Педагогічні науки/5. Сучасні методи викладання
Канд. пед. н. Голубова Г. В.
Південноукраїнський
національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, м.
Одеса, Україна
Викладання англійської мови
у руслі когнітивно-комунікативного
підходу
Оволодіння
іноземною мовою передбачає активну участь в інтерактивному спілкуванні. Процес
спілкування – це комунікація в усній чи письмовій формі, когнітивна сутність
якої полягає в обміні інформацією, її зберіганні та оцінюванні. Комунікативна
спрямованість занять передбачає організацію системи знань, умінь і навичок, яка
дає можливість студентові сформувати низку компетенцій (лінгвістичну,
соціокультурну, дискурсивну, соціальну, стратегічну). Сучасні модифікації
комунікативного підходу до навчання іноземних мов одержали найбільш послідовне
теоретичне обґрунтування в лінгводидактичній
комунікативно-когнітивній парадигмі. У теперішній час відбувається подальша
теоретична розробка і практична реалізація когнітивно-комунікативно підходу до навчання професійно-орієнтованої
іноземної мови в моделях навчання різних видів мовленнєвої діяльності: читання,
аудіювання, писемного мовлення, усного мовлення.
Когнітивно-комунікативний
метод у навчанні мови спирається на принцип усвідомлення у викладанні.
Усвідомлення може належати як до суб’єкта діяльності (усвідомлення себе,
рефлексія), так і до змісту, процесу діяльності. У викладанні мови це означає,
що навчання певних лінгвістичних явищ повинно спиратися на мислення і дії, що
лежать в основі розуміння і використання цих явищ у мовленні. Так,
О. В. Тарасовою запропоновано розглядати проблему зв’язків між мовою
та мисленням у таких категоріях когнітивної та лінгвокогнітивної
природи як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань,
мовні процедури оперування знаннями [5, с. 175]. Взаємозв’язок знань про
світ та знань мови передбачає розгляд питання про їх співвідношення. За
будь-яким мовним знаком (морфема, слово, висловлення, текст) прихована
позамовна дійсність і усвідомлена, цілеспрямована мовленнєва діяльність, яка
має когнітивну інфраструктуру. Водночас, когнітивна характеристика мовної
особистості пов’язана з її інтелектуальними здібностями, її пізнавальною
діяльністю, яка зумовлює розумові процеси та національно-специфічну сукупність
понять, ідей, концептів. Вона складається у певну картину світу і привласнена
особистістю у даному соціокультурному середовищі, що реалізується нею у
мовленнєвому спілкуванні. У процесі розвитку в кожного індивіда створюються
ідеї, концепти, які відображають його бачення картини світу. У його свідомості
вони представлені як певна ієрархія ‒
система соціальних і культурних цінностей, сформованих у конкретних умовах
соціального досвіду і діяльності [3].
Проблемою
когнітивного підходу у навчанні іноземної мови займалися багато методистів та
лінгвістів. Інтерес до когнітивно-комунікативного навчання іноземних мов
поступово зростає. Когнітивний аспект вивчення мов розглядалися у працях Б. А. Глухова, О. О. Леонтьєва, С. Ф. Шатілова, В. Н. Щукіна.
Комунікативно-когнітивний підхід до вивчення іноземних мов вивчали
Г. В. Колшанський, О. С. Кубрякова, Л. В. Цурікова
та ін. Когнітивний підхід дослідження мови вивчає мовні процеси і явища,
одиниці і категорії у взаємозв’язку з іншими когнітивними процесами, а саме: із
сприйняттям, пам’яттю, уявленням, емоціями та мисленням людини. О. С. Кубрякова говорить
про те, що будь-яке мовне явище можна ґрунтовно описати і пояснити, якщо його
розглядати на перехресті когніції та комунікації [2,
с. 11].
Під
комунікативно-когнітивним підходом розуміють таку організацію навчального
процесу, основу якого складає комунікативна взаємодія студентів, яка забезпечує
участь кожного з них як об’єкта і суб’єкта пізнавальної діяльності.
Вирішальними
факторами, що визначають ефективність комунікативно-когнітивного підходу,
вважають такі: активна мисленнєва діяльність у
процесі отримання та переробки інформації; комплекс вправ, де врахована
когнітивна стратегія; створення умов для реалізації творчого мислення. Найвищою
формою комунікативно-когнітивного підходу до навчання іноземної мови є
занурення в іншомовне середовище, де професійні проблеми обговорюються мовою,
що вивчається. У такому разі вивчення мови відбувається
одночасно з вивченням
предметного змісту спеціальності.
Важливою проблемою
також залишається формування фонетичних навичок –
оволодіння апроксимованою вимовою звуків та звукосполучень іноземної мови, що
виконують у мовленні смислорозрізняльну функцію, а
також наголосом та головними інтонемами найбільш поширених
типів речень. Серед актуальних проблем сучасної вищої школи подальших
досліджень вимагає подолання психологічного бар’єру, що виникає в процесі
дискусій між викладачем та студентами.
Особливої
актуальності набуває вивчення взаємодії мови, мислення, пізнання та сприйняття
з точки зору когнітивної фонетики. Особливістю когнітивної фонетики є те, що
процес мовлення розглядається в ній з погляду цілісності комунікативного
каналу, тобто звернення не лише до самого процесу мовлення як такого, а до
мовця та слухача у їх взаємодії. Інтонація слугує допоміжним каналом у процесі
сприйняття та подальшої репрезентації інформації. Когнітивні структури
посідають важливе місце у формуванні просодичних маркерів, а тому здійснювати
просодичні дослідження мови доцільно з урахуванням когнітивних та
комунікативно-прагматичних аспектів.
Використання комунікативно-когнітивного підходу до
викладання іноземних мов вважається найдоцільнішим, оскільки він забезпечує
інтенсифікацію навчального процесу, що є важливим за умов скорочення аудиторних
годин і збільшення обсягів самостійної роботи студентів. Цей підхід спрямований
на розвиток основних видів мовленнєвої діяльності – читання, письма, аудіювання
та говоріння – в умовах, що моделюють ситуації реального професійного спілкування
іноземною мовою, та стимулює мовленнєво-розумову активність студентів.
Комунікативно-когнітивний підхід також передбачає вирішення практичних завдань,
доцільних у професійній діяльності, тобто таких, що охоплюють інтереси і
потреби студентів та відображають систему взаємовідносин комунікантів.
Література:
1. Коростелев В. С., Пассов Е. И.,
Кузовлев В. П. Принципы
создания системы коммуникативного обучения иноязычной культуре // Иностранные языки в школе.–
1987. – № 2. – С. 43-44.
2. Кубрякова Е. С. Проблемы представления знаний в современной
науке и роль лингвистики в решении этих проблем /
Е. С. Кубрякова // Язык
и структура представления знаний. М., 2009. – С. 4-38.
3. Пожидаєва О. А.
Щодо проблеми мовної особистості у сучасній лінгвістиці / О. А. Пожидаєва // Нова філологія. Збірник наукових праць. ‒ Запоріжжя: ЗНУ, 2010. ‒ № 39. ‒
С. 160-165.
4. Полєєва Ю. С.
Когнітивна фонетика: постановка проблеми / Ю. С. Полєєва //
Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. ‒ К, 2005. ‒ Том 8. ‒
№ 2. ‒
С. 111-115.
5. Тарасова Е. В. Когнитивные
основания системной организации речи / Е. В. Тарасова // Вісник
Харківського держ. ун-ту. – 1999. ‒ № 424. ‒
С. 174-183.