К. п. н. Магрламова Камілла Газанфарівна

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»

Реформація медичної системи освіти

Актуальність проблеми. Актуальність проблем реформування освіти в Україні визначається високою значимістю аналізу розвитку всіх систем державного утворення в умовах перехідної економіки, спрямованої на інтеграцію України в міжнародні економіко-соціальні процеси. Окремим таким напрямком вважається інтеграція у міжнародні освітні процеси.

Розвиток системи вищої медичної освіти щільно пов’язаний зі змінами, що відбуваються в суспільстві, з процесом трансформації національної системи культурних цінностей та з новою парадигмою системи вищої освіти. У проекті Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 рр. зазначено, що інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя.

Мета статті полягає у розгляді розвитку основних систем освіти України, проблем і факторів, які виникли із-за недосконалої системи реформування, а також загальної концепції виходу з цього положення.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми реформування системи охорони здоров’я на засадах сімейної медицини та професійну підготовку сімейних лікарів в Україні вивчали Ю.В. Вороненко, О.М. Гиріна, Є.Є. Латишев, Б.Б. Лемішко, Г.І. Лисенко, В.Ф. Москаленко, Л.М. Пасієшвілі, М.П. Тимофієва та інші.

Також дану проблему вивчали такі українські науковці: Стражев в. І., Величко В. Н., Михайличенко А. М. та інші. Вони пропонували різні проблеми реорганізації освітніх систем, а також розглядали необхідні шляхи їх вирішення. Проте всі вони сходилися на думці, що розвиток національної системи освіти базується на таких основних принципах: пріоритет загальнолюдських цінностей; національно-культурній основі; науковості; орієнтації на світовий рівень освіти; зв'язку з суспільною практикою; екологічної спрямованості; наступності і безперервності.

Метою реформування є створення привабливої та конкурентоспроможної національної системи вищої освіти України, інтегрованої у Європейський простір вищої освіти та Європейський дослідницький простір. Реалізація стратегії розрахована на 2012-2021 роки.
Основні завдання реформ : забезпечення конституційних прав громадян на якісну вищу освіту та рівного доступу до якісної вищої освіти; реорганізація системи управління вищої освіти з метою забезпечення захисту національних, регіональних та місцевих інтересів, а також інтересів всіх суб’єктів національної системи вищої освіти України; трансформація університетів у центри незалежної думки, які здатні дати персонал та ідеї для прискореної модернізації країни; забезпечення справедливої конкуренції між закладами вищої освіти як запоруки високої якості вищої освіти; створення належного зв’язку між ринком праці та системою вищої освіти; інтеграція вищої освіти України у світовий і європейський освітньо-науковий простір. Основні принципи реформ : людиноцентричність; наукова обґрунтованість; готовність до системних змін.; реалістичність; послідовність.

Згідно проведеного аналізу і обробленої літератури перебудова вищої школи передбачає: підвищення якості підготовки фахівців, посилення вимог до підготовки кадрів залежно від потреб сьогодення, виховання ідейно зрілих, суспільно-активних фахівців, розвиток вузівської науки, як основи поліпшення підготовки фахівців, важливого резерву прискорення науково-технічного прогресу; поліпшення якісного складу науково-педагогічних і наукових кадрів; посилення ролі вищої школи в підвищенні кваліфікації і перепідготовки фахівців; технічне переоснащення вищої і середньої спеціальної школи для підвищення ефективності її діяльності , удосконалення управління вищою і середньою спеціальною освітою в країні.

Для реформування системи вищої освіти в Україні, Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття) були визначені найважливіші завдання і шляхи їх вирішення.

Стратегічними завданнями визнані такі, як необхідність переходу до ступеневої системи підготовки фахівців, формування мережі вищих навчальних закладів, яка б задовольняла інтереси кожного громадянина, потреби кожного регіону і держави в цілому, підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, до вищої освіти України до рівня досягнень розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне наукове освітнє співтовариство.

Цією програмою також визначено напрями реформування вищої школи. До них відносяться: прогнозування потреб держави та галузей економіки та культури у спеціалістах різних рівнів кваліфікації, створення на державному рівні системи добору і навчання талановитої молоді; оптимізація мережі навчальних закладів, підвищення ролі університетів для реалізації завдань освіти, розширення можливостей громадян здобувати освіту в залежності від можливостей і бажань, розробка нових моделей вищої освіти різних рівнів; впровадження в навчальний процес ефективних педагогічних та виховних технологій; підключення України до світової системи комп'ютерної інформації, де вже у той час було багато інформації з оперативної хірургії та інших напрямків; демократизація та гуманізація навчально-виховного процесу, організація безперервної науково-виробничої діяльності з використанням науково-педагогічного потенціалу внз, залучення до навчально-виховної і науково-дослідної роботи провідних вчених держави.

На основі проведеного аналізу виявлено, що лише завдяки рішенню цих завдань вищу освіту і медичне зокрема могло забезпечити висококваліфікованими працівниками всі галузі й установи охорони здоров'я, особливо в селах, поліпшити добробут і культурний розвиток народу, забезпечити високий рівень медичного обслуговування населення для поліпшення його здоров'я.

Для виконання поставлених завдань необхідно створити відповідні європейському рівню матеріально-побутові і соціальні умови життя і праці професійно підготовленим працівникам з вищою освітою, у тому числі в сільській місцевості, поліпшити рівень підготовки фахівців, провівши реформу вищої освіти.

Ці пропозиції щодо перебудови вищої школи стосуються всіх без винятку навчальних закладів, які займалися підготовкою висококваліфікованих, в тому числі і установ охорони здоров'я. Вища медична освіта – результат навчання і виховання майбутнього лікаря у вищих навчальних закладах III – IV рівня акредитації. Воно може оцінюватися у двох аспектах: як соціальне благо, а також як особлива інтелектуальна власність суб'єкта, національна категорія і сила, завдяки якій складається моральна, політична та економічна міць кожної окремої держави. Медична освіта також є персоніфікованим капіталом. Медичні вузи виступають організаціями, які реалізують соціальну функцію формування лікаря-громадянина, а також як організація, яка готує і випускає інтелектуальних працівників для подальшого його використання на благо держави і суб'єкта.

Висновок. Таким чином pозв'язуючи будь-яку задачу оптимізації великих систем, до яких відноситься і реформування систем освіти України, необхідно:

- чітко сформулювати мету оптимізації;

- вказати ресурси, якими слід оперувати в процесі оптимізації;

- визначити корисність, яка може бути отримана в результаті впровадження цієї задачі.

Реформація системи освіти в Україні відповідно до європейських стандартів дуже складний і трудомісткий процес, що вимагає проведення численних заходів на всіх етапах освітнього процесу початкової школи і до докторантури, включаючи принципи довічного освіти.

В останні роки реформування сучасної освіти стало приділятися значно більше уваги, але цього, на жаль, поки все одно недостатньо для виходу на хороший міжнародний рівень.

Список використаних джерел.

1. Горбун В.А Основные тенденции развития образования в современном мире 2009 – 13с

2. Григорьянин А.А. Проблемы реформирования финансирования системы образования 2008 – 248с.

3. Дабагян А.В., Михайличенко А.М. Некоторые проблемы реформирования системы образования –Харьков, 2010. –168c

4. Доннелли К., Ризви С., Барбер М. Накануне схода лавины. Высшее образование и грядущая революция (пер. с англ. Н. Микшиной) // Вопросы образования. – 2013. – No 3. – С. 152–229.

5. Кундієв Ю. І. Біоетика — шлях до більш безпечного майбутнього / Ю. І. Кундієв // Зб. матеріалів IV національного конгресу з біоетики з міжнародною участю, 20—23 вересня 2010 року. — К., 2010. — С. 28—30.

6. Наказ МОЗ України № 585 від 08.11.2005 р. «Про затвердження Програми розвитку медсестринства України на 2005-2010 рр.» [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=4423.

7. Наказ МОН № 998 від 31.12.2004 р. «Про затвердження Концептуальних засад розвитку педагогічної освіти в Україні та її інтеграції в європейський освітній простір» [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://mon.gov.ua/images/education/average/topic/rozv/knc.doc.

8. Стратегія реформування вищої освіти в Україні до 2021 року (проект)/ проект розроблено робочою групою під керівництвом міністерства освіти і науки україни / Київ 2014

9. Waddington I. The Medical Profession in Industrial Revolution.