“Право” / 9 Цивільне право

Бігун О. С.

 

Використання цивільно-правових норм

при захисті права власності

 

         Власність є основою економічного розвитку суспільства, тому держава в особі своїх  правоохоронних органів захищає усі форми власності різними правовими засобами. На захист права власності спрямовані не тільки норми цивільного, але  й інших галузей права, в тому числі кримінального, адміністративного і трудового. В ст. 13 Конституції України зазначено, що держава забезпечує захист усіх суб’єктивних прав власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

         Значне місце в Законі України “Про власність” посідають норми, які передбачають гарантії та захист права власності. В більшості  - це цивільно-правові норми, які мають бути підставами для подальшого вдосконалення цивільно-правового захисту права власності.

         Найважливішим цивільно-правовим засобом захисту прав власності є віндикація, тобто витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Воно здійснюється шляхом пред’явлення позову в суди загальної юрисдикції, господарські чи третейські суди.

Згідно ст. 50 вищезгаданого  Закону України “Про власність”, власник має право  вимагати повернення свого майна із чужого незаконного володіння, але витребувати майно він  може лише від незаконного володільця.

За віндикаційним позовом власник може витребувати свою річ у натурі. Тому такий позов не може бути задоволений при відсутності у відповідача речі. Якщо в особи, що вкрала річ, вкраденого немає, то до неї також можна пред’явити вимоги, але мова уже піде не про повернення вкраденого, а про відшкодування заподіяної шкоди. В такому випадку буде мати місце не віндикаційний позов, а позов зобов’язального характеру.

Не можна витребувати річ і у випадку, коли володілець настільки змінив її, що вона вже перетворилася на іншу річ.

Предметом віндикаційного  позову може бути витребування індивідуальної речі, тому вона має бути індивідуально визначена, або визначена кількістю, мірою чи вагою.

У відповідності до ст. 320 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно, передачі усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Згідно п. 3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передачі доходів.

Із змісту ст. 390 ЦК України випливає, що залишити за собою зроблені поліпшення або вимагати відшкодування зроблених на поліпшення затрат може лише добросовісний володілець.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором  придбано в особи, яка не мала право на його відчуження, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), то власник має право витребувати це майно від набувача, коли воно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; або коли майно було викрадено у того чи іншого; чи вибуло з їхнього володіння не з їх волі іншим шляхом.

Разом з тим, при аналізі ст. 388 ЦК України можна дійти висновку, що при наявності певних умов майно може бути витребувано і у добросовісного набувача. Це стосується всякого майна, за винятком грошей і цінних паперів на пред’явника.

Про порядок віндикації грошей та цінних паперів на пред’явника регламентується ст. 389 ЦК України. Особливістю віндикації грошей та цінних паперів на пред’явника є те, що вони не можуть бути витребувані від добросовісного незаконного набувача.

Від незаконного недобросовісного набувача гроші, а також цінні папери на пред’явника можуть бути витребувані в усіх випадках.

Особливий порядок віндикації грошей та цінних паперів на пред’явника встановлено з метою зміцнення і розвитку цивільного обороту.

Порушення прав власника можуть полягати не тільки у позбавлені його володіння річчю, оскільки власнику крім права володіння, належить ще й право користувача та право розпорядження річчю. Ці права власника теж можуть бути порушені. Власнику при здійсненні ним свого права володіння річчю, може хтось перешкоджати в користуванні або розпорядженні нею. В такому випадку власник може у відповідності  до ст. 391 ЦК України, вимагати усунення порушень його прав. За цією нормою власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоча би ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння. За таких обставин власник може звернутися з позовом до суду про усунення порушень в користуванні власністю, але ці дії, що порушують права власника повинні бути протиправними.

Захист права власності здійснюється і у випадках, коли позов про витребування майна з чужого незаконного володіння або про усунення перешкод у розпорядженні чи користуванні майном пред’являється не безпосередньо власником, а особою, яка володіє майном в силу закону або договору з власником майна.

І віндикаційний, і негаторний позови належать до позовів речового характеру. Ці засоби захисту у своїй основі мають речові правовідносини, які виникають між власником і іншими особами. Зміст цих правовідносин зводиться до того, що власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном.

Проте захист права власності здійснюється не тільки згаданими засобами. Не завжди може власник пред’явити віндикаційний позов, коли він втратив право володіння річчю. Якщо речі у незаконного володільця вже немає, не можна і вимагати її повернення, а у деяких випадках річ взагалі не може бути витребувана у добросовісного набувача.

Але це не означає, що власник у цих випадках ніяк не може захистити свої права. Він може використати зобов’язально-правові заходи захисту права власності. Тут вимоги власника випливатимуть із зобов’язальних відносин., які виникли між ним і наймачем на підставі договору.

Крім зазначених засобів охорони, зміцненню і розвитку приватної власності, а також комунальної і державної власності служить вся система цивільно-правових норм і, зокрема, норми, які регулюють порядок виконання та наслідки невиконання договорів.

 

 

 

Використана література:

1.     Конституція України

2.     Закон України “Про власність”

3.     Цивільний Кодекс України