К.е.н. Борданова
Л.С.,
Національний технічний університет України
“КПІ імені Ігоря Сікорського”
ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ РИНКУ ПРАЦІ
Сучасні
соціально-економічні проблеми в Україні призвели до зміни гендерних відношень
на ринку праці та зайнятості, де сформувався цілий ряд проблем, серед яких і
проблема дискримінації працівників за ознакою статі. Проблеми гендерної
дискримінації при працевлаштуванні і звільненні, право жінок на справедливу і
рівну оплату праці за рівноцінну роботу в порівнянні з чоловіками, створення
сприятливих умов праці з урахуванням репродуктивної функції жінок, залишаються
актуальними в усьому світі. Враховуючи прагнення України до визначення її
повноправною частиною європейської спільноти, необхідно більш відповідально
ставитися до вирівнювання прав і можливостей чоловіків та жінок щодо дотримання
умов вільного вибору діяльності, розвитку особистості та самореалізації [1].
Гендерна
нерівність є одним з проявів соціально-економічної диференціації населення, що
зумовлює різні можливості самореалізації жінок та чоловіків у суспільстві.
Прояви гендерної нерівності у соціально-економічній сфері не лише суперечать
настановам демократії та принципу справедливості щодо однакового ставлення до
особи незалежно від статі, а й спричинюють наслідки для добробуту та
соціального розвитку всього суспільства, оскільки знижують можливості
економічного зростання на основі ефективного використання людського потенціалу.
З позиції
зайнятості дискримінація – це нерівні можливості на ринку праці групи
працівників, виділених за певною ознакою, які мають однакову продуктивність з
іншими працівниками, або нерівні можливості окремих працівників порівняно з
працівниками, які мають аналогічні характеристики якості робочої сили. Гендерна
дискримінація знаходить відображення в тому, яке значення надається одержанню
жінками освіти, у відведенні жінкам репродуктивної, а чоловікам – продуктивної
ролі, в приписах щодо «належної» роботи для жінок і чоловіків. Щодо визнання за
чоловіками переваг на одержання роботи Україна не виділяється на
загальносвітовому тлі коливання думок і знаходиться в середині крайніх точок
зору. (Михальченко Г.Г. ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ
УКРАЇНИ Науковий вісник Херсонського державного
університету Випуск 5. Частина 3. 2014 239 –242)
На даний час
наявні показники у статистиці ринку праці розподіляються за статевою ознакою та
надають можливість визначити загальну чисельність працюючих, економічно
активних, економічно неактивних, заробітну плату, умови праці та інші характеристики
зайнятості чоловіків і жінок.
За даними
Державної служби статистики України
[2], кількість зайнятих жінок віком 15-70 років у першому
півріччі 2017 року становила 7,8 млн. осіб, зайнятих чоловіків – 8,3 млн. осіб.
Рівень зайнятості серед жінок у 2017 року склав 51,4% (у 2016 року – 51,5%),
серед чоловіків – 61,1% (у 2016 року – 61,4%). У структурі зайнятого населення
за статусами зайнятості, серед жінок частка працюючих за наймом становила
86,3%, самозайнятих – 12,8%, питома вага роботодавців жінок становила 0,6%,
безкоштовно працюючих членів сім’ї – 0,3%. Серед чоловіків структура зайнятого
населення наступна: 82,3% – наймані працівники, 16,2% – самозайняті та 1,2% –
роботодавці, решта – безкоштовно працюючі члени сім’ї.
За причинами
незайнятості, як серед жінок так і серед чоловіків найбільшою є частка
звільнених за власним бажанням або за згодою сторін, вивільнених з економічних
причин, не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх та вищих
навчальних закладів. Серед жінок рівень безробіття (визначений за методологією
МОП) становив 7,7% (у 2016 року – 7,5%), а серед чоловіків –11,3% (у 2016 року
– 11,1%). Кількість економічно неактивних жінок віком 15-70 років у першому
півріччі 2017 року становила 6,7 млн. осіб (або 44% населення відповідного
віку), кількість економічно неактивних чоловіків становила 4,3 млн. осіб (або
31% населення відповідного віку). У структурі економічно неактивних громадян як
серед жінок, так і серед чоловіків, найбільшою є часка пенсіонерів (52,6% -
жінки, 55,4% - чоловіки), учнів та студентів (16,2% - жінки, 27,5% - чоловіки),
осіб, які виконують домашні обов’язки або знаходяться на утриманні (28,6% -
жінки, 10,4% - чоловіки). Протягом січня-вересня 2017 року серед 913,9 тис.
осіб, які мали статус зареєстрованого безробітного, 53% з них складали жінки –
482,0 тис. осіб. За сприянням державної служби зайнятості протягом
січня-вересня 2017 року отримали роботу 274,3 тис. жінок, зокрема 147,6 тис.
осіб з числа зареєстрованих безробітних, а також 334,6 тис. чоловіків, з яких
163,8 тис. осіб мали статус безробітного [3].
Серед жінок,
кожна четверта знайшла роботу в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті; кожна
п’ята у сільському, лісовому та рибному господарстві; 16% – у переробній
промисловості. Серед чоловіків 44% отримали роботу у сільському, лісовому та
рибному господарстві; 20% - у переробній промисловості; 9% - у торгівлі та
ремонті.
Гендерні
проблеми на ринку праці України визначаються дисбалансом щодо можливостей
доступу жінок і чоловіків до гідної праці, оскільки часто жінки з високим
освітньо-професійним рівнем змушені реалізовувати свою трудову активність на
менш престижних посадах, що потребують нижчої кваліфікації, менше оплачуються
та дають обмежені можливості кар’єрного просування [1].
Також однією з
особливостей становища жінок на ринку праці є існування проблеми поєднання
жінками професійної зайнятості та материнства. Існування конфлікту між
зайнятістю жінок на ринку праці та вихованням дітей є притаманним нашому
суспільству Чуйко Л. Демографічні дослідження / Л. Чуйко. – К.: НАН
України, 2003. – С. 167.
Сьогодні є дуже
важливою проблема законотворчого процесу щодо забезпечення рівних прав і рівних
можливостей жінок і чоловіків, заснованого на тому, що права жінки є
невід’ємною частиною загальних прав людини. Рівність прав і свобод людини і
громадянина незалежно від статі визначається і гарантується Конституцією
України, іншими законодавчими актами. Рівність прав жінки і чоловіка
забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у
громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній
підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони
праці та здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, що
надають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом,
матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання
оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
1.
Михальченко Г.Г.
ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ // Науковий вісник
Херсонського державного університету Випуск 5. Частина 3. 2014, C. 239 – 242.
3.
http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index
4.