Психология и социология /5.
Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях
К. психол. н. Моргунова
Н.С.
Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна
Особливості
прояву психосоматичних симптомів у іноземних студенів з різними стратегіями
адаптації
За умов інтеграції української
вищої школи у світовий освітній простір актуальною є проблема ефективної та
якісної підготовки студентів-іноземців в ВНЗ України. Одним зі шляхів
досягнення цієї мети є організація процесу адаптації іноземних студентів до
мовного, соціокультурного та освітнього середовища України. Реалізація цього
процесу передбачає вивчення індивідуально-типологічних особливостей адаптації
іноземних студентів з метою ефективного психологічного супроводу процесу
адаптації та досягнення позитивної інтеграції молодої людини в іншокультурне
освітнє середовище.
На відміну від вітчизняних
студентів, період адаптації студента-іноземця до нових умов навчання і побуту
при вступі до вищих навчальних закладів України може тривати декілька років і визначається великою кількістю соціально-психологічних, медико-біологічних,
релігійних проблем, недостатнім знанням мови навчання і відмінностями в
системах середньої освіти.
Існує
велика кількість підходів до проблеми адаптації як у зарубіжній, так і
вітчизняній психології. Закордонні автори розглядають проблему адаптації у
межах психоаналітичної (З.Фрейд, Г.Сельє, Е.Ериксон), гуманістичної (Г.Олпорт,
А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл), біхевіористичної (Е.Толмен, К.Халл, Б.Скіннер)
та когнітивної (Л.Фестінгер) концепцій. У працях вітчизняних науковців
розглядаються поняття «загальної адаптаційної системи» (Ф.Березін),
«адаптаційного бар’єру» (Ю.Александровський), «адаптаційних можливостей
особистості» (А.Маклаков, С.Черемянін), проблема критеріїв й рівнів
дезадаптації (Г.Овчиннікова). Вивченням адаптивних
стратегій, як активних, так і пасивних присвячені роботи М. Марінова, Е. Ануфрієва, М. Тітми, У. Томаса, Ф. Знанецкого
та ін.
Під
адаптацією студентів-іноземців до іншомовного середовища та умов навчання у ВНЗ
ми розуміємо багатофакторний процес входження, розвитку і становлення
особистості студента-іноземця в освітньому просторі вищого навчального закладу
в рамках комплексного поєднання і взаємодії інформаційно-функціонального і
соціокультурного полів [3]. Навіть за сприятливих умов адаптація – важкий, стресогенний
процес. Вона вважається успішною, якщо людина реалізує свій особистісний потенціал, свої можливості і здібності і справляється
з виникаючими психологічними та соціокультурними проблемами.
Дезадаптаційні
стани, що супроводжують процес адаптації іноземного студента, можуть
проявлятися на декількох рівнях: на індивідуально-психологічному рівні – у
розвитку негативних емоційних станів, зміні поведінки, базових цінностей,
етнічної ідентичності та підвищенні рівня конфліктності; на психосоматичному
рівні – в зниженні опору захворюванням, в загостренні синдрому хронічної втоми
і т. ін.; на педагогічному рівні – в зниженні мотивації та успішності навчання.
Проблеми
психологічної вразливості у період адаптації до іншомовного середовища та умов
навчання у ВНЗ, питання профілактики стресогенних впливів та їх наслідків,
підтримки необхідного для успішної навчальної діяльності рівня психічного і
фізичного здоров'я є ще недостатньо дослідженими і потребують ретельного
розгляду.
Метою
нашого дослідження було визначення стратегій адаптації іноземних студентів. У
дослідженні брали участь іноземні студенти з Туркменістану, Узбекистану,
Марокко, Китаю, Монголії та африканських країн, що навчаються у Харківському
національному автомобільно-дорожньому університеті (150 осіб). Для вирішення
завдання дослідження у якості основної нами було застосовано методику
«Адаптація особистості до нового соціокультурного середовища» (Л.Янковський,
модифікований варіант В. Константінова) [1] з використанням кластерного аналізу
за шкалами: задоволеність, інтерактивність, конформність, депресивність,
ностальгія та відчуженість.
Відмінності
у поєднанні отриманих показників дозволили виявити три групи з певними
стратегіями адаптації. Першій кластер
«Стратегія адаптації з тенденцією до пристосування», другий кластер
«Стратегія адаптації з тенденцією до злиття» і третій кластер «Стратегія
адаптації з тенденцією до відчуження». Після застосування критерію
Краскела-Уолліса отримані дані показали наявність статистично значущих
відмінностей за всіма параметрами методики «Адаптація особистості до нового
соціокультурного середовища».
За
результатами дослідження можна констатувати, що у групах з різними стратегіями
адаптації присутні студенти з різних регіонів, тобто немає прямої залежності
сформованої стратегії адаптації від етнокультурної дистанції студента ї країни
його навчання. На основі аналізу визначення відсоткового співвідношення представників
груп студентів з різних регіонів світу слід зазначити, що більшу частину групи
«Пристосування» складають студенти з Марокко (35%), далі йдуть студенти з Туркменістану
й Узбекистану (30%), з країн Африки (20%) і 15% з країн Азії. Нами було
встановлено, що в групі «Злиття» більшість – студенти з Туркменістану й
Узбекистану (45%), за ними йдуть представники Марокко (40%), Китаю і Монголії
(10%) і всього 5% з країн Африки. Результати показали, що в групі «Відчуження»
більшість – студенти з Азії (45%) та Африки (35%), 15% з Марокко і 5% з Туркменістану й Узбекистану.
У результаті аналізу процентного
співвідношення чисельного складу респондентів
було виявлено, що більшість студентів з
різних регіонів увійшли до групи зі стратегією «Пристосування» (58%), далі за чисельністю йде група «Злиття» (30%),
а потім «Відчуження» (12%).
Для групи досліджуваних зі стратегією адаптації з тенденцією до пристосування
(«Пристосування») характерним є збереження своєї ідентичності і тісний зв'язок
з іншою культурою, вихід за межі власної культури у більш загальний культурний
простір. Показники позитивних шкал
адаптації (задоволеність, інтерактивність, конформність) у досліджуваних цієї
групи є вищими за середні, а показник шкали ностальгії лежить у зоні середніх
значень. Показники негативних шкал адаптації (депресивності
і відчуженості) у
досліджуваних цієї групи знаходяться в зоні низьких
значень.
Досліджувані, що увійшли до групи «Стратегія адаптації з тенденцією до злиття» показали найбільш високі результати по шкалам задоволеності й інтерактивності.
Показники шкал депресивності і
відчуженості у досліджуваних цієї групи є
найбільш низькими. Студентам, які увійшли до цієї групи, властиві
тимчасова часткова відмова від власної культурної ідентичності, орієнтація на
ідентифікацію з новою культурою, на засвоєння нових культурних цінностей. Представники цієї групи найбільш активно входять у нове
соціальне середовище, вони більш налаштовані на розширення соціальних зв'язків,
більш впевнені у своїх можливостях, налаштовані на контроль своєї поведінки з
урахуванням норм, ролей і соціальних установок нового суспільства, більш
спрямовані на співпрацю з іншими.
Група досліджуваних, у яких переважає стратегія адаптації
з тенденцією до відчуження («Відчуження»), характеризується високими
показниками за негативними шкалами адаптації (депресивність і відчуженість). За
рівнем конформності представники цієї групи мають найнижчі значення, а за шкалою ностальгії показали доволі високі показники. Вони важко
переживають розлуку з батьківщиною,
відчувають почуття роз'єднаності зі
звичними цінностями і нормативами і неможливістю знайти нові.
Вони періодично відчувають
спустошеність і меланхолію, тугу, переживають
відчуття, що вони «не на своєму місці». Для цих студентів життя в новій культурі частіше забарвлюється
в похмурі тони. Це супроводжується
неможливістю реалізувати свій рівень очікувань, пов'язаний з соціальною та професійною
позицією, зниженою самооцінкою, безпорадністю
перед життєвими труднощами,
почуттям безперспективності і неможливістю реалізувати свої здібності,
неприйняттям себе та інших, пригніченістю, спустошеністю і ізольованістю.
З
метою визначення особливостей прояву
психосоматичних симптомів у іноземних студентів з різними стратегіями адаптації
ми застосували методику «Діагностика психосоматичних симптомів у мігрантів» (О. Михайлова, А. Косталес-Завгородняя) [2].
Отримані у ході нашого
дослідження результати дозволять вивчити особливості прояву психосоматичних
симптомів і стратегій адаптації іноземних студентів і розробити систему
діагностики, профілактики й корекції негативних наслідків адаптаційного процесу
в умовах полікультурної освітньої взаємодії.
Література:
1.
Константинов В.В. Адаптация личности: теория и диагностика:
учебно-методическое пособие / В.В.Константинов. – Пенза, 2005. – С.
23-31.
2.
Михайлова О.Б., Косталес-Завгородняя А.И. Особенности
проявления психосоматических симптомов у иностранных студентов в процессе
адаптации к инокультурной среде / О.Б. Михайлова, А.И. Косталес- Завгородняя // Вестник НГУ, 2011. Том 5. Вып. 2.– С. 112-117.
3. Моргунова Н.С. Наукові
підходи до дослідження психологічних особливостей адаптації іноземних студентів
до навчання у ВНЗ України / Моргунова Н.С., Єльчанінова Т.М. // Вісник ХНПУ ім.
Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХНПУ, 2014. – Вип. 47. – С. 139-148.