Педагогічні науки / 1. Дистанційна освіта

К. пед. н. Лимарєва Ю. М., студент фіз-мат ф-ту Кекін М. О.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В СУЧАСНІЙ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Поняття дистанційної освіти останнім часом не сходить з вуст працівників освіти і, як зазвичай, освітяни наполегливо висловлюють вкрай протилежні думки щодо комплексного впровадження дистанційної освіти у навчальний процес. Особливо напружено обговорюється це питання стосовно дистанційного навчання школярів.

Аналізуючи досвід інших країн, де дистанційна освіта набула широкої популярності та впроваджена на всіх рівнях освіти, доходимо висновку, що дистанційна освіта в Україні має теж міцне підґрунтя для впровадження у навчальний процес освітніх закладів різних рівнів. Сучасна ЗОШ не є в цьому випадку виключенням. Основними перевагами щодо такої реалізації є:

- можливість організації індивідуальної роботи з учнем, в тому числі і перш за все на рівні домашніх завдань;

- спрощена організація та проведення внутрішньої диференціації;

- організація роботи з учнями, які з певних причин пропустили заняття;

- робота з учнями, що за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад,

- робота з обдарованими дітьми;

- автоматична перевірка домашнього завдання та проведення поточного моніторингу;

- проведення підсумкових тематичних тестувань;

- виконання віртуальних лабораторних робіт,

- організація і проведення додаткових домашніх експериментів.

Окремої уваги заслуговує використання елементів дистанційного навчання при виконанні домашніх завдань, яке перш за все передбачає: диференційований підхід до організації та здійснення домашньої підготовки школярів, своєчасне отримання професійних консультацій вчителя, автоматична перевірка правильності виконання домашнього завдання, виконання домашнього завдання у зручний час, організація самоперевірки та коригування, незалежність оцінювання та відкритість результатів, прозорість рівня успішності для батьків.

На основі вище сказаного виділимо деякі ключові аспекти проблеми:

- Вибірковість домашніх завдань дозволяє встановити спектр питань та рівень зацікавленості учня, своєчасно провести моніторинг знань та скоригувати навчальний процес виходячи із особливостей учня, урізноманітнити тематичні та профільні завдання;

- Варіативність завдань дає можливість учню самостійно обрати виконуваний варіант, виключити «контрольні списування», організувати самостійну перевірку роботи школярем, встановити помилки та виправити їх без можливості консультування із «готовим розв’язком». До того ж, за умови отримання оцінки, яка учня не влаштовує, він має можливість після відпрацювання помилок за «готовими розв’язками», виконати інший варіант або вдруге пройти домашнє тестування. Таким чином, наприкінці домашньої підготовки до уроку учень обирає кращу оцінку та «висвітлює» її для фіксації та зарахування учителем.

- Відкритість правильних рішень може бути включена після терміну здачі роботи, з метою самоперевірки та самооцінки, для підготовки до наступного «коригуючого» тестування. Така можливість повністю відповідає реалізації ідеї гуманізації навчально-виховного процесу.

- Організація та виконання домашнього експерименту надає значні можливості для урізноманітнення домашньої експериментальної підготовки. Ця частина дистанційного навчання передбачає віртуальні лабораторні роботи, зразки додаткових експериментів, покроковий інструктаж до виконання реального домашнього експерименту; експериментальні задачі (віртуальні або реальні).

Підтримка творчої активності учня, що полягає у виключно індивідуальному підході до організації домашньої підготовки учня і передбачає виконання творчих завдань. Наприклад, самостійне складання задачі (можливо навіть експериментальної) та її розв’язування; підготовка презентацій, рефератів, повідомлень, що будуть додатковою інформацією до пояснень учителя; добір, виконання та подальша демонстрація цікавих дослідів за ініціативою та бажанням учня. Варто наголосити, що додаткові домашні завдання не підлягають обов’язковому оцінюванню. Тому, в разі невдалого його виконання або не виконання з певних причин, учень має бути впевнений, що він не буде «покараний». Важливим є і те, що додаткові домашні завдання можуть із загального списку можливих рефератів або додаткових завдань, що пропонуються, учень може самостійно обрати, виконати та подати для подальшої перевірки учителем. У такий спосіб вчитель має змогу відстежити рівень та напрямок зацікавленості учня, а також забезпечити необхідне консультування учня згідно обраного завдання.

- Підготовка навчальних проектів передбачених програмою вимагає значної кількості часу та поєднання різноманітної діяльності учня по його виконанню починаючи від формування ідеї та оглядового планування і закінчуючи остаточною реалізацією та звітуванням. В цьому випадку їх поточне коригування вчителем є принципово важливим та необхідним.

- Організація взаємонавчання учнів: консультації між учнями під час виконання роботи та обговорення на форумах дає можливість учителю «спостерігати» за питаннями, що обговорюються учнями та організовувати подальшу спільну діяльність на уроці виходячи із конкретних запитань, що виникли.

Використання елементів дистанційної освіти має значні переваги вимагає, повинне бути широко впровадженим у сучасний навчальний процес ЗОШ. Виходячи з цього перспектива подальших розвідок полягає у створенні докладних розробок фахівців із різних навчальних дисциплін.

Література:

1. Горбачева А. В. Дистанционное образование – технология обучения ХХІ века. / А. В. Горбачева // Nastoleni moderni vedy – 2007 // Materialy VI mezinarodni vedecko-prakticka conference “Nastoleni moderni vedy – 2007” (1 – 15 zari 2007 roku) – Dil 4. Pedagogika. Filologicke vedy. Psychologie a sociologie / Publishing House Education and Science s.r.o – Praha. : 2007. – С. 3 – 5.

2. Дементьєва Н. П. Використання онлайнових симуляцій з фізики для проведення навчального експерименту / Н. П. Дементьєва // Засоби і технології сучасного навчального середовища: Матеріали конференції, м. Кіровоград, 17 – 18 травня 2013 р. / Відповідальний редактор: С. П. Величко – Кіровоград: ПП «Ексклюзив-Система», 2013. – С. 90 – 92.

3. Дмитренко П. В. Дистанционное образование / П. В. Дмитренко, Ю. А. Пасичник. – К. : НПУ, 1999. – 25 с.

4. Забара О. Віртуальний експеримент як основний елемент запровадження синергетичного підходу до фізичного практикуму / О. Забара / – Наукові записки. – Випуск 4. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. – С. 144 – 147.

5. Теория и практика дистанционного обучения: учеб. пособ. для студ. высш. пед. учеб. заведений / под ред. Е. С. Полат. – М. : Академия, 2004.– 416 с.

6. Удовиченко С. М. Інформаційні технології в школі / С. М. Удовиченко //Воздействие социальной среды на воспитание и формирование личности: классические и инновационные подходы к изучению проблематики: материалы междунар. науч.-практ. конф. (г. Донецк, 20 – 21 декабря 2012 г.) / Научный журнал “Аспект” – Донецк: Изд-во “Ноулидж”, 2012. – С. 136 – 137.

7. Ясулайтис В. А. Дистанционное обучение: метод. Рекомендации / В. А. Ясулайтис. – К. : МАУП, 2005. – 72 с.