История /3. История науки и техники

К.е.н. Галицька Е.В.

К.е.н. Прімєрова О.К.

К.е.н. Сєміколенова С.В.

Національний університет «Києво-Могилянська академія» (Україна)

Внесок Вільяма Петті у розвиток статистичної науки

В. Петті по праву вважається одним із засновників школи «політичних арифметиків», що зародилась у Англії в 17 ст. Роботи представників «політичних арифметиків» були присвячені соціально-економічним питанням. Представники політичної арифметики розробляли питання теорії статистики: закон великих чисел, вивчення причинного зв’язку масових явищ за допомогою статистичного методу, вибірковий метод дослідження, з’ясовували закономірності в масових явищах суспільного життя. «Політична арифметика» прагнула визначити закономірності чотирьох категорій [5]: в структурі масових явищ; в кількісних відношеннях одних сукупностей до інших; в періодичній повторюваності числових значень явищ суспільного життя; в їх динаміці.

Представників політичної арифметики багато істориків статистики називають засновниками наукової статистики. Одним з найвидатніших представників цієї школи є В. Петті (1623-1687) – відомий англійський економіст, лікар, винахідник копіювальної техніки, доктор фізики, професор астрономії, основоположник трудової теорії вартості, державний діяч, один із засновників Лондонського Королівського товариства (1662).

В передмові до своєї праці «Політична арифметика» (1676) В. Петті визначив наступне: спосіб яким він взявся здійснити це (мались на увазі міркування відносно економічного становища Англії та її сусідів – Голландії, Зеландії та Франції – Авт.), проте, не звичайний, адже замість того, щоб вживати слова тільки у найвищому порівняльному ступені та вдаватись до умоглядних аргументів, він вступив на шлях вираження своїх думок мовою чисел, ваги та мір [3]. За визначенням відомого українського вченого, дослідника історії статистики, М.В. Птухи (1884-1964) «Політична арифметика» В. Петті – «це один з найчудовіших політичних творів 17 ст., яскравий, блискучий і на перший погляд переконливий» [4].

У цей період статистики, по суті, ще не було (так не було і самого слова, воно з’явилося лише в кінці 18 ст.). Було дуже мало відомостей про чисельність, його розміщення, віковий і професійний склад населення тощо. Ще менше було відомостей про основні економічні показники, які характеризували б виробництво, споживання основних товарів, доходи населення, розподіл багатства тощо. Деякі дані були лише про податки та зовнішню торгівлю. Але В. Петті не тільки постійно підкреслював необхідність статистики, але й блискуче використовував для доведення своїх економічних положень статистичні дані, які на той період були в його розпорядженні. Великою заслугою було те, що він першим поставив питання про необхідність створення державної статистичної служби та намітив деякі основні лінії збирання даних [1].

Політична арифметика В. Петті була прообразом статистики, а його метод випереджав цілу низку найважливіших напрямів. Він передбачав важливість обчислення таких макроекономічних показників, які в сучасній статистиці й економіці грають надзвичайно важливу роль, як національний доход країни та обсяг національного багатства. В. Петті вперше обчислив обсяг національного багатства Англії та здійснив підрахунки її національного доходу. По суті з цих розрахунків можна говорити про виникнення основ сучасної системи макроекономічного національного рахівництва. Оскільки в узагальнюючому вигляді можна було розмірковувати про обсяги виробництва в країні, розподіл виробленої продукції на споживання, нагромадження, експорт, розподіл доходів за основними класами та групами суспільства тощо [2]. «Геній Петті» проявився в розробці надзвичайно цікавих і цінних методів обчислення окремих економічних явищ «точного кількісного пізнання яких в той час взагалі не існувало» [3]. По суті В. Петті використав ідею застосування статистичних даних для перспективних розрахунків, заклав основи методу непрямих обчислень.

Здійснюючи численні «розрахунки щодо різних політичних і суспільних питань, базуючись на невеликій кількості точних даних», В. Петті намагався «знайти інші, потрібні йому, шляхом обчислень та здогадок». Але при цьому допускав занадто «вільне» трактування цифрових даних [6].

У працях політичних арифметиків прослідковується зародження статистичного методу. Це, насамперед, стосується збору статистичних даних (статистичного спостереження), а також їх зведення і групування. Метод групувань застосовувався в багатьох дослідженнях політичних арифметиків. В. Петті не тільки зібрав різноманітний статистичний матеріал, що характеризував соціально-економічні явища і процеси, а й застосовував цілу систему обробки та узагальнення інформації. Це стало значним внеском у розвиток статистичних методів і статистики як науки. Недаремно, розглядаючи заслуги В. Петті в історії статистичної науки зазначають, що «ні один статистик до А. Кетле (до 19 ст. – Авт.) так не сприяв розвитку інтересу до статистичних досліджень, як Петті». Він не тільки чітко визначив статистичний метод дослідження, а й застосовував його на практиці при вивченні «найрізноманітніших явищ соціального життя… Петті наводить числа для обґрунтування своїх висновків, часто оригінальних, а іноді геніально сміливих». Він поширював статистичний метод на всі галузі економіки та «поєднував якісне і кількісне вивчення економічного життя». Поєднання статистичного з теоретико-економічним методом, вивчення сучасного йому суспільства – «найвизначніша заслуга Петті як вченого» [4].

Так, у невеликій статті «Зауваження щодо Дублінських бюлетенів смертності» (1681р.) В. Петті наводить надзвичайно цікаву схему збору та розробки відомостей поточного обліку населення і надає рекомендації щодо удосконалення форм бюлетенів смертності (щотижневих, квартальних та річних) [3].

В роботі «Політична анатомія Ірландії» В. Петті здійснив дослідження господарського життя Ірландії в двох напрямках. З одного боку, дослідив чисельність і трудові ресурси, з другого, - економічне життя країни. Характеризуючи чисельність населення Ірландії, Петті згрупував його за національністю та віросповіданням, а використовуючи дані про число димових труб, він здійснив групування населення за матеріальним статком. На особливу увагу заслуговує групування населення за віком та видами занять, що завершується побудовою своєрідного балансу трудових ресурсів [3]. Цікавим, на наш погляд, є здійснений автором розподіл земельної площі країни за її господарським використанням, а також розподіл придатних земель за основними категоріями власників [3].

В. Петті не тільки широко застосовував у своїх працях чисельний метод, але й визначив основним завданням дослідження закономірностей соціально-економічних явищ і процесів. Він одним з перших висунув ідею про наявність в економіці об’єктивних та доступних для пізнання закономірностей, які він порівнював з законами природи і тому називав природними закономірностями. Він ставить питання про закони, які природнім чином визначають заробітну плату, ренту і навіть податкове навантаження. Для вивчення закономірностей розвитку суспільних явищ і процесів В. Петті будує динамічні ряди. Так, дається характеристика змін за період 1683-1687 рр. ренти з усіх земель Ірландії та вартості худоби, за 1683-1686 рр. обсягів експорту та імпорту, мита, акцизів тощо [3].

Праці В. Петті зіграли надзвичайно важливу роль у створенні умов, що сприяли виникненню наукової статистики. Він не тільки широко використовував статистичні дані при різноманітних дослідженнях суспільних явищ, а і створював для цього методологічні основи.

Література:

1. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса / А.В. Аникин. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1983.

2. Галицька Е.В. Роль політичних арифметиків в зародженні та формуванні статистики / Е.В. Галицька. – Наукові записки НаУКМА. – Том 81. Економічні науки. – 2008.

3. Петти Вильям. Экономические и статистические работы / В. Петти. – М.: Госсоцэкгиз, 1940.

4. Птуха М. Очерки по истории статистики XVII-XVIII векав / М. Птуха. – М.: Госполитиздат, 1945.

5. Птуха М.В. Очерки по истории статистики в СССР / М. Птуха. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1955. – Том I.: Статистическая мысль в России (до конца XVIII в.).

6. Янсон Ю.Э. Теория статистики / Ю.Э. Янсон. – 5-е изд. – СПб., 1913.