Психология и социология / 7. Общая психология

К.психол.н., доцент Фролова Н.В., студентка 3 курсу Юрченко В.Б.

Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ПРАЦЮЮЧИХ ТА НЕПРАЦЮЮЧИХ ЖІНОК СЕРЕДНЬОГО ВІКУ

Одним із концептуальних понять гуманістичної психології є самоактуалізація, що розглядається як творча ідея буття, котра притаманна людині і виражається у здатності створювати і перетворювати себе. Перед кожною особистістю, особливо жінкою, в сучасних умовах постає завдання – в нову епоху соціалізації домогтися бажаної гармонії шляхом індивідуації, яка розуміється не як виділення з маси, а як пошук «самості» [5, с. 19].

На сьогодні в маскулінному світі до жінки пред’являються більш високі вимоги, ніж до чоловіка, вона повинна бути соціально активною та мати високий рівень освіти – той потенціал, який розуміється як «багатофакторна цінність»: засіб впливу на ситуацію у вирішенні кадрових питань, задоволення елітарних домагань та отримання загальноосвітніх знань. Професійна праця в сучасних умовах є не тільки засобом забезпечення добробуту, а й сферою реалізації потреби в самоактуалізації з позиції її ідеалів та високого рівня самоактуалізації особистості. В той же час існує інша тенденція, коли рольовий конфлікт «сім’я – робота» вирішується на користь сімейної сфери, де жінка відчуває себе щасливою та повністю реалізованою [1]. Отже, самоактуалізація не тільки в професійній, але й в сімейній сфері має особливе значення для жінки, якій самою природою призначено реалізацію себе в дітях та в родині.

У зв’язку з тим, що жінки сильніше, ніж чоловіки зазнають труднощі в самоактуалізації, останнім часом все більше досліджень присвячуються їх осмисленості життя, самооцінці та задоволеності життям (Ю.Є. Альошина, М.Б. Гасюк, Н.В. Грисенко, Н.М. Мантурова, Е.Л. Носенко, І.А. Тищенко та ін.). Сучасні жінки більшою мірою, ніж чоловіки, відчувають на собі тиск різновекторних соціально-обумовлених стереотипів-напрямків, які певною мірою відображуються в їх прагненнях [2, с. 7]. З огляду на вищевикладене виникає питання: чи задоволені життям жінки, які працюють і мають можливість самоактуалізовуватись у професійній сфері, і чи задоволені життям жінки, які не працюють.

Задоволеність життям – це багатогранний феномен, який безпосередньо впливає на настрій, психічний стан, психологічну стійкість особистості. Показники загальної задоволеності життям і задоволеності окремими сторонами життя – кар'єрою та особистими відносинами – пов'язані між собою. На сьогодні аналіз поняття «задоволеність життям» дозволяє говорити про те, що це суб'єктивна складова самоактуалізації людини, яка є комплексною і складною [3, с. 99]. Вона пов’язана з поняттями суб’єктивного благополуччя, щастя, рівня і якості життя та ін.

Мета дослідження полягає у тому, щоб теоретично проаналізувати і емпірично дослідити відмінності самоактуалізації та задоволеності життям працюючих та непрацюючих жінок середнього віку. Для участі у дослідженні були відібрані дві групи жінок віком від 25 до 50 років. Загальна кількість досліджуваних – 60 осіб, у першій групі 30 працюючих та у другій – 30 непрацюючих. Необхідно зазначити, що серед представниць обох вказаних груп присутні як жінки у шлюбі, так і жінки без шлюбних стосунків.

Для вирішення завдань, що пов’язані з визначенням рівня самоактуалізації та задоволеності життям працюючих та непрацюючих жінок були застосовані методи психодіагностичного дослідження. Зокрема, для з’ясування рівня самоактуалізації була використана методика «Самоактуалізаційний тест» (САТ) Е. Шострома в інтерпретації Ю.Є. Альошиної та ін. Для з’ясування рівня актуального сенсового стану як структурного компоненту самоактуалізації нами був застосований «Тест сенсожиттєвих орієнтацій» (Purpose-in-Life Test) Дж. Крамбо та Л. Махолика в інтерпретації Д.О. Леонтьєва (1988). Для з’ясування рівня задоволеності життям була використана методика «Індекс життєвої задоволеності» А. Нойгартена в адаптації Н.В. Паніної (1993). Для з’ясування рівня суб’єктивного благополуччя була використана методика «Шкала задоволеності життям» (Satisfaction With Life Scale) E. Дінера та Р. Eммонса в адаптації Д.О. Леонтьєва та Є.Н.Осіна (2003). Обробка результатів дослідження проведена за допомогою програми IBM SPSS Statistics 23.

Після перевірки отриманих даних на нормальність розподілу (за критерієм Колмогорова – Смирнова) нами була обрана непараметрична стратегія статистичної обробки результатів, а саме для встановлення статистично значущих розбіжностей було використано U-критерій Манна – Уітні.

За підсумками проведеного емпіричного дослідження були отримані наступні результати:

· При перевірці гіпотези про наявність відмінностей між рівнем самоактуалізації працюючих жінок та непрацюючих, а також про вищий рівень самоактуалізації працюючих жінок, на відміну від непрацюючих, критерій Манна – Уітні показав 321,00 за шкалою «Самоприйняття» та 266,00 за шкалою «Контактність», що говорить про існування значущих відмінностей, а також про те, що гіпотеза підтверджена частково.

· При перевірці гіпотези про те, що рівень актуального сенсового стану працюючих жінок вище, на відміну від рівня актуального сенсового стану непрацюючих жінок, критерій Манна – Уітні показав 444; 448; 397,5; 404,5; 392; 432,5, що говорить про відсутність існування значущих відмінностей, а також про те, що гіпотеза не підтверджена.

· При перевірці гіпотези про те, що працюючі жінки, на відміну від непрацюючих, мають вищий рівень задоволеності життям, критерій Манна – Уітні показав, що існують статистично значущі відмінності за шкалами «Послідовність у досягненні цілей» – 292,5, «Позитивна оцінка себе і власних вчинків» – 297, «Загальний фон настрою» – 317 та «Загальний рівень задоволеності життям» – 264. Гіпотеза підтверджена частково.

· При перевірці гіпотези про те, що працюючі жінки, на відміну від непрацюючих, мають вищий рівень суб’єктивного благополуччя, критерій Манна – Уітні показав 358,5, що говорить про відсутність існування значущих відмінностей, а також про те, що гіпотеза не підтверджена.

Висновки. Отримані емпіричні дані дають підстави стверджувати, що існують певні відмінності між рівнем самоактуалізації та рівнем задоволеності життям працюючих та непрацюючих жінок. Зокрема, у непрацюючих жінок, у порівнянні з працюючими, показники «Контактність», «Самоприйняття», «Послідовність у досягненні цілей», «Позитивна оцінка себе і власних вчинків», «Загальний фон настрою» та «Загальний рівень задоволеності життям» достовірно вище. Отриманий результат цілком відповідає концепції Д.О. Леонтьєва, за якою процес самоактуалізації жінки йде шляхом реалізації себе у формі особистісних внесків у інших людей [4, с. 115].

Загалом же, самоактуалізацію доцільно розглядати як процес, який має свої особливості прояву у сімейній, професійній, суспільній діяльності жінок, а перспективи подальшої розробки даного напрямку полягають у наступному: подальша розробка поняття самоактуалізації в контексті самоактуалізації особистості сучасної жінки; експериментальне дослідження психологічних чинників, що ускладнюють процес життєтворчості жінки; розробка програм та методичних рекомендацій щодо усунення соціальних стереотипів та зайвих загострень соціальних ролей жінок.

Література

1. Алешина Ю.Е. Ролевой конфликт работающей женщины / Ю.Е. Алешина, Е.В. Лекторская [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.voppsy.ru/issues/1989/895/895080.htm

2. Гасюк М.Б. Психологічні особливості самоактуалізації сучасної жінки: автореф. дис... к. псих. н/: 19.00.07 / Гасюк Мирослава Богданівна; Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с. 


3. Курова А.В. Задоволеність життям та суб’єктивне благополуччя особистості / А.В. Курова // Вісник ОНУ ім. І.І. Мечникова. Психологія. – 2015. – Т. 20. Вип. 2. Ч. 1. – С. 98-104.

4. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности / Д.А. Леонтьев – М.: Смысл, 2003. – 487 с.

5. Селигман М.П. Новая позитивная психология: Научный взгляд на счастье и смысл жизни / М.П. Селигман; Перев. с англ. – М., 2006. – 368 с.