Обремська Тетяна Станіславівна,

вчитель початкових класів, вища категорія

Гімназія № 179 міста Києва, Україна

Коваль Яніна Вікторівна,

вчитель початкових класів, спеціаліст

Спеціалізована школа № 106 міста Києва, Україна

Організація творчої діяльності молодших школярів на уроках

Стаття присвячена проблемі організації творчої діяльності молодших школярів, розглянуто принципи побудови емоційно-розвиваючого середовища, які дозволили виділити прийоми створення творчої атмосфери на уроках. Виявлено ряд умов для ефективної організації емоційно-творчої діяльності учнів. Показано, що найважливішими складовими частинами середовища є предметно-просторове оточення, система емоційно-розвиваючих відносин, активність і діяльність молодшого школяра.

Стан швидко мінливих соціально-економічних і політичних обставин сучасного життя висуває нові вимоги до освіти. На тлі цих вимог особливо помітні проблеми, пов’язані зі зміною цілей, змісту і способів організації процесу освіти, адекватних нових соціокультурних умов.

Значною мірою розширюються і видозмінюються функції освіти як важливого чинника соціальної стабільності, збереження морального, фізичного і психічного здоров’я молоді, виховання творчої, вільної, активної відповідальної особистості, розуміння внутрішнього світу іншої людини. Крім виключно освітніх функцій, сучасна школа також покликана допомогти людям навчитися орієнтуватися в складному і швидко мінливому навколишньому світі.

На сьогоднішній день основна освітня програма початкової загальної освіти спрямована на формування загальної культури учнів, на їх духовно-моральне, соціальне, особистісний і інтелектуальний розвиток, на створення основи для самостійної реалізації навчальної діяльності.

Перед учителем постає питання: «Як розвинути в дитині чуйність і навчити його творити прекрасне? Як зробити його добрішим? Як зробити цей стихійний процес цілеспрямованим в початковій школі? »

Відповідаючи на ці питання, педагогу доводиться не тільки переглянути відносини взаємодії між учителем і учнями, вчителем і батьками, а й середовище, в якому навчається і виховується молодший школяр. Вчителю необхідно створити такі умови, які допомогли б реалізувати весь позитивний потенціал учня як творчої особистості і допомогли йому адаптуватися в соціальному житті.

Аналіз дослідження проблеми творчої діяльності учнів дозволив виявити такі умови для ефективної організації емоційно-творчої діяльності молодших школярів: 1) побудова навчального процесу на основі співпраці і співтворчості в навчанні школярів; 2) створення в школах емоційного, розвиваючого та творчого середовища в навчальному процесі, що передбачає співтворчість і ситуацію успіху в діяльності учнів.

Однією з умов організації творчої діяльності учнів, на думку багатьох педагогів, є створення творчої атмосфери, яка створюється не тільки вихованням допитливості, смаку до нестандартних рішень, але і необхідністю виховувати готовність до сприйняття нового і незвичайного, прагненням використовувати і впроваджувати творчі досягнення інших людей.

Найважливішими складовими частинами такого середовища є предметно-просторове оточення, система емоційно-розвиваючих відносин, активність і діяльність молодшого школяра, які будуть компонентами структури розвиваючого освітнього середовища і в навчанні.

Невимушений характер відносин залежить не тільки від особистості вчителя, а й від інтер’єру та обстановки, в якій відбуваються контакти.

Неодмінною умовою побудови емоційно-розвиваючого середовища в загальноосвітніх закладах будь-якого типу є опора на особистісно-орієнтовану модель взаємодії між людьми. Це означає, що стратегія і тактика побудови освітнього середовища визначається особливостями особистісно-орієнтованої моделі навчання. Це передбачає вирішення таких завдань: забезпечити відчуття психологічної захищеності - довіру учня до світу, радість існування, розвиток індивідуальності учнів – не «зубріння», а сприяння розвитку особистості.

Розглянемо принципи побудови емоційно-розвиваючого середовища, які необхідно враховувати педагогу в навчальному процесі.

Принцип позиції при взаємодії педагога з учнем. Побудова відносин на основі встановлення позитивного контакту. Для реалізації цього принципу доцільно долати психологічну різницю в позиціях, коли педагог тільки керує, а учень тільки підпорядковується. Контакт при цьому неможливий; необхідно пам’ятати, що саме задушевне спілкування, довірчі бесіди ведуться на основі просторового принципу «очі в очі».

Принцип активності. Середовище в школі повинно бути більш розвиваючим, стимулюючим активність. Воно повинно спонукати виникнення і розвиток вольових якостей, емоцій і почуттів, бажання спілкуватися, виконувати творчу діяльність. З цією метою на стінах на доступній висоті можуть бути поміщені рамки, в які легко можна вставляти репродукції або малюнки учнів.

Принцип динамічності розвиваючого середовища. Цю середу молодший школяр створює сам. Від педагога залежить, щоб оточення було прийнятним для учня, давало йому можливість змінювати навколишнє середовище відповідно до свого смаку, настрою. Тому важливою є участь школярів у облаштуванні приміщення, в удосконаленні якихось деталей інтер’єру, в можливості його зміни.

Принцип емоційності середовища, індивідуальної комфортності та емоційного благополуччя кожного учня і педагога. Проблема взаємодії вчителя і учня знайшла відображення в дослідженнях В.А. Кан- Каліка [1], який, зробивши акцент на суб’єктивному початку педагога, ближче інших підійшов до розуміння значущості особистісного і особистості в навчальному процесі. Результатом взаємодії вчителя і учнів, на його думку, є емоційний рівень справді творчого педагогічного процесу, творче самопочуття. На емоційність вчителя, як найважливіший фактор впливу і взаємодії в навчальному процесі, вказує М.І.-Я. Педаясь [2], вважаючи, що саме від неї залежить успіх емоційного впливу, вона мобілізує, спонукає до дії, активізує розумову діяльність, концентрує увагу, створює позитивний емоційний фон в процесі творчої діяльності.

Таким чином, формуючи, емоційно-творчу особистість необхідно дотримуватися: демократичного стилю керівництва навчально-пізнавальною діяльністю; позитивного іміджу взаємовідносин вчителя з молодшими школярами в процесі спільної творчої діяльності; створення в школах емоційного, розвиваючого й творчого середовища, яке передбачає співтворчість і ситуацію успіху в діяльності молодших школярів.

Сказане вище дозволяє зробити нам висновок про те, що навчання творчості можливе лише у спільній діяльності дорослого і учнів, де кожен з учасників є рівноправним її членом. Функція дорослого при цьому полягає, по-перше, в демонстрації різноманітних творчих проявів і способів діяльності, по-друге, в організації життя і діяльності учня таким чином, щоб самі умови і обставини вимагали від школярів творчих рішень. У спільній з дитиною діяльності дорослий є не тільки найрозумнішим і знаючим, скільки самим творчим учасником спільної діяльності, він кожен раз по-новому виконує ті чи інші знайомі дітям завдання. Дорослий своєю поведінкою і вчинками розкриває молодшим школярам нові, несподівані сторони навколишнього дитини світу. При такому підході емоційно-розвиваюче середовище стає не тільки головною умовою розвитку творчої особистості, а й важливою ланкою в процесі самореалізації особистості.

Література:

1. Кан-Калик В.А. Вчителю про педагогічному спілкуванні / В.А. Кан-Калик. - Просвітництво, 1987.

2. Педаясь, М.-І.Я. Емоційність як фактор взаємодії/М.-І.Я. Педаясь. - Таллінн, 1979.