Филологические науки/1. Методика преподавания языка и литературы

К.філол.н. Манохіна Ю.Є., к.філол.н. Помирча С.В.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет», Україна

Орфографічно-пунктуаційний аналіз тексту як один із ефективних прийомів удосконалення писемної грамотності студентів

Писемна грамотність особистості є одним із важливих показників її загальнокультурного рівня. Педагоги-практики й науковці, зокрема Д.М. Богоявленський, П.Я. Гальперін, О.П. Глазова, В.Т. Горбачук, Г.О. Козачук, Г.М. Приступа, Є.М. Ткаченко, Н.І. Тоцька, І.М. Хом’як, С.В. Шевчук, Н.Г. Шкуратяна, І.П. Ющук, С.Т. Яворська та ін., перебувають у постійному пошуку ефективних шляхів і засобів підвищення правописної грамотності студентства. Писемна грамотність передбачає володіння насамперед орфографічними й пунктуаційними нормами літературної мови для відтворення усного мовлення на письмі відповідно до прийнятих правил правопису. Однак ця проблема не втрачає своєї актуальності. Викладачі вишів, проводячи діагностичні зрізи знань першокурсників, щороку констатують низький рівень їхньої орфографічної й пунктуаційної грамотності. Основними причинами, услід за О.М. Горошкіною, уважаємо такі: відсутність україномовного середовища в багатьох містах України, засилля суржику; популяризація помилок афішами, рекламою; складність правописної системи, обтяженою значною кількістю винятків; відсутність цілісної системи повторення правопису в школах [1,с.6].

Писемна грамотність прямо залежить від загального мовного розвитку особистості, їй сприяє багатий лексичний запас, якісне володіння механізмами говоріння, аудіювання, письма й читання, аналітичний підхід до будь-яких мовних явищ, готовність до самоосвіти й самоконтролю. У процесі письма студенти обов’язково мають відштовхуватися від мовленого слова, зіставляти літературну, орфоепічну вимову з написанням, помічати збіг або розбіжність графічного і звукового варіантів слова, отже, розпізнавати орфограму. Обов’язково слід брати до уваги взаємозв’язки мовних рівнів і взаємозв’язки в межах мовних рівнів. Безсумнівно, будь-який мовний знак логічно усвідомлюється в цілісній системі мови, що вивчається.

Важливою умовою вдосконалення писемної грамотності студентів є свідоме й міцне засвоєння ними теоретичних знань з орфографії, пунктуації, виконання достатньої кількості тренувальних вправ. Як показує вивчення досвіду роботи викладачів-словесників, власний досвід, орфографічно-пунктуаційний розбір тексту в рамках самостійної роботи є ефективним прийомом вироблення грамотного писемного мовлення студентів.

Сутність такої роботи з текстом полягає в тому, що студент, переписавши запропонований (чи самостійно підібраний) текст (200-250 слів), самостійно аналізує його на предмет орфограм і пунктограм (за потреби – також інші контрольні моменти, пов’язані з орфоепічними, морфологічними, граматичними нормами). У переписаному тексті над кожним контрольним моментом проставляється порядковий номер. Нумерація орфограм і пунктограм має такий вигляд: З¹и²ма по³-святковому при⁴би⁵рає опустілі ниви,⁶ і тоді Ч⁷умаць⁸кий Ш⁹лях довго диви¹⁰ть¹¹ся з¹²гори на засніже¹³ну хату.¹⁴ Уникнути помилок в означених контрольних місцях допоможе знання того чи іншого правила.

Номер контрольного моменту в тексті	Слово, словосполучення, речення, контрольний момент якого аналізується	Правило, яким регулюється написання	Самостійно підібраний приклад
1	Зима	Велика буква на початку речення.
2	Зима	Ненаголошений голосний в корні слова, щоб перевірити, слід підібрати спільнокореневе або змінити слово так, щоб сумнівний голосний опинився в сильній позиції.	Весна, земля, сестра, великий тощо.
3	по^3-святковому	Через дефіс пишуться прислівники з префіксом по- і суфіксом -ому.	По-літньому, по-дружньому.
4	прибирає	Префікс при- вживається в дієсловах, що означають неповноту дії, частковість або результат.	Приборкати, пригубити, придумати.
5	прибирає	У корні -бир- пишеться и, якщо далі йде наголошений суфікс а.	Забирати.
6	ниви, і	Кома перед сполучником і у складносурядному реченні.	Загриміло, і полегшено зітхнув степ.
7,9	Чумацький Шлях	З великої букви пишуться усі слова в астрономічних назвах.	Велика Ведмедиця.
8	Чумацький	Ь у суфіксі -цьк-.	Кременчуцький, козацький.
10	дивиться	И в закінченні дієслів 2 дієвідміни.	Кричиш, водиться.
11	дивиться	У дієсловах на -ться пишеться ь.	Сміється, носиться.
12	згори	Разом пишеться прислівник, утворений поєднанням іменника з прийменником.	Удень, вночі, навесні.
13	засніжену	В суфіксі дієприкметників -ен- завжди пишеться буква е.	Заметений, засліплений.
14	хату.	Крапка в кінці розповідного речення.

У такий спосіб здійснюється аналіз усього тексту до кінця. Найпоширеніші контрольні моменти (1, 14 у таблиці) можна не повторювати, зазначивши їх лише в першому реченні.

Отже, подібна систематична самостійна робота студентів суттєво сприяє вдосконаленню їхньої писемної грамотності.

Література:

1. Формування правописної компетентності учнів : навч. посібник / О.М. Горошкіна, О.М. Рудіна, А.В. Нікітіна, Л.О. Попова, Л.В. Порохня. – Луганськ, 2009. – 132 с.

2. Хом’як І. М. Наукові основи навчання орфографії в середній школі / І.М. Хом’як. – Рівне, 1998. – 228 с.