Педагогічні науки/5. Сучасні методи викладання

Канд. пед. н. Голубова Г. В.

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, м. Одеса, Україна

Викладання англійської мови

у руслі когнітивно-комунікативного підходу

Оволодіння іноземною мовою передбачає активну участь в інтерактивному спілкуванні. Процес спілкування – це комунікація в усній чи письмовій формі, когнітивна сутність якої полягає в обміні інформацією, її зберіганні та оцінюванні. Комунікативна спрямованість занять передбачає організацію системи знань, умінь і навичок, яка дає можливість студентові сформувати низку компетенцій (лінгвістичну, соціокультурну, дискурсивну, соціальну, стратегічну). Сучасні модифікації комунікативного підходу до навчання іноземних мов одержали найбільш послідовне теоретичне обґрунтування в лінгводидактичній комунікативно-когнітивній парадигмі. У теперішній час відбувається подальша теоретична розробка і практична реалізація когнітивно-комунікативно підходу до навчання професійно-орієнтованої іноземної мови в моделях навчання різних видів мовленнєвої діяльності: читання, аудіювання, писемного мовлення, усного мовлення.

Когнітивно-комунікативний метод у навчанні мови спирається на принцип усвідомлення у викладанні. Усвідомлення може належати як до суб’єкта діяльності (усвідомлення себе, рефлексія), так і до змісту, процесу діяльності. У викладанні мови це означає, що навчання певних лінгвістичних явищ повинно спиратися на мислення і дії, що лежать в основі розуміння і використання цих явищ у мовленні. Так, О. В. Тарасовою запропоновано розглядати проблему зв’язків між мовою та мисленням у таких категоріях когнітивної та лінгвокогнітивної природи як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, мовні процедури оперування знаннями [5, с. 175]. Взаємозв’язок знань про світ та знань мови передбачає розгляд питання про їх співвідношення. За будь-яким мовним знаком (морфема, слово, висловлення, текст) прихована позамовна дійсність і усвідомлена, цілеспрямована мовленнєва діяльність, яка має когнітивну інфраструктуру. Водночас, когнітивна характеристика мовної особистості пов’язана з її інтелектуальними здібностями, її пізнавальною діяльністю, яка зумовлює розумові процеси та національно-специфічну сукупність понять, ідей, концептів. Вона складається у певну картину світу і привласнена особистістю у даному соціокультурному середовищі, що реалізується нею у мовленнєвому спілкуванні. У процесі розвитку в кожного індивіда створюються ідеї, концепти, які відображають його бачення картини світу. У його свідомості вони представлені як певна ієрархія ‒ система соціальних і культурних цінностей, сформованих у конкретних умовах соціального досвіду і діяльності [3].

Проблемою когнітивного підходу у навчанні іноземної мови займалися багато методистів та лінгвістів. Інтерес до когнітивно-комунікативного навчання іноземних мов поступово зростає. Когнітивний аспект вивчення мов розглядалися у працях Б. А. Глухова, О. О. Леонтьєва, С. Ф. Шатілова, В. Н. Щукіна. Комунікативно-когнітивний підхід до вивчення іноземних мов вивчали Г. В. Колшанський, О. С. Кубрякова, Л. В. Цурікова та ін. Когнітивний підхід дослідження мови вивчає мовні процеси і явища, одиниці і категорії у взаємозв’язку з іншими когнітивними процесами, а саме: із сприйняттям, пам’яттю, уявленням, емоціями та мисленням людини. О. С. Кубрякова говорить про те, що будь-яке мовне явище можна ґрунтовно описати і пояснити, якщо його розглядати на перехресті когніції та комунікації [2, с. 11].

Під комунікативно-когнітивним підходом розуміють таку організацію навчального процесу, основу якого складає комунікативна взаємодія студентів, яка забезпечує участь кожного з них як об’єкта і суб’єкта пізнавальної діяльності.

Вирішальними факторами, що визначають ефективність комунікативно-когнітивного підходу, вважають такі: активна мисленнєва діяльність у процесі отримання та переробки інформації; комплекс вправ, де врахована когнітивна стратегія; створення умов для реалізації творчого мислення. Найвищою формою комунікативно-когнітивного підходу до навчання іноземної мови є занурення в іншомовне середовище, де професійні проблеми обговорюються мовою, що вивчається. У такому разі вивчення мови відбувається одночасно з вивченням предметного змісту спеціальності.

Важливою проблемою також залишається формування фонетичних навичок – оволодіння апроксимованою вимовою звуків та звукосполучень іноземної мови, що виконують у мовленні смислорозрізняльну функцію, а також наголосом та головними інтонемами найбільш поширених типів речень. Серед актуальних проблем сучасної вищої школи подальших досліджень вимагає подолання психологічного бар’єру, що виникає в процесі дискусій між викладачем та студентами.

Особливої актуальності набуває вивчення взаємодії мови, мислення, пізнання та сприйняття з точки зору когнітивної фонетики. Особливістю когнітивної фонетики є те, що процес мовлення розглядається в ній з погляду цілісності комунікативного каналу, тобто звернення не лише до самого процесу мовлення як такого, а до мовця та слухача у їх взаємодії. Інтонація слугує допоміжним каналом у процесі сприйняття та подальшої репрезентації інформації. Когнітивні структури посідають важливе місце у формуванні просодичних маркерів, а тому здійснювати просодичні дослідження мови доцільно з урахуванням когнітивних та комунікативно-прагматичних аспектів.

Використання комунікативно-когнітивного підходу до викладання іноземних мов вважається найдоцільнішим, оскільки він забезпечує інтенсифікацію навчального процесу, що є важливим за умов скорочення аудиторних годин і збільшення обсягів самостійної роботи студентів. Цей підхід спрямований на розвиток основних видів мовленнєвої діяльності – читання, письма, аудіювання та говоріння – в умовах, що моделюють ситуації реального професійного спілкування іноземною мовою, та стимулює мовленнєво-розумову активність студентів. Комунікативно-когнітивний підхід також передбачає вирішення практичних завдань, доцільних у професійній діяльності, тобто таких, що охоплюють інтереси і потреби студентів та відображають систему взаємовідносин комунікантів.

Література:

1. Коростелев В. С., Пассов Е. И., Кузовлев В. П. Принципы создания системы коммуникативного обучения иноязычной культуре // Иностранные языки в школе.– 1987. – № 2. – С. 43-44.

2. Кубрякова Е. С. Проблемы представления знаний в современной науке и роль лингвистики в решении этих проблем / Е. С. Кубрякова // Язык и структура представления знаний. М., 2009. – С. 4-38.

3. Пожидаєва О. А. Щодо проблеми мовної особистості у сучасній лінгвістиці / О. А. Пожидаєва // Нова філологія. Збірник наукових праць. ‒ Запоріжжя: ЗНУ, 2010. ‒ № 39. ‒ С. 160-165.

4. Полєєва Ю. С. Когнітивна фонетика: постановка проблеми / Ю. С. Полєєва // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. ‒ К, 2005. ‒ Том 8. ‒ № 2. ‒ С. 111-115.

5. Тарасова Е. В. Когнитивные основания системной организации речи / Е. В. Тарасова // Вісник Харківського держ. ун-ту. – 1999. ‒ № 424. ‒ С. 174-183.