К. е. н. Педенко М.М.

Харківський соціально-економічний інститут

Організація процесу фінансового планування на підприємстві

Планування справляє безпосередній вплив на рівень активізації діяльності керівництва та апарату управління. Процес планування – це прийняття рішень про майбутні цілі підприємства і способи їх досягнення.

Діяльність, зв’язану з плануванням, можна класифікувати як ряд етапів:

1) стратегічний аналіз інвестиційних можливостей і джерел фінансових ресурсів, якими володіє підприємство;

2) прогнозування наслідків прийнятих рішень, для уникнення негативних результатів від неузгодження між поточними і майбутніми управлінськими рішеннями;

3) процес безпосереднього планування, в якому обґрунтовують вибраний варіант із ряду можливих рішень, що відображають стратегічну ціль, втілену в конкретні плани;

4) процес бюджетування, або технологія обліку, планування і контролю за рухом грошових коштів, формуванням фінансових результатів і оцінці наслідків прийнятих рішень.

Етап стратегічного аналізу передбачає вивчення декількох альтернативних варіантів розвитку підприємства на рік і на перспективу.

Перший варіант представляє собою сценарій агресивного росту компанії, що включає вихід на нові ринки збуту і створення нових видів продукції, диверсифікацію виробництва і освоєння нових напрямків діяльності, що потребує великих капітальних витрат.

Другий варіант – сценарій збереження існуючих тенденцій розвитку, за яких бізнес-процеси підприємства розвиваються паралельно розширенню ринків збуту.

Третій варіант базується на плані реструктуризації, тобто при мінімумі капіталовкладень, вирізнення найбільш ефективних бізнес-процесів і скорочення або припинення діяльності неприбуткових підрозділів.

Четвертий варіант плану передбачає ліквідацію або продаж окремих філіалів і дочірніх компаній. Кожна альтернатива зв’язана з певними прогнозами грошових потоків, планів доходів і витрат, зміною структури капіталу та іншими аспектами фінансової діяльності. Тому необхідно враховувати фінансову стійкість і платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді. Перераховані варіанти доцільно розглядати як взаємновиключаючі рішення, але базова технологія розрахунку для кожного альтернативного варіанту повинна бути ідентичною.

Етап прогнозування наслідків прийнятих рішень переслідує основну ідею – перевірку можливих наслідків реалізації розробленого плану з урахуванням конкретних умов, уточнень та змін по одному із сценаріїв. Наприклад, прогноз реалізації плану в умовах високої інфляції і зниження курсу національної валюти, що некорисно для підприємства-імпортера товарів і сприятливо для експортера сировини. При любому сценарії, спираючись на різні джерела інформації і методи прогнозування, фінансові і інвестиційні рішення необхідно детально оцінити до прийняття остаточного варіанту плану. Прогнозування, як частина довгострокового планування, дає оцінку найбільш вірогідних подій і допомагає зменшити комерційні ризики. Виключити всі види ризиків неможливо навіть з допомогою самого грамотного прогнозування.

В процесі безпосереднього планування економічні служби підприємства втілюють вибрані стратегічні цілі в конкретні плани, які мають кількісну і якісну оцінку:

- розробляється план потреби підприємства в фінансових ресурсах для капіталовкладень, інновацій, поповнення оборотного капіталу і т.п.;

- визначається структура джерел фінансування планових заходів – як внутрішніх так і зовнішніх. В цьому плані повинні бути обов’язково враховані оптимальні пропорції між власними і запозиченими джерелами, вкладом в основний і оборотний капітал і т.п.;

- розробляється план розміщення і використання коштів всередині підприємства;

- розробляється процедура бюджетування як база для фінансування поточних фінансово-експлуатаційних потреб і інвестиційних проектів.

Нарешті, на останньому етапі планування здійснюється бюджетування як процес розробки різних оперативних бюджетів. Бюджетування становить основний зміст сучасної технології фінансового планування. Воно будується таким чином, щоб мати можливість в єдиному інформаційному форматі планувати і контролювати виконання плану і оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного прийняття управлінських рішень і коректив поточних дій відображає основну вимогу ефективності системи управління фінансами в динамічному економічному середовищі. Таким чином, процес планування – це неперервний цикл з прямими (від розробки стратегії до розробки планів і контролю за їх виконанням) і зворотними (від оцінки результатів виконання до коректив планів) зв’язками.

Кінцевий результат процесу планування – розробка системи довгострокових, поточних і оперативних планів. План включає основні параметри діяльності підприємства в цілому і його підрозділів і філіалів, які мають бути досягнуті до кінця розрахункового періоду. Процес планування трудомісткий і різноманітний. Він вимагає зусиль усіх спеціалістів і менеджерів підприємства. Тільки в цьому випадку можливо досягнути стратегічних цілей діяльності фірми.

Література:

1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. В 2 т. Киев: Ника-Центр, Эльга, 1999.

2. Бочаров В.В. Внутрифирменное финансовое планирование и контроль. СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1999.