Психология и социология/ 7. Общая психология

Гусельнікова К.В.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ДИФЕРЕНЦІЙНИХ ТИПІВ РЕФЛЕКСІЇ ЗІ СКЛАДОВИМИ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ В ОСІБ З РІЗНИМ ЇЇ РІВНЕМ

Ситуація соціального неблагополуччя, нестабільності, яка є характерною для сучасного суспільства, породжує глибокі кризисні зміни у житті людини, і висуває завищені вимоги до їх психологічної життєздатності.

Сьогодні дослідження життєздатності людини є пріоритетним в західній психології. Введення в науковий обіг у вітчизняній психології цього терміна представляє особливий інтерес, тому що багато сучасних досліджень в психології, педагогіці, психотерапії, філософії, соціології та медицини прагнуть базуватися на цьому підході[1].

Життєздатність - це багатокомпонентна структура, що включає в себе соціально-психологічні умови і соціально-особистісну життєздатність, яка характеризує життєдіяльність людини на рівні суб'єктності [2].

Життєздатність потребує багато ресурсів, одним з яких є рефлексивність.

Рефлексія - це будь-яке «перенесення переживання з зовнішнього світу на самого себе». Рефлексивність є однією з головних характеристик особистості, що дозволяють їй адаптуватися у суспільстві, розвиватися як особистість та справлятися з труднощами [3].

Але, стосовно досліджень рефлексивності у осіб з різним рівнем життєздатності, слід зазначити практичну їх відсутність, що і зумовило актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження – визначити взаємозв'язки диференційних типів рефлексії з життєздатністю в осіб з різним її рівнем.

У роботі були використані методика діагностики життєздатності людини О.О. Рильскої [5] та опитувальник «Диференційний тип рефлексії» Д.О. Леонтьева зі співавторами [4].

В дослідженні прийняли участь 100 студентів Харківського національного університету внутрішніх справ, котрі були розподілені на 3 групи відповідно до рівня вираженості життєздатності. Для математико-статистичної обробки було використано коефіціент рангової кореляції Спірмена.

У осіб з високим рівнем життєздатності встановлено значущу позитивну кореляцію між шкалами «Здатність до саморегуляції» та «Системна рефлексія» (r = 0,31; p ≤ 0,05), а також, значущий негативний зв'язок між шкалами «Здатність до саморозвитку» та «Квазірефлексія» (r = - 0,32; p ≤ 0,05).

Отже, у цій групі із посиленням продуктивної системної рефлексії зростає самостійність та гнучкість реагування на зміни умов, легкість оволодіння новими видами діяльності, незалежність та впевненість. Зростання у цій групі схильності до непродуктивного рефлексування у вигляді роздумів стосовно проблем, котрі є відірваними від актуальної ситуації буття, резонерських спекуляцій та безгрунтовного фантазування, супроводжується зниженням бажання пізнавати себе та самовдосконалюватися, зменшенням впевненості у тому, що усі події життя сприяють розвитку особистості за рахунок знань, які надає досвід.

В групі з середнім рівнем життєздатності виявлено значущу позитивну кореляцію між шкалою «Усвідомленість життя» та шкалами «Інтроспекція» (r = 0,45; p ≤ 0,01), «Системна рефлексія» (r = 0,33; p ≤ 0,05), а також, значущий негативний зв'язок між шкалами «Здатність до адаптації» та «Квазірефлексія» (r=0,58; p ≤ 0,01).

Таким чином, задоволеність життям, сприйняття її як цікавої, емоційно насиченої; наявність чітких цілей, що надають життю усвідомленість та часову перспективу, стають у цих досліджуваних більш вираженими з актуалізацією здатності до самодистанціювання та погляду на себе зі сторони, а також, зосередженості на власних переживаннях. У цій групі здатність до пристосування до вимог суспільства та критеріїв оцінювання за рахунок засвоєння суспільних норм та цінностей зменшується із посиленням схильності до такого непродуктивного виду рефлексії як «Квазірефлексія».

У осіб з низьким рівнем життєздатності не було виявлено значущих кореляційних зв’язків між диференційними типами рефлексії та складовими життєздатності, тобто процеси рефлексії у цій групі виступають відділеними від функціонування життєздатності.

Отримані результати дозволяють стверджувати, що, відповідно до рівня життєздатності, її складові виявляють відмінність взаємозв'язків з диференційними типами рефлексії.

За нашою думкою, доцільним є подальше вивчення взаємостосунків життєздатності особистості з іншими характеристиками рефлексії та рефлексивності. Перспективним є розроблення детальної програми оптимізації та активізації складових життєздатності особистості в контексті рефлексивності.

Література

1. Щедровицкий Г.П. Рефлексия / Избранные труды. - М.: Шк. Культ. Полит., 1995. - 800 с.

2. Гурьянова М.П. Воспитание жизнеспособной личности в условиях дисгармоничного социума / М.П. Гурьянова // Педагогика. - 2004. - No 1. - С. 13–18.

3. Леонтьев Д.А. Рефлексивность как составляющая личностного потенциала / Д.А. Леонтьев, А.Ж. Аверина // Личностный потенциал: структура и диагностика.— М.: Смысл, 2011. — С. 360—381.

4. Леонтьев Д.А. Рефлексия «хорошая» и «дурная»: от объяснительной модели к дифференциальной диагностике / Д.А. Леонтьев, Е.Н. Осин // Психология. Журнал Высшей школы экономики. – 2014. – Т.11. – № 4. – С. 110 – 135.

5. Рыльская Е. А. Методика исследования жизнеспособности человека / Е.А. Рыльская // Вестник Челябинского гос. пед. ун-та. - 2009. - №1. - С. 130-139.