Психология и социология/12. Социальная психология

Святна Є.В.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Взаємозв’язки структурно-функціональних складових брехливості з особистісними рисами в юнаків та дівчат

У сучасному суспільстві брехливість все частіше сприймається людьми як цілком природне й нормальне явище, яке супроводжує нас постійно і всюди. П.Екман стверджує, що брехня може бути віднесена до всіх сфер людської діяльності, та визначає брехню як дію, якою одна людина вводить в оману іншу, роблячи це навмисне, без попереднього повідомлення про свої цілі і без чітко вираженого, з боку жертви, прохання не розкривати правди[5].

Психологія розуміння й розпізнання брехні, багато років вивчалася й розроблялася на Заході. Значна частина досліджень в зарубіжній психології була присвячена виявленню конкретних ознак брехливості у поведінці людини людина, а також вивченню детектора брехні (П.Екман, У.Фрізен, А.Мехрабіан і ін.). Для вітчизняної науки область дослідження брехні є відносно новою й недостатньо вивченою. У вітчизняній психології найбільш відомі роботи з психології брехні Ю.М.Жукова, В.В.Знакова, С.І.Симоненко[2].

Проблеми брехні, чесності та довірливості є надзвичайно актуальними для багатьох сфер діяльності, спілкування та взаємодії людей. Як свідчить соціальна практика, людина використовує брехню в повсякденній діяльності як з вимушеної необхідності, так і умисно[1]. У науковій психологічній літературі є достатня кількість праць, які пов’язані із вивчення психологічних питань проявів брехливості, але як показує аналіз даної літератури з даного питання, що всі результати досліджень вивчені й розглянені в єдиній системі знань з точки зору багатомірно-функціональної організації. Брехливість – індивідуально-психологічна особливість особистості, що проявляється у свідомому спотворенні дійсності, прагненні створити хибне враження про факти та події для досягнення особистих цілей [4, с. 50].

На основі аналізу систематизації досвіду теоретичних та експериментальних досліджень брехливості, як індивідуально-психологічної особливості особистості, виявлено, що брехливість являє собою складне структурне утворення, яке має гендерні особливості. Одним з перших психологічних досліджень, що вказує на гендерні відмінності брехні і обману, було дослідження В. Штерна (1904). Ним було встановлено відмінність між хлопчиками і дівчатками при розвитку у них правильності і точності у висловлюваннях в період від 7 до 14 років. До 10 років у дівчаток слабо розвивається правильність і точність у висловлюваннях, а з 10 років розвивається швидко і добре. У хлопчиків до 10 років точність і вірність у висловлюваннях зростає дуже сильно, а потім слабо[3, с.5].

Мета дослідження - виявити взаємозв'язки між структурно-функціональними складовими брехливості та особистісними рисами у юнаків та дівчат.

Вибірку становили 20 юнаків та 20 дівчат у віці 17-19 років. У дослідженні було використано опитувальник структурно-функціональної брехливості (В.П. Прядеін) та Фрайбурський особистісний опитувальник. Для математико-статистичної обробки результатів застосовано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.

У дівчат встановлені прямі значущі взаємозв’язки між шкалами «Регуляторна інтернальність» та «Маскулінізм-фемінізм» (r = 0,709, р≤0,005); «Мотиваційна соціоцентричність» та «Депресивність» (r = 0,541, р≤0,005); шкалою «Мотиваційна егоцентричність» та шкалами «Реактивна агресивність» (r = 0,459, р≤0,025) і «Сором’язливість» (r = 0,666, р≤0,005); шкалою «Результативна предметність» та щкалами «Реактивна агресивність» (r = 0,519, р≤0,025) та «Маскулінізм-фемінізм» (r = 0,558, р≤0,005), щкалою «Динамічна ергічність» та шкалами «Спонтанна агресивність» (r = 0,447, р ≤ 0,05) і « Депресивність» (r = 0,628, р ≤ 0,005). Зворотні значущі взаємозв’язки у цій групі виявлені між шкалами «Динамічна аергічність» та «Сором’язливість» (r = -0,470, р≤0,025); «Регуляторна інтернальність» та «Реактивна агресивність» (r = - 0,464, р ≤ 0,025); «Регуляторна екстернальність» та «Спонтанна агресивність» (r = - 0,470, р ≤ 0,025).

У юнаків визначено прямі значущі взаємозв’язки між шкалою «Динамічна ергічність» та «Маскулінізм-фемінізм» (r = 0,507, р ≤ 0,025); «Динамічна аергічність» та «Невротичність» (r = 0,621, р ≤ 0,005); «Емоційна стенічність» та «Відкритість» (r = 0,505, р ≤ 0,025); щкалою «Емоційна астенічність» та шкалами «Спонтанна агресивність» (r = 0,613, р ≤ 0,005) і «Реактивна агресивність» (r = 0,457, р ≤ 0,025); щкалою «Мотиваційна соціоцентричність» та шкалами «Реактивна агресивність» (r = 0,475, р ≤ 0,025) і «Відкритість» (r = 0,681, р≤0,005); «Мотиваційна егоцентричність» (r = 0,731, р ≤ 0,005); шкалою «Когнітивна осмисленість» та шкалами «Сором’язливість» (r = 0,521, р ≤ 0,025) і «Екстраверсія-інтроверсія» (r = 0,481, р ≤ 0,025); «Результативна предметність», «Урівноваженість» (r = 0,639, р ≤ 0,005). Крім того, у цій групі встановлено значущі зворотні взаємозв’язки між шкалами «Динамічна ергічність» та «Сором’язливість» (r = - 0,505, р ≤ 0,025), «Когнітивна усвідомленість» та «Невротичність» (r = - 0,559, р ≤ 0,005).

Отже, актуалізація різних структурно-функціональнх складових брехливості у юнаків та дівчат відбувається разом із загостренням відмінних особистісних рис, що окреслює перспективи дослідження, які ми вбачаємо у виявленні гендерної специфіки більш широкого кола психологічних детермінант брехливості.

Література

1. Знаков В.В. Половые различия в понимании неправды, лжи и обмана / В. В. Знаков// Психологический журнал. ― 1997.―№1. ― С.38-49.

2. Майорчик Н.М. Історіогенез вивчення брехні у психолого-педагогічних дослідженнях / Н.М.Майорчик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. ― 2013.― № 2.― С. 1-8.

3. Мясников А.Г. Проблема права на ложь/ А.Г. Мясников // Вопросы психологии. ― 2007.― №6.― С.136-141.

4. Секацкий А.К. Онтология лжи / А. К. Секацкий.― СПб.: Издательство Санкт-Петербургского государственного университета, 2000.― 125 с.

5. Экман П.Психология лжи/ П. Экман. ― СПб.: Питер, 1999.― 270 с.