Музыка и жизнь / 4. Эпохи, стили, жанры

Кохан Л. Й.

Україна, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського

ФОЛЬКЛОРНІ ДЖЕРЕЛА ЯК ВАЖЛИВЕ ПІДГРУНТЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ

Анотація. У статті розкрито роль найдавніших народних музично-драматичних обрядових дійств та народних пісень у становленні українського музичного театру.

Доведено, що українська усна народна творчість у цілому та народні музично-драматичні обрядові дійства й народні пісні зокрема є тим першоджерелом, із якого розвинулись різноманітні жанри національної музичної драматургії і які стали невід’ємним складником національного театру.

Ключові слова: усна народна творчість, обрядові дійства, народні пісні, український музичний театр.

Abstract. The article reveals the role of the ancient folk musical drama ceremonies and folk songs in the establishment of the Ukrainian musical theater.

It is proved that Ukrainian oral folk art in general and folk music and drama ceremonies and folk songs in particular are the primary source from which various genres of national musical drama developed and which became an integral part of the national theater.

Key words: oral folk art, ritual performances, folk songs, Ukrainian musical theater.

Уже найдавніші мистецькі прояви людини – ритуальні дійства, ігри – характеризувалися синтетичністю: в них містилися елементи і драматургії, і музики, і театру. І. Франко як єдине першоджерело музично-драматичних жанрів визначав первісну поезію: вона супроводжувала стародавні обряди і «…була, по суті, колективним вибухом почуттів, збірною імпровізацією, яка одночасно була співом, танцем і пантомімою» [4, с. 61].

Таким чином, найперші елементи музично-драматичного мистецтва східних слов’ян варто шукати ще у їх первісній поезії та в родинних, мисливських, сільськогосподарських ритуалах, іграх, танцях. «Зокрема, елементи театрального дійства яскраво простежуються в піснях-іграх календарно-обрядового циклу, де вже самим змістом передбачається сценічна інтерпретація, наприклад, у піснях-іграх «Подоляночка», «Перепілка», «Мак», «Просо», «Северин», «Нелюб», «Чоловік та жінка», «Володар» тощо» [2, с. 43].

Важливо, що вже в найдавніших народно-обрядових дійствах знаходимо музично-театральні елементи: по-перше, тут мало місце відокремлення акторів від глядачів, по-друге, існував чіткий розподіл ролей між виконавцями, по-третє, під час проведення згаданих ритуалів та обрядів відбувалося, по суті, інсценування пісні, для чого «актори» застосовували міміку, жести, пантоміму, а також спів і танець. Крім того, чільне місце в таких дійствах відводилось перевдяганню, а «дійовими особами в цих театралізованих видовищах були не тільки люди, а й тварини та міфологічні персонажі – ведмідь, коза, кобила, смерть тощо» [3, с. 7].

З часом із масових ігор та ритуалів розвинувся оригінальний жанр української усної народної творчості – народна драма, для якої були властивими більш-менш сталий сюжет, традиційні персонажі та декоративне оформлення. Маємо на увазі відомі українські народні драми «Млин», «Дід і баба», «Коза», «Маланка», «Піп і Смерть», «Трон», «Цар Ірод» та ін. І навіть у цих порівняно нескладних народних виставах (приміром, «Коза» або «Маланка») можна спостерігати синтетичність засобів виразності: поєднання слова, музики, танцю, мімічної гри та театрального реквізиту (костюми, грим, сценічне оформлення місця дії). Ще виразніший музично-драматичний характер має найпоширеніше в Україні обрядове видовище – весілля: тут наявний чіткий розподіл ролей, пісні чергуються з обов’язковими розмовними елементами, музика виконує різноманітні функції, ритуальні дії підпорядковані законам драматургії і т. д.

Як підкреслює О. Ізваріна, «В народних театральних дійствах випрацьовувалася система образів, утворювався тісний зв’язок сюжету і музичного супроводу, що в подальшому значно вплинуло на формування українського музично-драматичного театру, адже національний театр від своїх початків розвивався саме як музично-драматичний» [2, с. 43]. Більше того, як зазначає Л. Архимович, «Деякі характерні, своєрідні риси української народної музичної творчості, безперечно, справили великий вплив на формування дальших ступенів українського музичного театру. Наприклад, у таких типових п’єсах, як оперети «Ой не ходи Грицю» або «За Немань іду», музична драматургія є ні чим іншим, як розвиненою, розробленою інсценіровкою народної пісні. Саме тому, можливо, такий тип твору був одним з найпоширеніших на Україні протягом багатьох десятиріч, добре сприймався слухачами, знаходив швидкий відгук у найширшій масі глядачів» [1, с. 38–39].

Висновки. Отже, українська усна народна творчість, зокрема народні музично-драматичні обрядові дійства та народні пісні, – це, по-перше, те джерело, з якого виникли й розвинулись первісні театральні форми, різноманітні жанри національної музики та драматургії, а по-друге, невід’ємна складова української драматургії та українського театру, що спостерігаємо і в творчості М. Старицького – драматурга і режисера.

Література:

1. Архимович Л. Українська класична опера : історичний нарис / Л. Архимович. – Київ : Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1956. – 319 с.

2. Ізваріна О. М. Українське оперне мистецтво в історії національної художньої культури другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття : монографія / О. М. Ізваріна. – Київ : НАКККіМ, 2011. – 236 с.

3. Новиков А. Слобожанський драматичний театр : Нариси історії / Анатолій Новіков. – Харків : ХДПУ, 2002. – 109 с.

4. Франко І. Як виникають народні пісні / І. Франко // Зібр. творів : у 50-ти т. – Київ : Наук. думка, 1980. – Т. 27. – С. 61.