Подуст О.О.
Харківський національний
економічний університет імені Семена Кузнеця
Методичні
засади розробки підприємницького проекту підвищення ефективності діяльності
Анотація. У
статті висвітлюється актуальна проблема методів підвищення ефективності на
сучасному етапі підготовки підприємців в системі безперервної економічної
освіти, розгянуто питання розвитку підприємництва як одного із напрямів
економіки, організація виробництва.
Ключові слова:
підприємництво, підприємець, виробництво, прибуток, ризик, ефективність,
бізнес.
Аннотация. В статье освещается актуальная проблема методов повышения эффективности на современном этапе подготовки предпринимателей в системе непрерывного экономического образования, раскрыты вопросы развития предпринимательства как одного из направлений экономики, организация производства.Ключевые слова: предпринимательство, предприниматель, производство, прибыль, риск, эффективность, бизнес.
Annotation. The article
highlights the actual problem of methods of increasing efficiency at the
current stage of training entrepreneurs in the system of continuous economic
education, the issues of development of entrepreneurship as one of the
directions of the economy, organization of production are disclosed.
Keywords: business,
entrepreneur, production, profit, risk, efficiency, business.
Підвищення
ефективності підприємницької діяльності
як основної форми господарювання в сьогоднішніх умовах модернізації
економіки залежить від сприятливих умов і активізацієї інноваційно-технічного,
організаційного та фінансового менеджменту, господарського механізму в цілому
на рівні підприємств, корпорацій, асоціацій, державних комітетів, міністерств
тощо. Цьому питанню присвячена велика кількість науково-методичної літератури,
яка відається в світі і охоплює такі питання підприємництва як напрям людської
діяльності і до них слід віднести роботи
З. Варналія, В. Сісененка, М. В. Вачевського, В.М. Мадзігона, А. Гальчинського,
П. Ещенка, І. Р. Михайсюка, І. Бернацького, та інших авторів, роботи яких
використовується в процесі.
Сьогодні такі
основні шляхи щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності
відзначають Ю.М. Клочко, Т. Черняк, мають велике значення і використовуються на
практиці. До них відносять [4]:
1)
Вибір ефективніших форм та методів підприємницької
діяльності;
2) активізації та підвищення
інноваційної та інвестиційної діяльності;
3)
зростання конкурентоспроможності продукції підприємств;
4) стабільна економічна та соціальна політика держави
направлена на підтримку підприємницької діяльності;
5) забезпечення для підприємства
пільгового податкового режиму;
6) розвинена інфраструктура для підтримки
підприємництва;
Проаналізувавши
роботи вчених можна, можна класифікувати за трьома ознаками фактори за яких
зростає ефективність виробничо економічних та інших систем діяльності:
1) класифікацією витрат та ресурсів
(джерела збільшення);
2) напрямами розвитку та покращення виробництва
(діяльності);
3) місцем здійснення в системі управління
(діяльність)
Поділивши
фактори
за допомогою першої ознаки можна
чітко сформувати за рахунок
яких джерел можна підвищити ефективнвсть: по-перше завдяки підвищенню продуктивності праці та
завдяки зниженню зарплатомісткості продукції (зменшення витрат на оплату праці), по-друге завдяки зменшенню фондомісткості, а також завдяки ефективному і доцільному
використанню природних ресурсів.
[2]
Для
ефективного використання цих факторів щодо підвищення виробництва необхідне
проведення комплексних заходів, які напрямлені на розвиток виробничої та
комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна
характеристика). Найважливішими напрямками є:
1)
Впровадження науково-технічного прогресу у виробництво, удосконалення структури
виробництва, автоматизація системи управління, форми та методи організації
діяльності, його планування та мотивація;
2) Забезпечення якісної, конкурентоспроможної продукції
(послуг);
3) Розвиток зовнішньоекономічної діяльності
підприємства;
Можливі
шляхи реалізації цих факторів для
підвищення ефективності господарюючих суб'єктів відрізняються щодо впливу,
ступеня застосування та контролю. Таким чином важливо мати детальні знання про
сферу діяльності, форми контролю та використання найбільш значущих внутрішніх
та зовнішніх факторів ефективності на всіх рівнях управління трудовими
колективами для практики підприємництва, керівників та відповідних фахівці
суб'єктів господарювання або інших підрозділів. [3]
Враховуючі все
це потрібно визначити напрями дій та використання основних внутрішніх та
зовнішніх факторів для підвищення ефективності діяльності суб'єктів
господарювання. Фактори та їх значення наведені в табл. 1
Таблиця.1
Напрями підвищення ефективності діяльності суб’єктів підприємництва [4]
|
Чинник |
Характеристика |
|
1 |
2 |
|
Група |
Напрями
підвищення внутрішніх чинників ефективності |
|
Технологія |
Технологічні
нововведення сучасних форм автоматизації та інформаційних технологій. Комп’ютеризація
виробничо-технологічних процесів,
різноманітних господарсько-економічних операцій. |
|
Устаткування |
Належна організація
ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, чітке
планування завантаження у часі, підвищення змінності роботи, скорочення
внутрішньо змінних витрат робочого часу. |
Продовження табл. 1
|
1 |
2 |
|
Матеріали та енергія |
Постійний контроль відповідних
спеціалістів за споживанням сировини, матеріалів, енергії .Основне завдання яких
-ресурсозбереження |
|
Вироби |
Постійний контроль і втілення
технічної переваги у вироби, що користуються попитом на ринку. |
|
Працівники. |
Введення мотиваційного механізма на підприємстві (в організації), підтриманням
сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі. |
|
Працівники. |
Введення мотиваційного механізма на підприємстві (в організації),
підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі. |
|
Організація і системи |
Єдність трудового колективу, раціональне делегування
відповідальності, забезпечити необхідну спеціалізацію та координацію
управлінських процесів. |
|
Методи роботи. |
Систематичний аналіз стану робочих місць та їхня
атестація, підвищення кваліфікації кадрів за рахунок трененгів, семінарів , узагальнення та використання
нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду. |
|
Стиль управління |
Оцінити який конкретний стиль управління(авторитарній,
демократичний, ліберальний) підходить для підлеглих та застосувати його в
підприємстві. |
|
Інфраструктура |
Розвиток мережі різноманітних інституцій ринкової та
виробничо-господарської інфраструктури |
Отже, для того щоб успішно
реалізувати стратегію розвитку підприємництва необхідно здійснювати
результативну, ефективну та конкурентоспроможну підприємницьку діяльность. У той же час
зобов'язання врахувати зовнішні чинники не настільки жорсткі. Основні фактори які впливають на підвищення
ефективності роботи підприємства полягають в забезпеченні підвищення його технічного
рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміні обсягу
та структури виробництва, поліпшенні якості природних ресурсів тощо. Тільки якщо вміло використовувати всі перерахованні чинники
можна досягти достатніх темпів
зростання ефективності підприємницької діяльності.
1. Варналій З.С.,
Сизоненнко В.О. Основи підприємницької діяльності. Підручник.
для учнів 10 – 11 кл. /З.С. Варналій. – К.: Знання України. – 2004. – 404 с.
2. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Примаченко Н.М. Основи
економіки. Навчальний посібник для учнів ліцеїв, коледжів, гімназій та
загальноосвітніх шкіл 10 – 11 – 12 класів./М. Вачевський, В. Мадзігон. – К.:
Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.
3. Вихрущ В.П., Харвин П.С. Економіка
підприємства. – Тернопіль. – 1995. – 203 с.
4. Гальчинський А.С.,
Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – К.: Вища школа. – 1998. –
544 с.
5. Давимука С.А.
Теоретикометодологічні аспекти приватизації і механізми її реалізації в
Україні/ С.Давимука. – Львів.: Інститут регіональних досліджень НАН України. –
1998. – 399 с.
6. Дикань В.
Управління якістю як фактор конкурентостійкості підприємства// Економіка
України. – 1996. – №1. – С. 43 – 47.
7. Єрмошенко М.М.
Маркетинговий менеджмент. – К.: НАУ. – 2001. – 204 с