Психология и социология/ 7. Общая психология

Горбик Н.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Специфіка парціальних характеристик рефлексії у неповнолітніх правопорушників

Актутальність проблеми злочинності неповнолітніх вимагає вивчення її психологічних чинників, зокрема здатності до рефлексії неповнолітнії правопорушників.

А.В. Карповим рефлексія розуміється як синтетична психічна реальність, яка є одночасно процесом, властивістю і станом, притаманним лише людині, і стан усвідомлення чого-небудь, і процес репрезентації психіці свого власного змісту. Визначаючи так само зміст теоретичного конструкту рефлексивності, А. В. Карпов передбачає необхідність врахування її парціальних характеристик[4].

Підліткова рефлексія відрізняється вільною асоціативністю – думки течуть за різними напрямками в залежності від почуттів і зовнішніх обставин. Формування особистісної та соціально-психологічної рефлексії найбільш інтенсивно відбувається в підлітковий період і в юнацькому віці [3, с 47].

Н. А. Корзинкіна вказує, що порушення підлітком соціальних норм відбуваються згідно заданої логіки поведінки, тобто рефлексивно або не рефлексивно, культурально або натурально. Підліткова рефлексія відрізняється вільною асоціативністю – думки течуть за різними напрямками в залежності від почуттів і зовнішніх обставин. Цілісність рефлексії надає лише виняткова спрямованість підлітка на самого себе – куди б він не кинувся в своїх асоціаціях, він незмінно проідентифікує себе з самим собою, повернеться до самого себе, до свого власного «Я». Формування особистісної та соціально-психологічної рефлексії найбільш інтенсивно відбувається в підлітковий період і в юнацькому віці [5]. Проблема розвитку рефлексивності як здатності у підлітків-правопорушників залишається на сьогоднішній день недостатньо вивченою. У дослідження Ю. А. Васильєвої, неповнолітні правопорушники характеризуються невмінням здійснювати контроль поведінки і діяльності, характеризуються меншою відповідальністю за скоєні вчинки, та низьким рівнем рефлексивності [1, с 65]. Підлітками, що мають високий і середній рівні рефлексивності, властивий умисний характер правопорушень. Підлітками з високим рівнем рефлексивності злочини скоюються, як правило, у складі групи, за попередньою змовою. Роль, яку виконує такий підліток в групі в момент вчинення злочинного діяння, або «виконавець за бажанням», або «організатор». Ставлення до факту порушення норми у підлітків з девіантною поведінкою, здатних розглядати підстави власних дій, в більшості випадків індиферентне. Тоді як девіантними підлітками, що мають низький рівень рефлексивності, злочини скоюються як поодинці, так і в складі групи, але при цьому в групі вони виступають тільки в ролі «виконавців» (іноді «виконавців з примусу») [6 с.32-40]. У більшості досліджень відзначається переважання у неповнолітніх правопорушників низького рівня рефлексивності. Разом з цим, О. В. Змановська стверджує, що протиправні дії в підлітковому віці є ще більш усвідомленими і довільними. [2].

Мета дослідження – виявити специфіку парціальних харакеристик рефлексії у неповнолітніх правопорушників.

Емпіричною базою виступили Сумська виправна колонія №116 та Великописарівська спеціалізована школа 1-3 ступенів ім. І.В. Середи. Вибірку склали 70 підлітків соловічої статі віком 13-16 років. У першу групу увійшло 35 неповнолітніх правопорушників, у другу – 35 школярів з умовно нормативною поведінкою. У дослідженні було використано методику «Діагностика індивідуальної міри розвитку рефлексивності» А.В. Карпова. Для математико-статистичної обробки результатів застосовано t-критерій Ст’юдента.

Порівняно із групою школярів у групі неповнолітніх правопорушників встановлені вірогідно більш низкі показники за шкалами «ретроспективна рефлексія діяльності» (20,25 ± 1,82 та 37,94 ± 1,60 відповідно; t = 7,26, p ≤ 0,001); «розгляд майбутньої діяльності» (34,57 ± 1,38 проти 39,22 ± 1,27; t=2,47; p ≤ 0,05); «рефлексія спілкування і взаємодії з іншими людьми» (19,22 ± 1,36 та 36,68 ± 1,16 відповідно; t = 9,74; p = 0,001). Показник за шкалою «рефлексія поточної діяльності» у школярів складає 39,60±1,47, у неповнолітніх правопорушників показник за цією шкалою дорівнює 37,05±1,57. Вірогідні відмінності між групами визначені не були ( t = 1,18).

Отже, незважаючи на те, що неповнолітні правопорушники не відрізняються від учнів загальноосвітньої школи стосовно осмислення наявної ситуації, вони характеризуються меншою вираженістю здатності до аналізу минулого досвіду, а також, прогнозування майбутньої діяльності та її можливих фіналів.

Актуальність проблеми вимагає продовження досліджень у вибраному напрямку та вивчення більш широкого кола проявів рефлексивності неповнолітніх правопорушників, що має стати підгрунтям для специфікації відповідних корекційних програм.

Література

1. Васильева Ю. А. Особенности смысловой сферы личности при нарушениях социальной регуляции поведения // Психологический журнал. ―2001. ―№2.– С. 58-78.

2. Змановская Е. В. Девиантология. М.: Академия, 2007. ―288 с.

3. Карпов А.В. Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики // Психологический журнал. ― 2003.― № 5.― С. 45-57.

4. Карпов А.В. Психология рефлексии/А.В. Карпов. ―М.:ИП РАН, 2002. – 287с.

5. Корзинкина Н. А. Особенности поведения подростка в ситуации социального взаимодействия с заданной нормой: дисс. канд. пс. наук.:19.00.13/ Корзинкина Наталия Анатольевна. - М., 2004. – 159 с.

6. Ульянова В. П. Специфика рефлексии нормативной ситуации подростками с нормативным и делинквентным поведением // Научные проблемы гуманитарных исследований. ― 2008. ― № 7 ―С. 33-41.