Филологические науки/1.Методика преподавания

языка и литературы

ПономаренкоН.В.

Дніпродзержинський державний технічний університет

ДО ПИТАННЯ ПРО ВІДБІР ЛЕКСИЧНОГО МІНІМУМУ ДЛЯ

НЕМОВНИХ ВУЗІВ

Особливість іноземної мови полягає в тому, що під час її вивчення студенти засвоюють не знання основ науки, а формують уміння та навички користуватися чужою мовою як засобом спілкування, здобуття нової та корисної інформації. Тому одним із проблемних питань у викладанні іноземних мов є питання стимулювання усної мови студентів, через спеціалізовану лексику, із урахуванням специфіки внзу, окремого факультету, певного фаху. Вивчення іноземної мови у вищій школі має певні особливості щодо добору конкретного мовного матеріалу та організації його засвоєння.

Згідно з програмою студент немовного вузу по закінченні курсу навчання повинен уміти: вести бесіду, робити повідомлення і розуміти іноземну мову на слух на основі вивченого мовного матеріалу, читати оригінальну літературу за фахом з метою одержання потрібної інформації

Студенти, які щойно вступили до внзу вже мають де який „багаж” знань з англійської мови. До цих знань входить чималий об’єм словникового запасу. Тому можна вважати доцільним активне повторення з подальшим використанням цього „первинного” словникового матеріалу з наступним його розширенням під час навчання. Для того щоб студенти немовного внзу могли читати літературу на іноземній мові, необхідно, відповідно до принципів мінімізації, які передбачають формування спеціалізованої комунікативної компетенції у читанні на уроці не вище (але і не нижче) комунікативної достатності, визначити мінімальний рівень розвитку навиків і умінь, при якому мовленнєві і технічні труднощі читання не заважають розумінню отримання інформації на потрібному рівні.[3]

Згідно рекомендаціям, висунутим у Проекті державного освітнього стандарту по іноземній мові, словник-мінімум випускника середньої школи повинен складати 1500 лексичних одиниць, з яких 800 призначенні для продуктивного засвоєння.

Робота над лексикою в сучасних умовах розглядається в світлі завдань розвитку мовних умінь, і питанням навчання лексики приділяється велика увага. При цьому слід мати на увазі, що володіння будь-якою мовою – навіть рідною – здійснюється на двох основних рівнях: на рівні продукування і на рівні розуміння. Ці два рівні практично ніколи не бувають однаковими. Кількість слів, які ми можемо розуміти, завжди більша тієї кількості слів, які ми фактично вживаємо в усній мові і навіть у мові писемній. В процесі оволодіння іноземною мовою різниця між уміннями в галузі розуміння і в галузі мовлення поступово зростає.

Коли людина навіть повністю оволодіє будь-якою мовою, деякі компоненти цієї мови залишаються відносно пасивними. Деякі слова людина «знає» в тому розумінні, що вона володіє ними повністю і використовує їх для вираження власних думок, інші ж вона «знає» в тому розумінні, що впізнає і розуміє їх (можливо на основі контексту) під час читання й слухання, але рідко або майже ніколи не вживає їх у мовленні чи на письмі. Врахування цієї різниці між активним і пасивним словником корисне для учбового процесу, оскільки дуже часто вважають, що вивчити слово – це значить обов'язково включити його в активний словниковий запас.

На питання, чи існує зв'язок між активним і пасивним словником, відповідь, звичайно, буде позитивною. Зв'язок існує і дуже тісний. Часто, зустрічаючи в тексті яке-небудь слово, можна його запам'ятати так, що потім його можна в потрібний момент вжити в мовленні, і навпаки активне слово може перейти в пасивний запас, якщо ним не користуватися в мовленні.

Найчастіше відбувається перехід з активного словника в пасивний. Зв'язок між активною й. пасивною частиною словника полягає в тому, що активний словник являє собою ядро лексичного запасу студентів. Цей зв'язок слід розуміти так, що весь словник слід засвоїти рецептивно, а його ядро, активну лексику, - також продуктивно. Так, згідно вимог програми, 1200 лексичних одиниць належать до активного засвоєння. Такий диференційований підхід до відбору лексики, що витікає з наявності і особливостей активного і пасивного словника, відповідає реальним умовам навчання іноземної мови в немовному вузі.

Для того, щоб досить вільно читати науково-технічну літературу і розуміти усні повідомлення, а також вміти порозумітись з спеціалістами потрібно встановити конкретні критерії володіння мовою на фонетичному, лексичному, граматичному рівнях. З цією метою в свою чергу необхідно відібрати: а) фонетичний, б) лексичний, в) морфолого-синтаксичний мінімуми.

Однією з основних проблем у проведенні відбору лексичного мінімуму є встановлення принципів і критеріїв відбору. У вирішенні питання принципів і критеріїв відбору є різні підходи. У складанні словників-мінімумів для немовних вузів ці положення теж є керівними, проте вони доповнюються врахуванням специфіки і мети навчання студентів того вузу, для якого цей словник складається.

В практиці застосовуються такі основні принципи: 1) семантичний, 2) принцип поєднання і стилістичної необмеженості, 3) словотворчої цінності та частотності.

Виділення з загального відібраного мінімуму активної лексики проводиться на основі тематики для усної мови.

Що стосується складання словників-мінімумів для немовних вузів, то тут треба враховувати наявність великої кількості термінологічної лексики. Питома вага спеціальної (термінологічної) лексики надто висока в технічній літературі. Як було досить переконливо показано в дослідженні Н. Г. Вишнякової, терміни складають приблизно 23% всієї лексики, а, наприклад, у текстах з ракетобудування— 58% від усіх найбільш часто вживаних в даних текстах повнозначних слів [2]. Враховуючи наявність великої кількості термінів у технічній літературі, розглянемо більш детально, які слова належать до цієї категорії. Термінами є слова й словосполучення, що належать до однієї з таких груп( до речі – терміни словосполучення взагалі складають 60-70 % загальної кількості термінів):

1) Слова і словосполучення, що служать виключно для вираження спеціальних понять однієї або кількох наук.

2) Слова і словосполучення, які вживаються в сфері як не фахового, так і фахового спілкування.

3) Слова, вживані тільки в сфері фахового спілкування однієї або кількох наук.

Таке визначення термінів може служити вихідним положенням для складання словника наукової термінології.

Якщо детально проаналізувати терміни будь-якої спеціальності з точки зору їх методичної класифікації, то їх також можна буде поділити на кілька груп: 1) легкі для засвоєння прості й складні терміни, що фактично сприймаються як транслітеровані слова рідної мови з невеликими змінами (з скороченням кінців, додаванням або заміною окремих букв), наприклад, англ. generator, contact, impulse, center, electrode; 2) складні терміни, що мають у своєму складі один або два елементи, спільні з терміном рідної мови, і один, утворений на основі іноземної мови, наприклад, англ. aromatic compound, overhead crane; 3) складні терміни, що мають тільки один елемент спільного кореня з рідною мовою, наприклад англ. belt safe guard control switch; 4) терміни, які утворені з основ іноземної мови, але мають прозору структуру, тобто які можуть бути осмислені на основі знання загальнолітературної мови, наприклад англ. nut —горіх, гайка (схожість форми);bed—ліжко, станина;clouding of consciousness – потьмарення свідомості (образ хмари, що заступає світло); 5) терміни непрозорі, наприклад, англ. ague – гарячка, gout – подагра.

На підставі викладеного можна зробити такі висновки:

1. Суть відбору лексичного мінімуму для немовних вузів полягає в тому, щоб з великої кількості слів іноземної мови відібрати лише ті, засвоєння яких у першу чергу необхідне, щоб досягти поставленої мети навчання за програмою.

2. Лексичний запас іноземної мови складається з двох частин - активного й пасивного мінімумів. Активний словниковий запас складає ядро лексичного запасу, а пасивний мінімум доповнює його. Цей диференційований підхід до відбору лексики цілком відповідає реальним умовам навчання іноземної мови в немовному вузі.

3. Для складання словника-мінімуму в цілому застосовуються такі основні принципи: семантичний принцип поєднання і семантичної необмеженості, принцип багатозначності, словотворчої цінності, частотності.

Відбір мінімуму для активної лексики проводиться на основі тематики для усної мови.

4.Враховуючи наявність великої кількості термінів в технічній літературі, слід відбирати матеріал для словників-мінімумів для читання науково-технічної літератури і термінологічних словників.

Отже, якщо словник мінімум буде складений за такими параметрами, то засвоєння лексики буде ефективним і відповідатиме нормам програми вивчення іноземних мов в немовному внзі.

Література

1.Бейлина М.Я. Теоретические основы отраслевого учебного пособия с элементами программирования по обучению чтения литературы по специальности. М., Учпедгиз, 1965.

2. Вишнякова Н.Г. Терминологическая лексика, методика и принципы её отбора для обучения иностранному языку в технических вузах М., «Высшая школа», 1966.

3.Методика обучения иностранным языкам Выпуск 11 под ред.И.Ф. Комков Изд-во «Вышэйшая школа»,1981

4. Методика викладання іноземних мов у вищій школі За ред. .Ю.О. Жлуктенка «Вища школа» Київ 1971

5. Ятель Г.П. Англійська мова для студентів технічних внз. К., Вища школа 1993. – 382с.