Экономические науки / 4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Сорока Н.В.

Економіко-гуманітарний факультет Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського в м. Мелітополі

Методичний підхід до розподілу обмежених фінансових ресурсів при вдосконаленні матеріально-технічної бази локомотивного господарства

Ефективне функціонування залізничного транспорту є необхідною умовою сталого розвитку та піднесення економіки країни, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення у перевезеннях, забезпечення обороноздатності та захисту економічних інтересів України [1].

Вирішення проблеми вдосконалення основних виробничих засобів залізничного транспорту передбачає створення і розвиток розширеної програми залучення інвестицій. Серед можливих і найбільш вірогідних для залізничного транспорту інвестиційних джерел можна виділити кілька:

- кошти державного бюджету - залізничний транспорт у силу свого стратегічного значення для забезпечення життєдіяльності економічного простору всередині країни і взаємодії із зовнішнім світом має державну підтримку в багатьох країнах світу;

- кошти, виділені з власного прибутку Укрзалізниці, для чого у вантажних і пасажирських тарифах передбачається інвестиційна складова для здійснення розширеного відтворення основних фондів;

- лізингові схеми придбання основних виробничих фондів, що є однією з найперспективніших фінансових технологій в сучасних умовах;

- кредити.

Обсяги інвестицій в локомотивне господарство залізниць і в об'єкти, що забезпечують безперебійне його функціонування, занадто малі для досягнення необхідного технічного і технологічного рівня організації роботи тягового рухомого складу, що призводить до реальних фінансових втрат і до зниження інтегральної якості транспортного обслуговування.

Порівнюючи й аналізуючи результати дослідження економічної ефективності модернізації використовуваної серії локомотивів і впровадження абсолютно нового, технологічно й технічно більш досконалого локомотива, можна відзначити, що дані напрямки розвитку є найбільш актуальними способами розширення й відновлення парку локомотивів на сьогоднішній день. На жаль, обсяги інвестицій, призначені для оновлення основних засобів локомотивного господарства залізниць, не дають змоги зробити одноразову заміну застарілого парку з повною відмовою від подальшої експлуатації зношених локомотивів. Програма модернізації застарілих і зношених локомотивів забезпечує окупність до закінчення терміну корисного використання оновлених технічних засобів через своєю відносну дешевизну в порівнянні із придбанням нового локомотива, однак не дає змоги досягти кращих техніко-економічних характеристик інтегрально по парку тягового рухомого складу. Зважаючи на цю обставину, необхідно знайти компроміс між витратами на оновлення матеріально-технічної бази локомотивного господарства і підвищенням продуктивності локомотивного парку в умовах поступового зростання обсягів перевезень на залізничному транспорті.

Обмеженість матеріальних і фінансових ресурсів призвела до необхідності проведення досліджень проблеми підтримки технічного ресурсу і безпеки експлуатації локомотивного парку з метою виявлення можливих резервів як технічного, так і організаційного плану, аналізу і вдосконалення не завжди раціональних підходів до планування подовження ресурсів як серій локомотивів у цілому, так і окремих агрегатів і вузлів.

Аналіз даних про пошкодження в експлуатації локомотивного парку по залізницях показує, що з часом (старінням) частка поламок вузлів і агрегатів зростає, призводячи до значного росту витрат на організацію і проведення контролю і відновлення вузлів локомотивів [108]. Проблема подовження ресурсу старіючих систем з урахуванням критерію безпеки і надійності є комплексною і передбачає проведення ряду етапів. На рис. 1. представлений механізм прийняття рішення щодо спрямування фінансових потоків, який базується на взаємозв'язку найважливіших функціональних завдань, по забезпеченню стійкого функціонування тягового рухомого складу залізниць.

Рис. 1. Управління розподілом обмежених фінансових ресурсів при забезпеченні стійкого функціонування й розширення парку локомотивів.

Функціонування локомотивного господарства в сучасних умовах потребує удосконалення організаційно-економічного механізму для здійснення технологічного та технічного переоснащення основного капіталу.

Література:

1. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтов, Л.М. Соколов, Ю.М. Федюшин та ін. – К.: ІКТП-Центр, 1999. – 67 с.

2. Носков В. И., Дмитриенко В. Д., Заполовский Н. И., Леонов С. Ю. Моделирование и оптимизация систем управления и контроля локомотивов. — Х.: ХФИ “Транспорт Украины”, 2003. — 248с.