Педагогические науки /3. Методические основы воспитательного процесса

Нагорняк С.В.

здобувач кафедри педагогіки

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ У ПРАВОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

З психологічної точки зору, сутність правосвідомості традиційно розглядається як сукупність знань у галузі права, емоційних відношень і установок стосовно права та правової системи у цілому.

Велике значення у структурі правосвідомості особистості надається правовій установці, яка розуміється як готовність людини сприймати та оцінювати об’єкт певним чином і діяти стосовно нього відповідно до цієї оцінки [8, с.232]. З точки зору психології правосвідомість відображає суспільні відносини, регульовані нормами права [3, с.5]. Вона є суб’єктивним моделюванням об’єктивно-існуючого правопорядку [7, с.112]; її формування розглядається в якості складової правової соціалізації, що передбачає оволодіння способами поведінки, відповідно до норм права. Правосвідомість є складовою свідомості, не може існувати за межами процесів самооцінки та самовизначення і котра зароджується та проявляється у діяльності.

Правова психологія, котра виникає під безпосереднім впливом правової дійсності, виступає початковим емпіричним ступенем правосвідомості. Головною відмінністю правової ідеології є та обставина, що вона представляє більш високий концептуальний рівень правосвідомості. Правова психологія, як емоційний компонент правосвідомості – це оцінки, почуття, переживання, традиції, звички, настрої людей стосовно правової дійсності. Крім того, правова психологія включає в себе такі елементи, як правові емоції та правові навички. Правові емоції – це вираження відношення суб’єкта до відображеної дійсності у формі позитивного чи негативного чи змішаного прояву у вигляді суму, радості і т.д. Правові навички – це сформовані стереотипи правової поведінки.

Правова ідеологія або раціональний компонент правосвідомості – це відображення правової дійсності, у формі систематизованих поглядів, ідей, принципів, понять, суджень і т. ін. У правовій ідеології відображаються та обґрунтовуються інтереси, потреби, задачі суспільного розвитку і роль державно-правових засобів у цьому процесі.

Правова ідеологія та правова психологія знаходяться в органічному зв’язку та взаємозв’язку, але при цьому суттєво відрізняються одна від одної.

Як будь-яка інша сфера людської свідомості (ділова, етична, побутова, політична та ін.), правосвідомість формується на відповідній реальній основі, є відносно самостійним утворенням і виконує лише їй властиві функції. Правосвідомість є безпосереднім провідником права у суспільну діяльність. Відповідно, правомірна та неправомірна поведінка – це результат певної сукупності компонентів правової свідомості

Особливий інтерес для нас становить функціональна структура правосвідомості Я. Кічук, О.Кобець та ін., котра включає в себе когнітивний, афективний і вольовий компоненти, котрі слугують основою для встановлення трьох основних функцій правової свідомості: пізнавальної, оцінювальної та регулятивної. Кожна з цих функцій має свої основні компоненти [4, с. 3].

Відповідно до принципу єдності свідомості та діяльності науковці відзначають, що структура правосвідомості може розглядатися лише за результатами функціонування її кінцевих продуктів.

Пізнавальна функція виражає когнітивний компонент правосвідомості, показниками якого в діяльності є юридичні знання та вміння суб’єкта.

Оцінювальна функція правосвідомості суб’єкта відображає когнітивно-емоційний компонент і виражається у діяльності оцінювальними думками про право та практику його використання.

Інтелектуально-емоційно-вольовий компонент відображається в регулятивній функції правосвідомості, котра характеризується правовими установками та орієнтаціями.

Слід відзначити, що когнітивна функція правосвідомості майбутніх юристів не виражається лише набуттям юридичних знань. Найбільш повною, на нашу думку, функціональна класифікація правосвідомості представлена у дисертаційному дослідженні В.Мухіна. Досліджуючи професійну правосвідомість, її функції автор поділяє на дві групи: 1) функції, що забезпечують сприйняття правової дійсності; 2) функції, що забезпечують зворотній активний вплив на правову дійсність.

До першої групи автор відносить такі функції:

1) пізнавальна, котра сприяє отриманню, накопиченню та засвоєнню знань про правові явища відповідно до поставленого прагматичного завдання;

2) оцінювальна – сприймання певних правових явищ на основі аксіологічного підходу;

3) прогностична функція полягає у можливості передбачати майбутній стан правової системи, виходячи з комплексу явищ і процесів, що впливають на правову сторону життєдіяльності суспільства та держави.

До другої групи В.Мухін відносить такі функції:

1) регулятивна функція здійснює організаційний вплив на власну поведінку та поведінку інших людей;

2) нормореалізаційна функція забезпечує вплив на процес впровадження правових норм у суспільне життя;

3) нормотворча функція виступає джерелом зародження та створення будь-якої норми права та правопорядку;

4) функцію моделювання: можливість формування різних моделей поведінки в юридично значущих ситуаціях;

5) правовиховна функція забезпечує вплив на правову культуру суспільства, суспільних груп та індивідів;

6) ідеологічна функція передбачає розробку правової ідеології;

7) контролююча функція здійснює контроль за якістю правового регулювання;

8) консультативна функція – це надання юридичної допомоги громадянам;

9) функція забезпечення соціального партнерства: вирішення соціальних конфліктів мирним цивілізованим шляхом за допомогою норм права;

10) функція захисту прав і свобод людини;

11) комунікативна функція слугує базисом для соціальної взаємодії людей, встановлення контактів, передачі інформації й можливості управління іншими;

12) функція ефективного та економного використання правових засобів забезпечує планування юридичної діяльності, адекватне визначення співвідношення між наявними ресурсами та очікуваним результатом;

13) функція розвитку демократії – легітимація фундаментальних цінностей політичного режиму;

14) функція забезпечення у прийнятті самостійних рішень на основі внутрішніх переконань;

15) функція сприяння адекватному та грамотному висловлюванню власних думок, суджень, умовиводів забезпечує розвинене професійне юридичне мислення;

16) фіксація, зберігання та накопичення професійного досвіду – це функція, що сприяє розвитку професіоналізму;

17) функція гуманізації юридичної діяльності забезпечує втілення верховенства права;

18) функція подолання юридичних колізій [Мухін, с.10,11].

Таким чином, необхідно враховувати практичний досвід використання юридичних знань суб’єкта. Правові знання та вміння через правову практику включаються в особистий досвід суб’єкта діяльності. Потім пізнавані ним правові явища співвідносяться з його потребами, інтересами, цілями і, природно, викликають до себе певні відносини. І тут оцінювальне відношення до правових об’єктів пізнання і практичної діяльності набуває інтелектуально-емоційного забарвлення. У правосвідомості право та його використання розглядаються як деякі цінності та викликають до себе відношення, котре може не збігатися у різних групах та відрізнятися від усталених у суспільстві оцінок.

Література:

1. Деннетт Д. Виды психики : На пути к пониманию сознания / Дэниел Деннетт; [пер. с англ.]. – М. : Идея-Пресс, 2004. – 184 с. 

2. Загальна теорія держави і права / [Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін.]; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.

3. Зеленков П.Г. Процесс формирования правосознания личности как объект социологического исследования. Автореф. дисс. ... канд. социол. наук: 22.00.01 / П. Г. Зеленков. – СПб., 2008. – 21 с.

4. Кічук Я.В. Соціально-педагогічні умови формування правосвідомості майбутніх учителів у педагогічних коледжах : автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / Я.В. Кічук; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського. – Одеса, 2002. – 22 с.

5. Мухін В.В. Професійна правосвідомість : особливості, функції: автореф. дис. канд. юрид. Наук : 12.00.01 / В.В. Мухін, Нац. Юридична Академія України імені Я. Мудрого. – Харків, 2007. – 28 с.

6. Мухін В.В. Функції професійної правосвідомості / В.В.Мухін // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8 (50). – С. 96 – 102.

7. Соколов Н. Я. Профессиональное сознание юристов. – М.: Академия, 2008. – 224 с.

8. Сучасний словник з суспільних наук / за ред. О. Г. Данильяна, М. І. Панова. – Х. : Прапор, 2006. – 432 с.