Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент

Студентка факультету економіки та управління підприємством

Білоконь Д.С.

Національний університет харчових технологій

Психологічна підготовка персоналу до впровадження інновацій

Для управління людськими ресурсами на підприємстві, яке впроваджує інновації, доцільно виявити і дослідити опір інноваціям з боку працівників. Адже змінене середовище, якщо воно психологічно не влаштовує конкретну людину, розцінюється ним негативно.

Умовно, персонал можна розділити на три групи по відношенню до інновацій - прихильників, противників (які виявляють опір по відношенню до інновацій) і так звана буферна (середня) група. І, безумовно, ці групи по - різному виявляють своє ставлення до нововведень - від саботажу, коаліційною активності і розпускання чуток (дана поведінка пов'язана з природним прагненням людей і груп до збереження стабільності, з перевагою «знайомого» «незнайомому», з життєвими стереотипами, спонукають до обережності і побоювання) до готовності до інноваційної діяльності, повної підтримки будь-яких інновацій та прийняття на себе додаткового нервово-психологічного навантаження. [2]

За останніми дослідженнями підготовленість персоналу до впровадження інновацій становить 80 відсотків успіху, в той час як відсутність правильного сприйняття таких призводить до повного провалу нововведень.[1]

Тема інновацій піднімає ціле віяло проблем, вирішення яких належать до галузі психології праці. Це проблеми відбору креативних, творчо мислячих, різнобічно розвинених співробітників - для вироблення ідеї; створення команд компетентних дослідників на стадії випробування нового продукту; проблеми навчання персоналу новим технологіям; створення споживчого попиту на інноваційний продукт.

Аналіз світової практики нововведень показує, що існують проблеми вироблення нового стилю керівництва, опір змінам «на місцях», проблеми перенавчання професіоналів.

Поняття психологічної готовності розроблялося в працях різних дослідників: Л.І. Божович, Д.М. Узнадзе, А.Д. Ганюшкіна, А.А. Деркача, А.С. Мельничук, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибовіч, Р.Г. Шакірова, А.П. Авдєєвої, А.К. Маркової, Є.Л. Хіллгард. Це комплексне поняття, яке визначає загальне ставлення людини, його психологічну налаштованість, установку до певного способу виконання дії в готівкових умовах; психологічна готовність являє собою систему взаємопов'язаних компонентів.[4]

Лопатін А.А. виділив 3 основні компоненти: 

1. мотиваційно-вольовий - включає в себе особливості мотивації та вольової регуляції; 

2. операційно-розумовий - знання, володіння способами і прийомами професійної діяльності; 

3. суб'єктно-образний - образ ситуації професійної діяльності, образ себе в ситуації, оцінюючий компонент. [3]

Інноваційна готовність - це те, що необхідно і можливо формувати в учасників інноваційного процесу. Також деякими дослідниками розглядається термін «інноваційний потенціал» (наприклад, у дослідженні Глотової Є.Є.) розуміється як сума характеристик особистості, що виражається в бажанні удосконалювати свою діяльність, прагнення до нового. Закордонними експертами висловлюється думка, що «інновації» асоціюються у сучасної людини з «новою ідеєю», що породжує неправильне сприйняття інновацій в цілому. Насправді ж процес впровадження інновацій представляє складний і поетапний шлях від народження ідеї до втілення її в готовому продукті конкурентоспроможному і виходу цього продукту до споживача.

Всі учасники процесу впровадження інновацій характеризуються особливостями інноваційної готовності, ступенем її сформованості, і, внаслідок цього, різним сприйняттям змін виробництва, ефективністю та стилем діяльності. Вивчення цих особливостей, а також шляхів формування інноваційної готовності допоможе подолати труднощі впровадження нововведень на підприємствах та підвищити ефективність виробництва. 
Це доводить необхідність подальшої розробки поняття «інноваційна готовність», а також вивчення особливостей психологічної готовності до інновацій в учасників інноваційного процесу.[5]

Література:

1. Загашена І.О. Психологічні аспекти впровадження освітніх інновацій // Міжнародна конференція: Розвиток критичного мислення у вищій школі - технологія та підходи (реалізація Болонської декларації). - М.: ЦРКМЧП, 2014.

2. Пригожин А.І. Нововведення: стимули і перешкоди/ А.І.Пригожин - Москва: 2009. 

3. Друкер П. Ф. Инновации и предпринимательство. Практика и принципы/П.Ф.Друкер - М. : Изд-во «Деловой мир», 2002. – 432 с.

4. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями / Б. Твисс [сокр. пер. с англ. ; авт. предисл. и научн. ред. К. Ф. Пузыня]. – М. : Экономика, 1989. – 271 с.

5. Хентце Й., Каммель А. Як подолати протидію запланованим організаційним змінам. Стор. 70-75. Міжнародний журнал - Проблеми теорії та практики управління. 2007, № 3.