Географія і геологія / 9. Економічна географія

К.г.н., доцент Грицку В.С.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

ТЕНДЕНЦІЇ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ТРАНСКОРДОННОМУ РЕГІОНІ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ

Сучасний розвиток туристичної діяльності супроводжується двома, часто діалектично протилежними, процесами – загостренням конкуренції на національних та світових ринках, а також інтеграційними. Серед останніх у суспільно-географічному вимірі, враховуючи й соціально-економічні інтереси, й інтереси збереження та відтворення природи при здійсненні туристичної діяльності важливу роль відіграє транскордонне співробітництво. Україна також бере в них активну участь, особливо на рівні прикордонних областей Карпатського регіону. У галузі туризму транскордонне співробітництво вже має свою історію, а набутий досвід та перші результати дають всі підстави розглядати його як помітне явище в господарському розвитку країни.

Транскордонне співробітництво є однією з характерних ознак сучасного розвитку туристичної діяльності у Чернівецькій області, важливою складовою національної та регіональної соціально-економічної політики у цій сфері. Налагодження та забезпечення ефективності транскордонних зв’язків для галузі, зокрема, з історично й територіально близькими Молдовою й Румунією, а також Словаччиною, Чехією, Угорщиною та Польщею, іншими європейськими країнами є надзвичайно актуальними, адже вони мають значні здобутки і напрацювання у галузі туризму, а їх населення проявляє великий інтерес до відпочинку в Україні. Одним із пріоритетних напрямів роботи виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, сільських громад, неурядових організацій Буковини є підтримка наявних та розвиток нових транскордонних зв’язків з іноземними партнерами [1, с. 70]. Основою для співробітництва є діюча нормативно-правова база на національному рівні та рівні Євросоюзу й укладені угоди про співробітництво на рівні областей, міст, районів, окремих підприємств та організацій.

Останнім часом туристична діяльність в області набуває дедалі вагомішого значення для соціально-економічного розвитку краю, проте її конкурентоспроможність має значні резерви для зростання, як і інтеграція у загальноукраїнську та європейську туристичну сферу. Основними проблемами при цьому постають певне відставання інфраструктури загального та спеціального призначення, слабкий розвиток видів туризму, які мають найбільші конкурентні переваги: науково-пізнавального (у м. Чернівці розміщений потужний національний університет з сучасною науково-освітньою базою, інші відомі навчальні й наукові заклади, музеї, виставки, галереї); екологічного на основі унікальних природних атракцій на компактній території, ностальгійного для людей та їх нащадків, які масово виїздили з краю раніше; лікувального (стоматологія, пластична хірургія, індустрія краси), сільського зеленого; культурно-етнографічного, гастрономічного.

Також вагомі проблеми складають недостатня інформація та реклама унікальності Буковини відносно мальовничої природи, лагідного клімату, толерантного, доброзичливого й освіченого, у переважній більшості, двомовного населення; неузгодженість дій місцевої влади й слабка державна підтримка туристичної діяльності як чиєїсь приватної або другорядної справи [2, с. 272]. Для вирішення вказаних проблем та набуття тенденцій підвищення конкурентоспроможності туристичних послуг і продуктів важливого значення набуває промоція транскордонного туризму в регіоні як в унікальному суспільно-географічному просторі на основі поєднання у єдиній системі: унікальної природи – самобутнього багатонаціонального полікультурного населення й системи розселення – сучасного інноваційного виробництва, інфраструктури й традиційних промислів і ремесел – унікальної культурно-історичної спадщини.

З цією метою, крім підтримки та розширення названих видів туристичної діяльності, всебічної реклами потрібні спільні зусилля всіх зацікавлених сторін у регіоні для розробки нових туристичних атракцій, маршрутів і дестинацій; вироблення пільг і стимулів для підприємців засобами державно-приватного партнерства; масового навчання або підвищення кваліфікації кадрів для галузі; облаштування територій, шляхів сполучення, підвищення загальної культури життєдіяльності; всебічна підтримка унікальності й самобутності, яка цінується в сучасному глобалізованому світі якнайбільше [3, с. 248]. Пріоритетними територіями розвитку туристичної діяльності в Чернівецькій області можна визначити: м. Чернівці як столицю Північної Буковини, м. Хотин з однойменною фортецею та музейно-історичним центром; карпатські полонини й реліктові букові ліси; сільські території; м. Вижницю, смт Виженку та с. Підзахаричі як центри ужитково-прикладного мистецтва й традиційної культури краю.

Більшу увагу труба приділити й створенню спеціальних туристичних маршрутів, пов’язаних з діяльністю видатних історичних постатей і діячів (О. Довбуша та ін.), музикантів і співаків “Буковина музична”, літераторів “Буковина літературна”, художників “Буковина мистецька”, видатними зразками архітектури, культових споруд, унікальними явищами природи (найбільша в Європі карстова печера “Попелюшка”, каньйон р. Дністер, унікальні гірські ріки Чорний і Білий Черемош, урочище Протяті Камені, перевал Німчич та ін.).

Справжніми туристичними подіями не тільки для іноземних, але й для вітчизняних туристів та діаспорян можуть бути туристичні атракції, присвячені життєдіяльності, історії, культурі, видатним представникам української, румунської, молдовської, єврейської та інших громад; всесвітньовідомим діячам (М. Черемшина, Ю. Федькович, О. Кобилянська, М. Емінеску, С. Таль, Д. Гнатюк, С. Ротару, Н. Яремчук, І. Миколайчук, М. Мозговий); видатним творам мистецтва та пов’язаним з ними явищам і обставинам. Так, своєрідними туристичними брендами можуть бути: “Червона рута”, “Водограй Черемоша і Прута”, “Всюди буйно квітне черемшина”, “Гуцулка Ксеня”, “Тіні забутих предків”, “Буковинська родина” та ін.

Їх створення потрібно здійснювати в комплексі з вирішенням ще однієї важливої проблеми – пошуком необхідних інвестицій та фінансування заявлених проектів, їх творчого змістовного наповнення та всебічної популяризації [4, с. 48]. Зважаючи на об’єктивні передумови – економічну кризу, військові дії на Сході країни, погіршення життя населення, пріоритетами державної регіональної політики мають стати покращення планування туристичної діяльності та більш ефективне використання ресурсного потенціалу регіону; активізація розробки та реалізації внутрішньо- і міжрегіональних туристичних кластерів, готельних альянсів, мереж та інших інтеграційних об’єднань, спрямованих на концентрацію ресурсів, капіталів, послуг і продуктів і, тим самим, забезпечення високої конкурентоспроможності туристичної діяльності.

Для підвищення ефективності популяризації туристичної діяльності на теренах Чернівецької області необхідно розробити забезпечити створення уніфікованої мережі туристично-інформаційних центрів, представництв, пунктів, рекламних стендів вздовж трас, на авто- і залізничних станціях, центральних площах населених пунктів, на територіях туристичних об’єктів, автозаправок, СТО, готельно-ресторанних та ін. закладів і організацій.

Література:

1. Савіцька О.П. Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні: регіональні аспекти / О.П. Савіцька, Н.В. Савіцька // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2013. – № 754. – C. 68-74.

2. Кифяк В.Ф. Особливості функціонування транскордонного бізнес-інкубатору в сфері рекреації і туризму / В.Ф. Кифяк // Транскордонне співробітництво як важлива складова євроінтеграційних процесів України : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернівці, 6-7 травня 2010 p.). – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2010. – С. 271-274.

3. Ігнатенко М.М. Стратегії та механізми управління розвитком соціальної відповідальності суб’єктів господарювання аграрної сфери економіки: [монографія] / М.М. Ігнатенко. – Херсон: Айлант, 2015. – 470 с.

4. Мармуль Л.О. Потенціал конкурентоспроможності підприємницької діяльності у галузі сільського зеленого туризму / Л.О. Мармуль, І.А. Романюк // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2017. – № 1 (37). – С. 47-50.