Психология и социология / 7. Общая психология

Огій М.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ У ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ

В сучасних умовах, коли одна криза в суспільстві змінює іншу, змінюються цінності, ламаються стереотипи та старі традиції, складаються нові світогляди, постійно підвищується невизначеність, яка пронизує всі сфери життя. Відповідно зростає значення розвитку такої якості особистості, як толерантність до невизначеності, адже індивідуальні відмінності в толерантності / інтолерантності до невизначеності свідчать про те, наскільки легко особистість приймає факти, що суперечать її попередньому досвіду. Як підкреслює М. Н. Юртаєва, в роботах дослідників поняття «толерантність до невизначеності» розглядається в декількох ракурсах: когнітивний стиль, особистісна риса, мотиваційно-особистісна характеристика (готовність), пов'язана з реалізацією поведінки і діяльності в умовах ризику і невизначеності. У більшості визначень поняття «толерантність до невизначеності» актуалізується той змістовий компонент, який включає сприйняття й інтерпретацію невизначених стимулів/ситуацій як джерел загрози або джерел позитивних можливостей і розвитку [5, с. 71].

Гусєв А. І. пропонує розглядати толерантність до невизначеності як властивість особистості, яка дозволяє витримувати кризові прояви, пов’язані з невизначеністю смислових підвалин власного буття [2]. В зарубіжній психології толерантність до невизначеності розуміється як здатність людини приймати конфлікт і напругу, які виникають в ситуації подвійності, протистояти незв'язаності і суперечливості інформації, приймати невідоме, не відчувати себе незатишно перед невизначеністю. У вітчизняних дослідженнях толерантність отримала трактування в якості інтегральної особистісної характеристики, що вивчається в наступних основних ракурсах: психологічної стійкості, системи особистісних і групових цінностей, особистісних установок і сукупностей різнорівневих індивідуальних властивостей [4]. Низка авторів підтверджує обумовленість способу психологічного подолання життєвих труднощів і ситуацій невизначеності статеворольовими стереотипами: жінки (і фемінні чоловіки) схильні, як правило, захищатися і вирішувати труднощі емоційно, а чоловіки (і маскулінні жінки), навпаки, інструментально, шляхом перетворення зовнішньої ситуації [3]. У дослідженні Т. Бутенко виявлені деякі вікові особливості толерантності до невизначеності. Пік сприйняття невизначеної ситуації як емоційно насиченої, небезпечної і суперечливої припадає на вік 29-38 років. До 29 років має місце тенденція до зростання стійкості до невизначеності, після 40 років підвищується поведінковий компонент терпимості до ситуації невизначеності при вираженому зниженні емоційного компонента [1].

Таким чином, виходячи з того, що толерантність до невизначеності виявляє себе як в діяльності, так і в міжособистісній взаємодії, а також має гендерні та вікові особливості, вивчення її специфіки у юнаків та дівчат , на наш погляд, є доцільним.

Мета дослідження: виявити особливості толерантності до невизначеності у юнаків та дівчат. У дослідженні прийняли участь 32 дівчини (перша група) та 39 юнаків (друга група). У дослідженні був використаний Новий опитувальник толерантності до невизначеності (Т. В. Корнілова) [48]. Для математико-статистичної обробки результатів застосовано t - критерій Ст'юдента для незалежних груп.

Отримані результати свідчать про наявність вірогідних відмінностей між групами за шкалами «Інтолерантність» (69,47 ± 1,93 та 63,53 ± 1,41 відповідно, при t = 2,49, р ≤ 0,05) та «Міжособистісна інтолерантність до невизначеності» (35,78 ± 1,24 та 31,87 ± 1,17 відповідно, при t = 2,29, р ≤ 0,05). Визначено статистично значуще зниження показника в групі дівчат. Не отримано вірогідних відмінностей між першою та другою групою за шкалою «Толерантність до невизначеності».

Висновки. Встановлено, що дівчата є більш інтолерантними до невизначеності, тобто мають більш високий рівень тривожності в ситуаціях невизначеності або погрози її виникнення, навіть якщо ця невизначеність означає розвиток і позитивну зміну в майбутньому. Вони більш схильні до жорсткої регламентації всіх сфер життя, зокрема стосунків і систем набуття досвіду, а також, прагнуть більшої ясності і контролю в міжособистісних стосунках, відчувають дискомфорт у разі невизначеності у взаємодії з оточуючими.

Таким чином, доцільним у подальшому є вивчення не тільки толерантності до невизначеності, але й її зв'язків зі сферою міжособистісних стосунків (зокрема, міжособистісною залежністю) у юнаків та дівчат і їх деталізація у гендерному ракурсі з метою створення та специфікації відповідних корекційних програм.

Література

1. Бутенко Т.П. Субъективная неопределенность жизненных ситуаций: когнитивно-эмоциональные оценки и стратегии поведения : автореф. дисс. … канд. псих. наук : 19.00. / Т.П.Бутенко. – M. – 2009. – 20с.

2. Гусєв А. І. До проблеми формування та розвитку толерантності до невизначеності / А. І. Гусєв // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. – Серія № 12. Психологічні науки. – № 17 (41), ч. 1. – С. 165 – 170.

3. Кондрашихина О.А. Гендерные и возрастные особенности активности личности в условиях неопределенности [Электронный ресурс] / О.А. Кондрашихина. – Режим доступа: http: // www.rusnauka.com / 20_PNR_2011 / Psihologia /12_90321.doc.htm

4. Корнилова Т. В. Новый опросник толерантности-интолерантности к неопределенности / Т.В. Корнилова // Психологический журнал. – 2010. – Т. 30. – № 6. – С. 16 – 28.

5. Юртаева М. Н. Исследование когнитивных и личностных особенностей толерантности к неопределенности / М.Н. Юртаева // ТОЧКА ЗРЕНИЯ. – 2010. – №. 8. – С. 71.