Історія/ 1.Вітчизняна історія

к. і. н. Богатчук С.С.

Вінницький державний аграрний університет

Експортування сільськогосподарської продукції

залізницями в кінці XIX ст.

Для регулювання економічного розвитку країни та її місця на міжнародному рівні важливу роль відіграли залізниці. Будівництво Катерининської, Харківсько-Миколаївської, Курсько-Харківсько-Азовської, Донецької та Південно-Західних залізниць у другій половині XIX ст. вплинуло на економічне життя центральних, південних та південно-східних районів [1].

Промисловий переворот в Російській імперії позначився й на результатах сільськогосподарського виробництва: покращання обробітку ґрунту, збільшення врожайності зернових. Так, в Катеринославській губернії виробництво пшениці збільшилось з 563 тис. т в 60-х рр. до 850,9 тис. т у 80-х рр., тобто на 51% [2]. В цілому протягом 60-90-х рр. XIX ст. воно зросло: в Південній Україні в 2,5 рази, на Правобережжі — на 30%, на Лівобережжі — тільки на 10%.

Завдяки поширенню залізничної мережі промислові райони були з'єднані з аграрними окраїнами, що сприяло поліпшенню товарного обігу, зміцнюючи внутрішній ринок.

В 1871-1873 рр. хлібні вантажі склали 40% вантажообігу української залізничної мережі. Лише з Правобережної України середньорічний вивіз зерна складав 320 тис. т. В 1880 р. Південно-Західною залізницею було перевезено 725, 5 тис. т зерна, а в 1902 р. - 3120,6 тис. т зерна [3].

Український хліб мав попит в різних регіонах Російської імперії та за кордоном. В 1895 р. з 832 тис. т хлібних вантажів 464 тис. т вивезли з української території. До Білорусії в цей час залізницями було відправлено 107 тис. т хліба, його більша кількість надійшла з південних губерній [4]. Загалом, Україна експортувала щорічно хліб до Польщі, Білорусії та Литви у кількості понад 304 тис. т [5].

За підрахунками у 80-х рр. XIX ст. спостерігається перевага південних губерній (572,9 тис. т) у вивозі пшениці та жита порівняно з південно-західними губерніями (496,8 тис. т). Так, з Полтавської губернії з 1878 по 1882 рр. було вивезено пшениці: в Бельгію та Голландію - 7,5% її загальнорічної кількості вивозу, в Англію - 42,2%, у Францію - 31,2%, в Італію, Іспанію, Австрію, Туреччину, Румунію - 18,1% [6]. Українські залізниці в середньому за 1889-1891 рр. перевезли 3558 тис. т хлібних вантажів.

Доставка хліба залізницями покращувала його експортування на світові ринки через чорноморські порти. Якщо в 1876 - 1880 рр. через чорноморсько-азовські порти було експортоване хліба 29,2% загальноросійського рівня, то в 1893-1896 рр. південні порти вивозили вже 59% хліба [7].

За результатами дослідження Т.Ф.Ізместєвої, ціни на зерно в Одесі були пов'язані з цінами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку Російської імперії. Вони залежали від її економічного становища на ринках Італії та Голландії. Хлібний італійський ринок був захищений високим митом, через що високі ціни на хліб зменшували роль Російської держави в торгівлі цим продуктом. Голландія була сприятливим місцем експорту російської, зокрема української, пшениці завдяки безмитному її ввозу. Зниженню цін на зерно в Одесі відповідала велика його кількість в США (основного конкурента Росії) [8].

До Миколаївського порту збіжжя доставлялося Харківсько-Миколаївською залізницею (63-65%) усього вантажу, гужовим транспортом (33-34%) та водним шляхом (близько 2%) [9]. З Миколаєва пшениця експортувалася у Великобританію, Францію, Австрію, Іспанію та Бельгію, жито - в Німеччину, Голландію, Норвегію [10].

За цей період спостерігається подальший розвиток цукрової промисловості в Київщині, Харківській, Чернігівській та Подільській губерніях. Так, за 1897-1998 рр. Правобережної України було вироблено 3549,9 тис. т цукру, а з Лівобережжя - 1044,1 тис. т. В 1898 р. українськими залізницями було перевезено цукру: Південно-Західними - 297,8 тис. т, Харківсько-Миколаївською - 40,08 тис. т, Курсько-Харківсько-Азовською - 26,6 тис. т, Лібаво-Роменською - 14 тис. т [11]. В 1900 р. експорт українського цукру до Білорусії складав 60% [12].

Отже, з розвитком залізничної мережі спостерігається підтримка сільського господарства, розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Література та джерела

1.Изместьева Т.Ф. Россия в системе европейского рынка: конец XIX-начало XX в. - М., 1991.- С.65; 2. Бойко Я.В. Заселение Южной Украины. 1860-1890 гг. - Черкассы, 1993. - С.146; 3. Вестник Юго-Западных железных дорог.-1903. - №27. – С.І5; 4. Завальнюк К.В. Українсько-білоруські торговельні зв'язки (XIX ст.). Дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. - К., 1998. - С. 147; 5. Билимович А.Д. Товарное движение на русских железных дорогах.- К., 1902.- С.70; 6. Министерство путей сообщения. - 1886.- №16.- С.48-49; 7. Билимович А.Д. Вказана праця.- С.73; 8. Калюжний П. Залізниці. – Харків, 1930. – С.74; 9. Железнодорожное дело. – 1885. - №5. – С.31; 10. Вестник финансов, промышлености и торговли.- 1888.- Кн.2.- №36.- С.587; 11. Билимович А.Д. Вказана праця.- С.228; 12. Завальнюк К.В. Вказана праця. – С.130.