Економічні науки. 13.

Скоромцова Т.А., Краснова Т.Д.

Національна академія державної податкової служби України

Оцінка рівня соціально-економічного розвитку регіону

В умовах динамічної ринкової економіки одним із головних важелів впливу держави на розвиток матеріального виробництва є податкова система. А ефективність оподаткування та збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів залежить у свою чергу від ефективності діяльності всіх галузей економіки країни. Адже з розширеним відтворенням виробництва пов’язане зростання обсягів валової доданої вартості, прибутку підприємств, доходів населення тощо, які формують податкову базу.

Під регіоном в спеціальній літературі розуміється цілісна, адміністративно визначена частина країни, якій властива певна спільність природних та соціально-економічних характеристик, що зумовлює доцільність її розвитку за єдиною регіонально–конкретизованою стратегією, яка повинна виходити із загальнодержавних цілей і враховувати інтереси, можливості та бар’єри розвитку даного регіону.

Важливість дослідження ПП в розрізі регіонів зумовлена тим, що саме в них запроваджуються нові ринкові відносини, нагромаджується фінансовий капітал держави; в регіонах формується база оподаткування юридичних і фізичних осіб (адже обсяги податкового прибутку також мають економічне “коріння” тобто залежать від економічної активності населення оплати праці та економічної ситуації в країні та регіонів). Від підвищення прибутковості виробництва в регіонах залежить фінансове забезпечення розширеного відтворення виробництва, а значить і  успішне виконання соціальних і економічних програм в країні, вирішення важливих соціально-економічних проблем в регіонах. До них, зокрема, відноситься підвищення конкурентоспроможності за рахунок його структурно-технологічної перебудови, нагромадження фінансового капіталу, зміцнення податкового потенціалу, розвиток міжнародної економічної інтеграції, розширення системи робочих місць, якості життя населення та добробуту , раціональне використання природних ресурсів в контексті гармонізації регіональних та національних інтересів.

Саме тому в контексті вивчення ПП країни та визначення напрямів його розширення дуже важливе дослідження економічної ситуації в Україні в розрізі її регіонів. До них в країні відносять основні одиниці її адміністративно-територіального поділу – області та Автономну республіку Крим. Активність і масштаби формування в них ПП безпосередньо залежать як від макроекономічної ситуації (та політичної і соціальної стабільності) в державі , так і від соціально-економічної ситуації в регіоні, а саме: від структури і масштабів його природного, виробничого, інвестиційного, інноваційного потенціалу, кваліфікаційного рівня трудових ресурсів, розвину тості виробничої та ринкової інфраструктури тощо.

В найбільш узагальненому вигляді економічна ситуація регіонів відбувається в рівні його економічного розвитку, який визначається при співставленні найбільш репрезентативних показників такого розвитку із аналогічними показниками країни. Не дивлячись на досить довгу історію дослідження цієї проблеми, однозначної думки щодо методики визначення та оцінки рівня економічного розвитку не існує.

Адже, категорія “економічний розвиток” відбиває настільки складну динаміку широкомасштабних змін, які відбуваються в економічний системі світу (і окремо взятої країни), що існує дуже багато тлумачень цієї категорії.

На нашу думку, “економічний розвиток регіону ” – це сукупність економічних процесів, що відбуваються в ході розвитку господарства та відбиваються в більш-менш кардинальних змінах економічної та соціальної системи і відповідно трансформації основних її елементів.

Згідно з думкою ряду вчених-економістів, яку поділяють автори даного дослідження, економічний розвиток регіону - поняття, яке характеризує рівень розвитку основних секторів його економіки (промисловості, сільського господарства, торгівлі та платних послуг, а також результати їх діяльності (надходження у бюджет).

 

Восьмиугольник: Регіон

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис.1. Компонентна структура регіону.

На рис.1 подана компонентна структура регіону.

Узагальнюючи результати вітчизняних досліджень, а також орієнтуючись на можливості діючої статистичної звітності, до найбільш репрезентативних показників, за допомогою яких доцільно оцінювати рівень економічного розвитку регіонів країни, відносять наступні:

1)                 продукція промисловості:

       ВДВ;

       виробництво промислової продукції на душу населення;

       темпи зміни обсягів виробництва промислової продукції;.

2)                 продукція сільського господарства:

       ВДВ;

        виробництво сільськогосподарської продукції на 1 га ріллі;

       темпи зміни обсягів виробництва сільськогосподарської продукції;

3)     обсяг товарообігу та платних послуги:

       ВДВ;

       товарооборот на душу населення;

       темпи зміни обсягів товарообороту;

       платні послуги на душу населення;

       темпи зміни обсягів платних послуг;

4) інвестиції в основний капітал;

5)обсяг експорту: експорт у розрахунку на душу населення;

6) обсяг пасажирських та вантажних перевезень;

7) середньомісячна заробітна плата;

8) бюджет:                                        

       доходи у бюджети всіх рівнів на душу населення;

       темпи зміни обсягів доходів у бюджети всіх рівнів.

9) податки:

       нараховані ;

       реалізовані;

       частка податків у ВДВ.

У контексті до вищезгаданого можна провести оцінку рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України.

При визначенні рівнів економічного  розвитку регіонів, необхідним етапом є співставлення їх основних показників із загальними по Україні згідно статистики.

За оперативними даними,  у 2005 р. порівняно з 2004 р. реальний валовий внутрішній продукт становив 102,4 %, а у 2004р, порівняно 2003р., 112,1 %. (рис.2).


 

Рис 2. Зміни реального ВВП та промисловості в Україні в 2004-2005 рр.

Однак, як свідчить проведений аналіз розвитку регіонів у 2004-2005 рр., відбулося зниження основних соціально-економічних показників. Зокрема, якщо у 2004 р. приріст промислового виробництва, у порівнянні з 2003 р., був досягнутий у всіх регіонах, то у 2005р. обсяги промислового виробництва зросли у 22 регіонах. Скоротились обсяги продукції у промисловості  Херсонської, Донецької, Львівської, Полтавської та Одеської областей. Проте збільшились обсяги виробництва та розподілення електроенергії, порівняно з 2004 р. на 4%.

Основними характерними змінами, що відбулися протягом 2005 року у соціально-економічному розвитку регіонів є такі:

-   зниження рівня економічного розвитку.

Тенденція до зростання валового внутрішнього продукту  у розрахунку на одну особу протягом  2000 - 2004 рр., змінилась у 2005 р. Цей період показав зменшення валового внутрішнього продукту  у порівнянні з 2004 р. на 9,5%.

-   спад промислового виробництва

Україна промислово-аграрна країна, про що свідчить частка промислового виробництва країни у ВВП.

За своєю структурою 14 регіонів відносяться до промислово-аграрних, адже основна їх частка припадає на промисловість.

Аналіз сучасного стану промисловості характеризується її стабільним зростанням протягом 2000-2004 рр. у більшості регіонів, та поступовим уповільненням розвитку у 2005 р. Порівнюючи індекси обсягу продукції промисловості, у відсотках до попереднього року, можна сказати, що зменшення обсягів продукції у 2005 р. відбулось за всіма видами діяльності, попередній показник утримала лише добувна промисловість.

Разом з тим структура промислового комплексу не зазнала вагомих змін, тому для більшості регіонів вирішальне значення продовжує відігравати 1-2 галузі. Так, пріоритетною галуззю промислового виробництва для регіонів є харчова промисловість та перероблення с/г продуктів. Для Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей – металургія та оброблення металів; для Закарпатської та Сумської областей – машинобудування; для Луганської та Полтавської областей – виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива; для Івано-Франківської , Рівненської областей та м. Севастополя – виробництво та розподілення електроенергії, газу та води.

Найрозвиненішими промисловими регіонами, як завжди, залишаються Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська області та м. Київ.

Разом з тим, питома вага Волинської, Закарпатської, Кіровоградської, Тернопільської, Херсонської, Чернівецької областей та м. Севастополя становить дуже малу частку від загального промислового виробництва по країні.

Регіональні диспропорції за виробництвом промислової продукції на 1 особу, залишаються досить значними і протягом останніх років мають тенденцію до скорочення.

-        збільшується регіональна асиметрія в основний капітал.

У 15 регіонів більша частка інвестицій в основний капітал спрямовувалася на придбання машин, обладнання, інструментів та інвентарю.

Проте, результати аналізу показують, що регіони суттєво відрізняються можливостями щодо залучення інвестицій. За обсягом інвестицій, у основний капітал 2005 р., 22,1% іноземних інвестицій до загального підсумку, належать м. Києву. Проте це на 9,5% менше показника 2004р. Малий обсяг інвестицій надійшов до Тернопільської – 0,2%, Чернівецької – 0,2%, Кіровоградської – 0,3%, Вінницької – 0,5%, Житомирської – 0,5%, Миколаївська – 0,5%, Рівненська – 0,5%,  Херсонська – 0,5%, Хмельницької областей – 0,5% (до загального підсумку). Така ситуація є свідченням низької інвестиційної привабливості більшості регіонів. Поряд з цим, для значної частини регіонів характерні потенційні можливості розвитку с/г (проте вони не використовуються), низький рівень сектора послуг.

Вищенаведений аналіз  показників свідчить про те, що:

       рівень економічного розвитку у 2005 р. знизився порівняно з 2004 р.

       більшість регіонів, як і раніше характеризуються низьким рівнем економічного розвитку і, відповідно, податко - і  конкурентоспроможністю та привабливістю іноземних інвестицій.

Як показав аналіз, зараз в Україні продовжується територіальний перерозподіл економічного потенціалу та зосередження його у найпотужніших регіонах. За узагальнюючим індикатором рівня економічного розвитку – показником обсягу виробництва ВДВ на одну особу продовжує зростати міжрегіональна диференціація регіонів. Так, найбільше виробництво ВДВ у 2005 р. відмічалося у місті Києві, де цей показник складав - 22,49 тис. грн., а найменше виробництво ВДВ було у Чернівецькій, Тернопільській та Закарпатській областях, де ВДВ на душу населення відповідно складав – 3,47 тис. грн., 3,31 тис. грн. та 3,98 тис. грн. В середньому по регіонам України ВДВ на душу населення становило 7,21 тис. грн.

Збільшується диференціація регіонів за рівнем промислового розвитку. Як зазначалося раніше у багатьох регіонах України у промисловості домінують 1-2 галузі, а в обсязі реалізованої продукції переважно частку займають галузі сировинної продукції – біля 70,0 %. Це зумовлює низьку конкурентоспроможність таких регіонів на зовнішніх ринках та невеликі масштаби податкоспроможності.


Заявка на участь у конференції

 

Прізвище, ім’я та по батькові: Скоромцова Тетяна Олександрівна.

Посада: завідуючий відділом прогнозування

Науковий ступінь, вчене звання: к.е.н.,  с.н.с.

Організація: Національна академія державної податкової служби України. 08201 Київська обл. м. Ірпінь, К. Маркса 31

Контактний телефон: сл.. 8 044 97-61-228, моб. 8 050  344-48-77.

Поштова адреса: 08201 Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова 86а, к. 502.

Е-mail: Askanij@ukr.net.

Тема доповіді: Оцінка рівня соціально-економічного розвитку регіону

Секція: Економічні науки.

Підсекція: Регіональна економіка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заявка на участь у конференції

 

Прізвище, ім’я та по батькові: Краснова Тетяна Давидівна.

Посада: доцент

Науковий ступінь, вчене звання: к.т.н.,  доцент

Організація: Національна академія державної податкової служби України. 08201 Київська обл. м. Ірпінь, К. Маркса 31

Контактний телефон: д. 8 044 97-55-386, сл. 8 044  62 – 420.

Поштова адреса: 08200 Київська обл., м. Ірпінь, П. Комуни 5, кв. 48.

Е-mail: TD_Krasnova @ mail. ru.

Тема доповіді: Оцінка рівня соціально-економічного розвитку регіону

Секція: Економічні науки.

Підсекція: Регіональна економіка.