Право/ 3 . Охрана авторского права

Дуняков І.В., Борзенко В.І.

Національний технічний університете “Харківський політехнічний інститут”, Україна

Особливості управління інтелектуальною власністю підприємств

Досвід країн, які мають достатньо високий рівень життя, показав, що само по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступово поступається місцем науці, розвитку високих технологій. Завдяки інтернаціоналізації господарських зв'язків, комп'ютеризації виробництва значимість високих технологій в житті людей значно підвищується і двадцять перше століття стає століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою.

Тенденції розвитку економіки України, що склалися на сьогоднішній день, характеризуються недостатнім вивченням питанням управління інтелектуальними ресурсами на підприємстві, відсутні моделі оцінки ризиків при проведенні патентно-ліцензійних операцій. Виникають проблеми вибору методів економічної оцінки об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) і визначення ціни ліцензії. Існуючі методи управління ризиками проекту не дозволяють ураховувати патентно-правові ризики, а також не містять типових рішень з ліквідації їх негативних наслідків [1].

В цивілізованому світі інтелектуальна власність служить джерелом додаткового доходу в ході виконання проектів, дає підприємству можливість забезпечити якість і конкурентоспроможність продукції, розширити ринкові можливості, а також запобігти проблемам у результаті суперечок у разі порушення прав інтелектуальної власності, через відсутність стратегії їх вирішення [2].

Україна має потужний інтелектуальний потенціал і відповідне законодавство, яке захищає права творців. Ці два об'єктивні чинники є обов'язковими, але недостатніми для подолання кризових явищ за наявних умов. Водночас одним з негативних чинників, які стоять на заваді широкому використанню вітчизняних інтелектуальних досягнень, є недостатній розвиток такого важливого наукового напрямку, як економіка інтелектуальної власності. Бракує кількості публікацій, відсутня методична база для визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, що утруднює, з одного боку, достовірну оцінку новацій та масштабу їхнього впливу на процеси створення соціально орієнтованої ринкової економіки за сучасних умов реформування механізму господарювання, а з іншого, — стримує розвиток інфраструктури, необхідної для розвитку інноваційної діяльності та комерціалізації її результатів за рахунок зовнішніх інвестицій. Останнє має для країни неабияке значення з огляду на світову глобалізацію економіки і розвиток сучасних інформаційних технологій [3].

В статті проводиться аналіз сучасного стану законодавства сфері інтелектуальної власності в Україні, з метою виявлення його недоліків що створюють проблеми пов’язані з управлінням інтелектуальною власністю на підприємствах так і в країні в цілому.

Тенденції створення нових підприємств свідчать, що найбільш динамічно розвиваються ті з них, які пов'язані з інтенсивною науковою діяльністю і створюють значну кількість об’єктів інтелектуальної власності. Ці тенденції потрібно враховувати при розробці стратегії національного розвитку і формуванні механізмів управління створенням і промисловим використанням інтелектуальної власності.

Інтелектуальну власність, що відображає результати творчості, а саме ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, можна купити, продати та орендувати, також можна втратити або ліквідувати при неналежній увазі до її цінності[4].

В період жорсткої конкуренції на ринку інтелектуальна власність стає найважливішим активом підприємства. Ефективне використання інтелектуальної власності може сприяти, наприклад, отриманню додаткових оборотних коштів, додаткових прибутків отриманих від передачі прав ліцензіатам, при чому один той же об’єкт інтелектуальної власності багато разів може бути переданий для промислового використання іншим підприємствам і одночасно залишиться в розпорядженні власника майнових прав. Для підприємства повинна бути сформована система управління інтелектуальної власністю, яка зможе активно підтримувати національну економіку, засновану на знаннях, і буде здатна оперативно приймати обґрунтовані рішення, адекватно реагувати на зміни в навколишньому середовищі. Це повинна бути така система, що закладе підвалини і створить умови, за яких творчий потенціал держави буде мобілізовано і скеровано на досягнення відчутного і сталого прогресу.

Сьогодні в Україні існує не зовсім досконала методика управління інтелектуальною власністю суттєвим недоліком наявної системи управління є те, що в ній фактично відсутній комплексний підхід до процесів інформаційного забезпечення, експертизи, надання правового захисту, економічної оцінки вартості та використання об’єктів інтелектуальної власності. Як наслідок — стратегічні цілі, завдання та пріоритети спрямовуються переважно на вирішення поодиноких аспектів. Управління інтелектуальною власністю сьогодні фактично закінчується на стадії видачі охоронного документа [5].

Організація функціонування системи управління промисловою власністю в Україні характеризується: відсутністю належної координації в діяльності органів державного управління, недостатньою ефективністю діяльності структур, які забезпечують захист прав промислової власності, недостатністю сучасних технологій управління і технічного забезпечення в системі відомств, які опікуються питаннями захисту промислової власності, особливо щодо належного інформаційного забезпечення в цій сфері, нерозвиненістю системи надання послуг у сфері інтелектуальної власності, що пов'язано із загальним станом інфраструктури цієї діяльності [3].

Створення більш досконалих форм управління інтелектуальної власністю є нагальною проблемою, вирішення якої потребує належної координації діяльності органів державного управління.

Дослідження стану і наповнення законодавчої бази України щодо охорони прав власності в сфері інтелектуальної праці свідчать про наявність деяких прогалин у вітчизняному законодавстві, які негативно відображуються на розвитку інтелектуального потенціалу країни, конкурентоспроможності національної економіки, а також на формуванні загальної стратегії інноваційного розвитку держави.

Водночас, сучасні тенденції розвитку законодавства України в сфері інтелектуальної власності відображають загальносвітові економічні процеси, їх правове регулювання та забезпечення якнайвищого рівня захисту суб’єктів права інтелектуальної власності. Спрямування державної політики на приєднання до Європейського Союзу обумовлює необхідність подальшої адаптації української системи законодавства до європейських стандартів.

Таким чином необхідно відзначити, що інтелектуальна власність може бути визначена як опосередковане джерело додаткового прибутку підприємства в ході реалізації проектів, за рахунок забезпечення більш високої якості і конкурентоспроможності продукції та розширення ринкових можливостей підприємства. В той же час досить суперечливе визначення промислового використання в законодавстві на об’єкти промислової власності не дозволяє уникнути суперечок у разі порушення прав патентовласника, що може в значній мірі вплинути економічні показники діяльності підприємства. Підприємству для досягнення бажаного економічного результату від використання інтелектуальної власності необхідно створювати систему управління на основі комплексного підходу, що враховує особливості ідентифікації патентоспроможних об’єктів, набуття прав, розпорядження правами, захисту прав патентовласника при промисловому використанню.

http://www.rusnauka.com/2_KAND_2016/Pravo.htm
Література

1. Лазня І. В. Економічний зміст інтелектуальної власності / І. В.Лазня, В. О. Рибалкін // Економічна теорія. — 2006. — No 4. — С. 54—61.

2. Антонюк Н. Аспекти інформаційно-аналітичного забезпечення в системі інтелектуальної власності : [патен.-інф. діяльність] / Н. Антонюк // Інтелектуальна власність. — 2005. — No 3 — С. 28—29.

3. Вильский Г. Инновационная деятельность и эффективность использования промышленной интеллектуальной собственности на предприятии / Г. Вильский, Т. Калинюк, А. Гурченков // Економіст. — 2007. — No 1. — С. 52—55.

4. Вачевський М. В. Джерела патентної документації та патентних описів до об'єктів інтелектуальної власності / М. В. Вачевський // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — No 8(38). — С. 105— 114.

5. Крутий И. Механизм приращения интеллектуального капитала личности и компании / И. Крутий, Ю. Новикова // Проблемы теории и практики управления. — 2006. — No 9. — С. 41—49.