К.е.н. Борданова Л.С.,

Національний технічний університет України

“КПІ імені Ігоря Сікорського”

 

ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ РИНКУ ПРАЦІ

 

Сучасні соціально-економічні проблеми в Україні призвели до зміни гендерних відношень на ринку праці та зайнятості, де сформувався цілий ряд проблем, серед яких і проблема дискримінації працівників за ознакою статі. Проблеми гендерної дискримінації при працевлаштуванні і звільненні, право жінок на справедливу і рівну оплату праці за рівноцінну роботу в порівнянні з чоловіками, створення сприятливих умов праці з урахуванням репродуктивної функції жінок, залишаються актуальними в усьому світі. Враховуючи прагнення України до визначення її повноправною частиною європейської спільноти, необхідно більш відповідально ставитися до вирівнювання прав і можливостей чоловіків та жінок щодо дотримання умов вільного вибору діяльності, розвитку особистості та самореалізації [1].

Гендерна нерівність є одним з проявів соціально-економічної диференціації населення, що зумовлює різні можливості самореалізації жінок та чоловіків у суспільстві. Прояви гендерної нерівності у соціально-економічній сфері не лише суперечать настановам демократії та принципу справедливості щодо однакового ставлення до особи незалежно від статі, а й спричинюють наслідки для добробуту та соціального розвитку всього суспільства, оскільки знижують можливості економічного зростання на основі ефективного використання людського потенціалу.

З позиції зайнятості дискримінація – це нерівні можливості на ринку праці групи працівників, виділених за певною ознакою, які мають однакову продуктивність з іншими працівниками, або нерівні можливості окремих працівників порівняно з працівниками, які мають аналогічні характеристики якості робочої сили. Гендерна дискримінація знаходить відображення в тому, яке значення надається одержанню жінками освіти, у відведенні жінкам репродуктивної, а чоловікам – продуктивної ролі, в приписах щодо «належної» роботи для жінок і чоловіків. Щодо визнання за чоловіками переваг на одержання роботи Україна не виділяється на загальносвітовому тлі коливання думок і знаходиться в середині крайніх точок зору. (Михальченко Г.Г. ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ   Науковий вісник Херсонського державного університету Випуск 5. Частина 3. 2014 239 –242)

На даний час наявні показники у статистиці ринку праці розподіляються за статевою ознакою та надають можливість визначити загальну чисельність працюючих, економічно активних, економічно неактивних, заробітну плату, умови праці та інші характеристики зайнятості чоловіків і жінок.

За даними Державної служби статистики України [2], кількість зайнятих жінок віком 15-70 років у першому півріччі 2017 року становила 7,8 млн. осіб, зайнятих чоловіків – 8,3 млн. осіб. Рівень зайнятості серед жінок у 2017 року склав 51,4% (у 2016 року – 51,5%), серед чоловіків – 61,1% (у 2016 року – 61,4%). У структурі зайнятого населення за статусами зайнятості, серед жінок частка працюючих за наймом становила 86,3%, самозайнятих – 12,8%, питома вага роботодавців жінок становила 0,6%, безкоштовно працюючих членів сім’ї – 0,3%. Серед чоловіків структура зайнятого населення наступна: 82,3% – наймані працівники, 16,2% – самозайняті та 1,2% – роботодавці, решта – безкоштовно працюючі члени сім’ї.

За причинами незайнятості, як серед жінок так і серед чоловіків найбільшою є частка звільнених за власним бажанням або за згодою сторін, вивільнених з економічних причин, не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів. Серед жінок рівень безробіття (визначений за методологією МОП) становив 7,7% (у 2016 року – 7,5%), а серед чоловіків –11,3% (у 2016 року – 11,1%). Кількість економічно неактивних жінок віком 15-70 років у першому півріччі 2017 року становила 6,7 млн. осіб (або 44% населення відповідного віку), кількість економічно неактивних чоловіків становила 4,3 млн. осіб (або 31% населення відповідного віку). У структурі економічно неактивних громадян як серед жінок, так і серед чоловіків, найбільшою є часка пенсіонерів (52,6% - жінки, 55,4% - чоловіки), учнів та студентів (16,2% - жінки, 27,5% - чоловіки), осіб, які виконують домашні обов’язки або знаходяться на утриманні (28,6% - жінки, 10,4% - чоловіки). Протягом січня-вересня 2017 року серед 913,9 тис. осіб, які мали статус зареєстрованого безробітного, 53% з них складали жінки – 482,0 тис. осіб. За сприянням державної служби зайнятості протягом січня-вересня 2017 року отримали роботу 274,3 тис. жінок, зокрема 147,6 тис. осіб з числа зареєстрованих безробітних, а також 334,6 тис. чоловіків, з яких 163,8 тис. осіб мали статус безробітного [3].

Серед жінок, кожна четверта знайшла роботу в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті; кожна п’ята у сільському, лісовому та рибному господарстві; 16% – у переробній промисловості. Серед чоловіків 44% отримали роботу у сільському, лісовому та рибному господарстві; 20% - у переробній промисловості; 9% - у торгівлі та ремонті.

Гендерні проблеми на ринку праці України визначаються дисбалансом щодо можливостей доступу жінок і чоловіків до гідної праці, оскільки часто жінки з високим освітньо-професійним рівнем змушені реалізовувати свою трудову активність на менш престижних посадах, що потребують нижчої кваліфікації, менше оплачуються та дають обмежені можливості кар’єрного просування [1].

Також однією з особливостей становища жінок на ринку праці є існування проблеми поєднання жінками професійної зайнятості та материнства. Існування конфлікту між зайнятістю жінок на ринку праці та вихованням дітей є притаманним нашому суспільству Чуйко Л. Демографічні дослідження / Л. Чуйко. – К.: НАН України, 2003. – С.  167.

Сьогодні є дуже важливою проблема законотворчого процесу щодо забезпечення рівних прав і рівних можливостей жінок і чоловіків, заснованого на тому, що права жінки є невід’ємною частиною загальних прав людини. Рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі визначається і гарантується Конституцією України, іншими законодавчими актами. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, що надають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

 

1.     Михальченко Г.Г. ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ // Науковий вісник Херсонського державного університету Випуск 5. Частина 3. 2014, C. 239 – 242.

2.     http://www.ukrstat.gov.ua

3.     http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index

4.