Педагогические науки/ 5. Современные методы преподавания

К.п.н. Саєнко Н.С.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ВИЩИЙ ТЕХНІЧНІЙ ШКОЛІ

Навчання іноземної мови професійного спрямування студентів технічних спеціальностей, які по закінченню вищої школи, відповідно до нормативних документів, повинні демонструвати рівень не менше В2/С1 за Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти потребує оновлення концептуального підходу до побудови навчального процесу. Одним з продуктивних напрямків розвитку теорії та методики навчання іноземних мов вважається поєднання двох наукових парадигм лінгвістичних знань: структурної лінгвістики і когнітивної лінгвістики. Із структурної лінгвістики, як наукової парадигми рішення дослідницьких завдань в теорії мови, методична наука запозичує максимально повний опис рівнів мовної системи, її структурних складових, взаємодію і закономірності функціонування одиниць мовної системи.

На основі здобутків когнітивної лінгвістики, в першу чергу вивчення можливостей реалізації основної функції мови – слугувати головним засобом отримання, зберігання, переробки і передачі інформації про навколишній світ, методисти вирішують питання пошуку найбільш ефективних шляхів інтеріоризації мовних і позамовних знань, розвитку мовленнєвих вмінь, формування широкого спектру відповідних навичок. Певною мірою когнітивна лінгвістика, як суто теоретична галузь мовознавства, поєднує теорію лінгвістичних досліджень з практикою викладання іноземних мов, оскільки, окрім інших завдань, націлена на моделювання мовних здібностей людини [1], високий рівень розвитку яких дозволяє ефективно оволодіти іноземною мовою за мінімально достатній час з мінімально достатніми зусиллями за умови застосування коректно розробленої або правильно відібраної й апробованої методики навчання.

Відомо, що мовні здібності не є вродженими якостями людини, а розвиваються на основі відповідних задатків, які, за результатами численних психологічних досліджень, є достатніми у абсолютної кількості людей і на відміну від інших задатків зазнають впливу й отримують значний розвиток природним шляхом в ході оволодіння рідною мовою в родинному середовищі, під час якого інформація про мову і процеси комунікації, мовної й паралінгвістичної інтеракції формує автентичні ментальні структури [1]. Процес запам’ятовування, систематизації і вибору з усього діапазону мовної форми, адекватної потребам ситуації спілкування, відбувається автоматично. Успішність подальшого розвитку мовних здібностей залежить від правильно застосованих методик мовної й іншомовної освіти на етапах шкільного і вузівського навчання. Такі методики, побудовані на основі теорії здібностей, лежать в основі індивідуалізації навчання іноземних мов [2], спрямованої на розвиток когнітивних здібностей студентів, особистих стратегій навчання та інших психологічних якостей і особистісних характеристик людини, які забезпечують ефективність іншомовного зростання.

Когнітивна лінгвістика є складовою когнітивної науки разом з іншими науками, націленими на вивчення пізнання, а саме, психологією, філософією, антропологією, нейронаукою, комп’ютерною наукою в аспекті її розуміння як штучного інтелекту. Це окреслює сферу когнітивної лінгвістики, до якої відносять ментальні основи сприйняття й розуміння усного і письмового мовлення та продукування іншомовного тексту за допомогою навичок і вмінь мовленнєвої діяльності. При цьому мовні знання слугують інструментом переробки інформації. Відтак завдання когнітивної лінгвістики полягає у вивченні, описі й поясненні мовленнєвих здібностей та мовних знань як внутрішньої когнітивної динамічної структури людини, яка розглядається як система переробки інформації. Екстраполяція здобутків когнітивної лінгвістики в методику навчання іноземних мов полягає в розумінні мови як загального когнітивного механізму, а саме системи знаків, задіяних в репрезентації або кодуванні і в трансформуванні інформації з урахуванням положення психолінгвістики про те, що вибір мовних засобів і їх узгодженість у висловлюванні визначається співвідношеннями об’єктів реальної дійсності, які можуть суттєво відрізнятися в різних мовних культурах. Когнітивний підхід до формування полікультурної особистості студента у навчання іноземної мови передбачає необхідність зняття психологічних і комунікативних перешкод у іншомовному спілкуванні, подолання труднощів комунікації, які нерідко пов’язані з відсутністю певних фонових знань. Важливим компонентом іншомовної освіти має стати моделювання навчального процесу з: урахуванням когнітивних пріоритетів студентів; підвищенням значення розвитку когнітивних процесів порівняно з декларативними знаннями; врегулюванням співвідношення в навчальному процесі когнітивних, емоційно-вольових і мотиваційних факторів; акцентуванням важливості метапізнання для забезпечення надзвичайно важливого процесу переносу знань.

Освітній процес, побудований на когнітивно-комунікативній моделі навчання, потребує відповідного методичного забезпечення, оскільки інформація про світ представлена як динамічне коло, в центрі якого знаходиться психіка людини. Когнітивний аспект навчання має передувати й переважати комунікативний, тому що він спрямований на розвиток у студентів здатності варіативно використовувати інформацію різних рівнів і видів, інтерпретувати її в залежності від цілей й умов інтеракції та добудовувати прогалини інформації за допомогою компенсаторних здібностей, які потребують постійного тренування в усіх видах мовленнєвої діяльності: читанні, говорінні, аудіюванні, письмі й перекладі. Когнітивний підхід до формування іншомовної комунікативної компетентності і засвоєння нових знань вимагає індивідуалізації навчання [2] відповідно до когнітивного стилю студента, формування й вдосконалення стратегій навчання: (а) метакогнітивних стратегій, які дозволять студенту здійснювати самоуправління навчанням завдяки розвитку вмінь самопланування, самопідготовки, самоконтролю, самооцінки і які лежать в снові формування когнітивних і соціально-афективних стратегій; (б) когнітивних стратегій, пов’язаних з відбором і презентацією навчального матеріалу відповідно цілям і завданням навчання; (в) соціально-афективних стратегій, які лежать в основі взаємодії з іншими учасниками спілкування. Таким чином, виконанню соціального замовлення на підготовку молодих фахівців технічних галузей, здатних до креативного мислення, суттєво сприятиме побудова навчального процесу з іноземних мов на основі когнітивно-комунікативного підходу, який допомагає актуалізувати особистісно-інтелектуальний потенціал кожного студента в ході формування міжкультурної комунікативної компетентності.

Література:

1. Саєнко Н. С. Розвиток іншомовних здібностей студентів технічних спеціальностей / Наталія Семенівна Саєнко. // Збірник наукових праць Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка «Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології». – №6-7 (16-17). – Суми: Вид. СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2011. – С. 294–302.

2. Саєнко Н. С. Іншомовна освіта студентів технічних спеціальностей в аспекті індивідуалізації навчання / Наталія Семенівна Саєнко. // Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Наукові записки». – №100. – Київ: Вид. НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012. – С. 192–199.