Яблонська Н.В., Сазина Х.В.

Одеська національна академія харчових технологій

Конкурентоспроможність виноробної галузі України: проблеми та перспективи розвитку

Постановка проблеми та її зв`язок з важливими науковими та практичними завданнями. Конкурентоспроможність в системі управління виноробноїпромисловості була і залишається ключовим орієнтиром розвитку, що забезпечує реалізацію стратегічних цілей підприємства. В останні роки, завдяки численним теоретичним і прикладним дослідженням проблем конкурентоспроможності промисловості, осмислення успішного і невдалого міжнародного досвіду державного регулювання конкурентних процесів, конкурентоспроможність по праву займає одне з центральних місць в тематиці наукових робіт. А, завдання забезпечення зростання конкурентоспроможності виноробних підприємств вимагає вирішенню проблем та виправлення недоліків, які стоять на заваді стабільного конкурентного положення підприємств на ринку.

Аналіз останніх публікацій з зазначеної теми. Дослідженням теоретичних і практичних питань розвитку виноробних підприємств України займалися такі науковці: Мороз Л., Коваленко К., Лазарева Е., Бревнов О., Осипова Л., Акименко Н., Данилова Л., Ткаченко О., Чорна О. та інші. Однак зміни економічної та політичної ситуації в країні свідчать про необхідність подальшого вивчення недоліків виноробної галузі та підвищення конкурентоспроможності галузі.

Формування цілей дослідження. Метою даної статті є обґрунтування основних шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств виноробної галузі України.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування. Шлях виготовлення вина починається, перш за все, з вирощування винограду, оскільки він є основною сировиною для даного виробництва. Головними особливостями виробництва вина є повна залежність від кількості і якості сировини. Виготовлення високоякісних вин і шампанського потребує багато часу та може продовжуватися на протязі багатьох років.

Сучасний споживач виноробної продукції з часом грамотніше ставиться до вибору вина і на даний момент від пріоритету кількості повільно переходить до розуміння якості. Сьогодні, масштабне виробництво вина в Україні має чітку орієнтацію на вже сформовані вподобання покупців. Виробники не мають змоги диктувати певну моду на вино, а здебільшого створюють продукцію яка напевне буде мати попит. Тому, сортовий склад переважно формується з відомих європейських та грузинських сортів таких, як: «каберне совіньйон», «мерло», «шардоне», «аліготе», «сапераві» тощо. Кожен виробник не забуває про місцеві сорти, такі як «одеський чорний», «сухолиманський білий», але їх питома вага в загальному обсязі продукції значно менша. Великою проблемою зараз залишається налагодження роботи підприємств, які знаходяться в Криму.

Аналіз виробництва вина дозволив виділити ряд проблем, що мають негативний вплив на сучасне виноградарство:

- Сировинні − тенденції останніх років вказують на поступове зменшення насаджень і долі столового винограду в загальному виробництві.

- Економічні − недостатнє інвестування, скорочення державних дотацій, зменшення експорту виноробної продукції, скорочення попиту у зв`язку зі зниженням рівня життя населення, високий рівень нелегальної алкогольної продукції, що знаходиться на ринку.

- Правові − в якості недосконалої законодавчої та нормативно-правової бази [3].

- Техніко-технологічні – недостатнє забезпечення виноградників засобами захисту та здобрення, засобами механізації обробки, застарілі технології виробництва, неповне використання потужностей виноробних підприємств тощо.

- Експортно-імпортні – низький рівень експорту продукції, значні обсяги імпорту виноматеріалів та винопродукції тощо. У зв’язку із сформованою соціально-економічною ситуацією у країні, не зважаючи на потенціал українських виробників, ринок наповнений імпортними винами, які зайняли стійкі позиції. У зв’язку з їх доступністю та активним маркетингом попит на імпортні вина достатньо великий. У зв’язку з високою конкуренцією українським виробникам доводиться боротися за кожного покупця пропонуючи як високу якість так і привабливу ціну. Однак, не зважаючи на це, завдяки політики України експорт набирає обороти, а імпорт вин в Україну скорочує свої темпи.

Сьогодні стан галузі такий, що саме час казати про необхідність відродження виноградарства в Україні. Майже втричі зменшилися площі виноградників. Урожайність виноградних насаджень у двічі-тричі нижча, ніж та, яку забезпечує природна родючість ґрунту та потенційні можливості рослини. Майже цілком зруйнована мережа виноградних розсадників, їх кількість з 80-х років зменшилась у п`ять разів. Тому навіть ті незначні кошти, які держава чи підприємець витрачають на закладання площ виноградних насаджень, ідуть на закупівлю імпортних саджанців, що, як показав багаторічний досвід, не забезпечують створення продуктивних, адаптованих до місцевих умов виноградників, сприяють поширенню нових захворювань, і впливае на вартість сировини та кінцевого продукту[2]. При тому, що в країні є власні інститути з вирощування саджанців, які готові забезпечити потребу внутрішнього ринку придатним для нашого клімату та смаку виноградом. Проте, порушений зв`язок між наукою та виробництвом змушує виробників звертатись до закордонних виноградних розплідників.

Споживачі ставляться до вітчизняної виноградної продукції скептично, вважаючи, що у виробництві використовується різного роду хімікати, порошкові замінники. Така недовіра виробникам значно впливає на попит щодо вітчизняної продукції. Через те, останнім часом спостерігається зріст попиту споживачів на вина зарубіжного виробництва.

Український споживач не раціонально підходить до вибору вина, на відміну від європейця. Вітчизняний споживач більше уваги приділяє самій пляшці та її вартості, та практично не дивиться на сорт винограду, витримку та таке інше. На останні критерії звертають увагу тільки витончені споживачі, які в свою чергу найчастіше віддають перевагу імпортним винам.

Результати маркетингових досліджень показують, що велика частина споживачів з доходом нижче середнього купує дешеві кріплені вина. В той же час більш забезпечені споживачі віддають перевагу напівсолодким і сухим винам.

Цікаво, що і в першому, і в другому випадку попитом користуються солодкуваті вина. Західні маркетологи пов'язують це з низькою культурою споживання в пострадянських країнах. Однак це об'єктивна реальність, тому вітчизняні виробники тихих вин та імпортери поповнюють свій асортимент напівсолодкими сортовими столовими винами, а також ординарними десертними і кріпленими.

Чим вище платоспроможність споживачів, тим більш привабливою для них є імпортна продукція. Багато в чому це пояснюється схильністю до показного споживання і низьким рівнем обізнаності вітчизняних торгових марок. Тому однією з проблем галузі, що заважає успішній реалізації продукції як на внутрішньому так і на зарубіжному ринках, є низька конкурентоспроможність продукції.

На етапі реалізації продукції виникають деякі проблеми. Головна із них – це державне регулювання реалізації продукції, тобто акцизний збір. У світлі закону про порядок нарахування акцизного збору склалася ситуація, коли пляшка вина двічі обкладається податком – зі спирту, або з виноматеріалів, та з готової продукції. Згідно із законопроектом №5132 від 15.09.2016 про внесення змін до Податкового кодексу України у 2017 році уряд в особі Міністерства фінансів має на меті створити умови для збільшення надходжень до бюджету та забезпечення збалансованості бюджету 2017 року, а саме: акцизи на виноробну продукцію та слабоалкогольні напої можуть бути збільшені на 12%. Акцизна ставка на сухі вина зберігається на рівні 0,01 грн/літр, на кріплені вина і вермути підвищується з 7,16 до 8,02 грн/літр, ігристі вина – з 10,4 до 11,65 грн/літр. Мінфін також пропонує підвищити акцизну ставку на коньяк з 89,94 до 105,8 грн/літр 100%-го спирту, з 1 січня по 28 лютого 2017 року, а з 1 березня 2017 року – до 118,5 грн/літр 100%-го спирту. Виходячи з цієї інформації підприємствам виноробної галузі в Україні потрібно ще більше намагатися поліпшити свій конкурентний стан на ринку. Така політика вимагає виробників підвищувати ціни, що призводить часто до втрати частини покупців. Підвищення цін на якісну продукцію в свою чергу викликає поширення фальсифікацій, тому з`являється багато неякісних, але дешевих вин – з вичавок (практично відходів), спирту та води [2].

Наступною проблемою у виноробстві є наявність значних обсягів фальсифікованої продукції. Пропонується проводити жорсткий контроль якості продукції через централізовані лабораторії, як це робиться у всіх виноробних країнах світу. Також, розвиток малого і середнього виробництва сприятиме зменшенню такої продукції.

При такому стані галузь втрачає свою конкурентоспроможність на європейському та світовому ринку. Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) сприяє приходу закордонних виробників, що посилює конкуренцію на ринку, яку не всівітчизняні виробники, як готової продукції,так і сировини, здатні витримати [2].

Зосередження уваги виробників на потребах споживачів, поліпшення якості продукції, впровадження інновацій, більш якісне використання ресурсів, поліпшення умов праці є основними напрямами підвищення конкурентоспроможності.

Також, впровадження у виробництво органічного вина сприятиме підвищенню конкурентоспроможності. Це є актуальнім на даний час, тому що серед споживачів зростає інтерес до органічної продукції та біопродуктів. Перевагами такого вина є: виготовлення з винограду, вільного від хімікатів та пестицидів; не містить сульфітів або містить їх невелику кількість; містить вищий рівень антиоксидантів та ресвератролу; містить на 30% більше поліфенолів; має насичений смак.

Зараз найкраще органічне вино, за думкою експертів, виготовляють у посушливих регіонах Франції, Іспанії та Аргентини, адже саме в цих регіонах виноградна лоза менше хворіє. Органічні вина виробляють також в Австралії, Уругваї, Німеччині, Греції, Чилі, ПАР, Словенії. Ведеться робота зі створення органічних виноградників у Грузії та Молдові [5].

Для підвищення конкурентоспроможності виноробних підприємств необхідно вживати заходи по зниженню дефіциту сировини і організації виробництва в інтеграційні структурі, що включає виробників винограду, вина, транспортників, торговців і тарні підприємства.

Верховна Рада України зробила перший крок до розвитку плодового виноробства в Україні прийнявши Закон України №2739 “Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” щодо оптової торгівлі алкогольними напоями, виготовленими з власного виноматеріалу (не придбаного)». Головною перепоною у виноробстві було встановлення не підйомної для малого виробника плати за оптову торгівлю алкогольними напоями, яку були зобов’язані отримувати разом із ліцензію на виробництво всі виробники. В галузі садівництва більшість виробників плодів та ягід – це дрібні господарства, які вирощують достатню кількість сировини для перероблення, зокрема, виробництва алкогольних напоїв.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Виноробну промисловість можна вважати важливою бюджетоутворюючою складовою. Однак на сьогоднішній день виноробна галузь знаходиться в занедбаному стані. Це підтверджує скорочення обсягів виробництва виноградного вина, яке пов’язано з соціальними, економічними, політичними причинами. Однак, найбільший вплив чинить скорочення площ виноградних насаджень, зниження платоспроможності населення.

На основі проведеного аналізу конкурентоспроможності виноробної галузі України можна зробити висновок, що у виноробних підприємств є значні резерви росту.

Зосередження уваги виробників на потребах споживачів, поліпшення якості продукції, впровадження інновацій, більш якісне використання ресурсів, поліпшення умов праці, є основними напрямами підвищення конкурентоспроможності.Збільшення площ виноградників, підвищення рівня якості вина,зменшення об’ємівфальсифікату, впровадження у виробництво органічних вин сприятиме покращенню стану ринку вина в Україні і допоможе українським підприємствам стати більш конкурентоспроможними.

Напрямків підвищення конкурентоспроможності виноробних підприємств та галузі багато, але перш за все без допомоги з боку державного регулювання дії вітчизняних виробників будуть малоефективні. Також важливо здійсняти співробітництво з країнами-партнерами у сфері спільного вивчення сировинних ресурсів, переробки виноматеріалів, створення інфраструктури вино господарської галузі, підготовки фахівців тощо.

Ці заходи необхідні для ліквідації «вузьких місць» і підвищення конкурентоспроможності виноробної промисловості.

Література:

1. Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році № 5132 від 15.09.2016

2. Проблеми та перспективи виноробної галузі України. Косовська К. В., Яблонська Н.В. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Наука і життя» – 2011». – Миколаїв: НУК, 2011. –С. 10-12

3. Агроиндустрия. Спецвыпуск виноград август 2016 http://infoindustria.com.ua/

4. Обзор рынка вина Украины Inventure https://inventure.com.ua/analytics/investments/obzor_rynka_vina_ukrainy

5. «Органічне вино: що варто знати споживачу?» http://organic.ua/uk/lib/1471-organichne-vyno