Економічні науки/3. Фінансові відносини

К.е.н. Кухарєва О.О.

Нікульшина А.В.

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Особливості стану платіжного балансу України

Платіжний баланс – це статистичні показники про перебіг грошей у країні. Як відомо, суть цього балансу полягає у тому що, він характеризує співвідношення коштів які надійшли у країну та вийшли з неї. За цим показником зазвичай характеризують міжнародні економічні зв’язки країни, частку у світовому господарстві, характер участі у ньому тощо. Платіжний баланс є відображенням стану економіки та одночасно впливає на нього.

Аналіз стану платіжного балансу України дозволив визначити деякі особливості, а саме: рахунок поточних операцій з 2006 року має від’ємне сальдо, баланс товарів при цьому завжди позитивний, тобто причиною дефіциту є щорічна перевага імпорту над експортом. За останні роки найгірші показники цього співвідношення спостерігались у 2013 р. – імпорт переважав на 31%, у 2016 р. ситуація дещо покращилась – 21%. У листопаді 2017 р. рахунок поточних операцій досягнув профіциту, що стало одним з основних досягнень останніх років, але це не вплинуло на підсумковий результат року.

За останні роки структура платіжного балансу зазнала суттєвих змін щодо географічної та товарної структури експорту-імпорту. До змін у позитивному напрямку слід віднести зростання обсягів експорту товарів до країн ЄС на 38%, це свідчить, що вітчизняні підприємства здатні виробляти продукцію, яка має конкурентні переваги та знайшла своє місце на досить складному ринку. Серед таких товарів мають найбільші темпи зростання експорту мінеральні продукти та продовольчі товари. Однак зростання імпорту продовольчих товарів буде мати цілком позитивну оцінку лише у разі відповідного росту саме виробництва, а не відтоку товарів із внутрішнього ринку на зовнішні та відповідного зростання цін для мешканців країни, що нажаль має місце.

Географічні зміни, які спочатку сприймали як негативні слід розглядати як важки, але еволюційні, бо для того, щоб вийти на нові ринки вітчизняні виробники мали виконати комплекс умов та перейти на європейські стандарти якості при цьому запропонувавши конкуренту ціну. Зазначені темпи зростання експорту свідчать про успіх, який слід підтримувати. Крім того, цей процес буде мати позитивні зрушення і для вітчизняного ринку товарів, бо товари відповідної якості будуть конкурувати із іншими товарами. А як свідчить досвід, незважаючи на не високий рівень доходів, вітчизняні споживачі віддають перевагу якісним товарам, наприклад зниження обсягів споживання сирних продуктів.

Очевидно, що для виробництва якісної продукції та виконання вимог європейського ринку виробники зазнають додаткових витрат, тому також участь держави у цих процесах є вагомим важелем для позитивних змін. Для подальшого нарощування експорту товарів необхідна підтримка держави саме тих виробників, які здатні створити якісну продукцію. Тобто державні заходи економічного стимулювання та підтримки мають бути спрямовані адресно, на відповідні галузі та підприємства. Крім того, ця підтримка повинна бути поетапною, із обов’язковим проміжним результатом.

Для остаточної зміни тенденції з дефіциту на профіцит слід не лише збільшувати експорт, а і заміщувати частину імпорту власним виробництвом. Ретельний аналіз товарів, що ввозяться, оцінка їх долі у імпорті, можливостей для виробництва в країні та державна підтримка відповідних інвестиційних проектів – це алгоритм економічного успіху у різних сферах.

Для отримання якісного аналізу та можливості його проведення не лише на макрорівні, а й безпосередньо підприємцями слід удосконалювати систему статистичних даних. Наприклад, обсяги імпорту-експорту наводити не лише у грошовому вимірі, а і у натуральних одиницях. Ці дані дозволять оцінити підприємцям їх виробничі можливості (наявні або перспективні) та реальні споживчі настрої та можливості вітчизняних покупців.

При розробці різних стимулюючих або підтримуючих заходів з боку держави слід також розглядати ці питання з метою дотримання безпечного рівня різних індикаторів, які є показниками економічної безпеки країни в цілому та її окремих складових. Це дозволить знизити загрози національної безпеки, зберегти інтелектуальний потенціал та перетворитися з ресурсного придатку до економічно розвинутої країни [3].

Таким чином, заходи державного регулювання економіки обґрунтовані за результатами всебічного аналізу стану платіжного балансу можуть мати комплексний позитивний вплив на валютний курс, розвиток реального сектору економіки, ефективність інвестиційних процесів, створення нових робочих місць та інші аспекти соціально-економічного розвитку країни.

В цілому підсумковий позитивний результат залежить від держави і виробників на однаково вагомому рівні. І поступово, завдяки взаємодії між обома сторонами – державою і виробниками, можливо досягти поставлених цілей. Підприємницька активність та інноваційність підприємців підтримана з боку держави у вигляді комплексу преференцій економічного, а не адміністративного впливу може стати запорукою ефективних реформ, які будуть мати реальні перспективи та у найближчому майбутньому призведуть до відчутного розвитку економіки.

Література:

1. Статистика зовнішнього сектору - Національний банк України [Електронний ресурс] – Режим доступу :http:// bank.gov.ua/

2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу :http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Кухарєва О.О. Проблеми фінансування наукової та науково-технічної діяльності // Сучасні трансформації організаційно-економічного механізму менеджменту та логістики суб’єктів підприємництва в системі економічної безпеки України. Кол. моногр. – Дніпро: Біла К.О., 2017