Збір (рентна плата) за спеціальне використання лісових ресурсів потребує подальшого удосконалення як в напрямі диференціації н

Право / 2.Административное и финансовое право.

Аспірант Виноградов В.А.

Класичний приватний університет, Україна

Фізична особа, як платник рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів

Відповідно до п. 256.1, ст. 256 ПК України, фізичні особи, крім тих, що мають право безоплатного користування лісових ресурсів, а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного або лісового квитка) – є платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів [2].

Отже, податкове законодавство поділяє фізичних осіб платників рентної плати на дві категорії: як фізична особа – платник рентної плати та фізична особа-підприємець. Основною вимогою для набуття статусу платника рентної плати – є наявність у такої особи об’єкту оподаткування (п. 15.1, ст. 15 ПК України).

Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є: деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування, другорядні лісові матеріали, побічні лісові користування, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт (п. 256.2, ст. 256 ПК України [2]).

Відповідно до ст. 73 Лісового кодексу України, до побічних лісових користувань належать: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету [3].

П. 16 Постанови КМУ „Про врегулювання питань щодо спеціального  використання лісових ресурсів” підкреслюється, що у лісах без заподіяння  їм  шкоди особа може здійснювати заготівлю другорядних лісових матеріалів, як-то: заготівлю живиці, пнів, лубу та кори,  деревної зелені, деревних соків [1].

Але Лісовий кодекс України поділяє користування лісовими ресурсами на загальне та спеціальне. В рамках загального користування громадяни мають   право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених вітчизняним законодавством (ст. 66 ЛК України [3]). Громадянам гарантується безоплатне право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) (ст. 38 Закону [4]).

Проте, практично ті ж самі дії особа може здійснювати і в порядку спеціального використання лісових ресурсів, в цьому випадку громадянам надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів для здійснення виробничої та іншої діяльності. Аналізуючи зміст ст. 38 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, можна зробити декілька висновків, зокрема:

–  як загальне, так і спеціальне використання може здійснювати тільки громадянами України, тобто нерезиденти не мають такого права;

–  спеціальне використання може здійснювати тільки фізична особа – підприємець;

–  метою спеціального використання може бути лише отримання прибутку;

Право безоплатного користування природними об'єктами права власності народу (тобто землею, її надрами, атмосферним повітрям, водними та іншими природними ресурсами, які знаходяться в межах території України та її континентального шельфу) громадянами України передбачено й у Конституції України (ст. 13 [5]). Спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним, за що, відповідно до ст. 256 ПК України передбачено справляння рентної плати.

Тобто, виникає зовсім “парадоксальна” ситуація, що особа, яка є нерезидентом України, взагалі ніяк не може користуватися лісовими ресурсами. Але найвищий Закон (Конституція) вказує лише на неможливість надання безоплатного користування такій фізичній особі, тобто, спеціальне вона мабуть може здійснювати. Але п. 256.1, ст. 256 ПК України, не вказує на резидентський статус платника рентної плати, отже можна зробити висновок, що особа, що не має громадянства України не може здійснювати й спеціальне використання лісових ресурсів. Для усунення такого непорозуміння, пропонуємо внесення змін до п. 256.1, ст. 256 ПК України, зокрема доповнивши наступною фразою:

256.1. Платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі –юридичні особи, ........  , а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами (в тому числі нерезиденти).

Підтвердженням вірності нашої думки є й те, що ст.18 ЛК України  у якості суб'єктів правовідносин тимчасового користування лісами виділяє не тільки громадян України, а й іноземців та осіб без громадянства.

Але, все ж, чи має право фізична особа – нерезидент здійснювати загальне використання лісових ресурсів, тим самим бути звільненою від рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів? У ст. 66 ЛК України задекларовано, що громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності,  а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби  тощо. Отже, у ст. 66 ЛК України буквально вказано на набуття статусу „громадянина”.

Громадянином вважається людина, яка належить до певної країни (в нашому випадку – Україна), де вона має відповідний юридичний статус, або співвідносить себе з нею. Громадянин має певні права та відповідні обов'язки. Поняття громадянин визначає місце людини в державі. З юридичної точки зору громадянин – це загальне поняття, а індивідуальне поняття громадянина вміщено в його громадянській позиції – у певному ставленні до різних суспільних явищ і процесів з урахуванням інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 3 ЗУ „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, як і громадяни України [6]. Можна зробити висновок, що нерезиденти, так само мають право загального користування лісовими ресурсами, що звільнює їх від сплати рентної плати.

Література:

1. Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів[Електронний ресурс]: Постанова КМУ від 23 травня2007 р., N 761.– Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/761-2007-%D0%BF/print 1456474759053306

2. Податковий кодекс України (зі змінами та доповненнями) від 02.12.2010 р. № 2755-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

3. Лісовий кодекс [Електронний ресурс]: Закон України від 21.01.1994 р., № 3852-XII. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3852-12

4. Про охорону навколишнього природного середовища [Електронний ресурс]: Закон України від 25.06.1991 р., № 1264-XII. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

5. Конституція України [Електронний ресурс]: Закон України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

6. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства
[Електронний ресурс]: Закон України від 22.09.2011 р., № 3773-VI. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17