Біологічні науки/ 8.Фізіологія людини і тварин

К.б.н. Соколенко В.Л., к.б.н. Соколенко С.В., Ситник Ю.О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

ПОКАЗНИКИ СИРОВАТКОВИХ ІМУНОГЛОБУЛІНІВ У НАСЕЛЕННЯ РАДІАЦІЙНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЙ

Відомо, що важливою мішенню хронічного опромінювання малими дозами є імунна система, як одна з найбільш чутливих до екстремальних факторів середовища [1; 2]. Вважають, що імунологічні ефекти, як наслідки радіаційного впливу аварії на ЧАЕС, пов’язані, в основному, зі змінами кількості чи функціональних можливостей лімфоцитів периферичної крові, а також змінами рівня сироваткових імуноглобулінів [7; 8].

Більшість попередніх досліджень щодо імунологічних наслідків Чорнобильської катастрофи стосувалися показників, отриманих у клінічних умовах. Стан специфічної ланки імунітету у практично здорових осіб, що з народження проживали на територіях, забруднених радіонуклідами, вивчений недостатньо. Це зумовило актуальність наших досліджень і визначило мету: вивчити динаміку показників сироваткових імуноглобулінів у мешканців територій посиленого радіоекологічного контролю віком 18-24 років.

Дослідження показників гуморального імунітету проводили у студентів, що приїхали на навчання до м. Черкаси з територій посиленого радіоекологічного контролю. Проаналізовано показники за 1995, 2000, 2005, 2010 та 2014 роки. На період аналізу обстежені не мали гострих чи хронічних захворювань, не проходили радіо- чи хіміотерапію, не зловживали палінням. Контрольну групу склали студенти, що приїхали на навчання з відносно екологічно чистих територій.

Рівень лейкоцитів підраховували в камері Горяєва, лімфоцитів – на основі кров’яного мазка (фарбування за Романовського-Гімза). Рівень імуноглобулінів у сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії за Манчіні з використанням моноспецифічних сироваток проти IgG(H), IgM(H), IgA(H).

Дані оброблені статистично з допомогою програми Microsoft Excel.

Встановили, що у 1995 році спостерігається достовірне зниження рівня IgG та IgA на фоні відсутності суттєвої відмінності з контролем IgM. Рівень усіх трьох основних сироваткових імуноглобулінів зростав з 1995 до 2000 року. Рівень IgA, починаючи з 2000 року, не відрізнявся статистично від показника контролю. Сироватковий IgA здатний знешкоджувати мікроби та токсини, що циркулюють в крові, проте, його дія слабша, ніж секреторного [3; 4]. Відповідно, основне функціональне призначення у сироватці реалізується двома іншими класами імуноглобулінів – IgG та IgM.

Починаючи з 2000 року, рівні IgG та IgM були достовірно вищими від контрольних значень. При цьому, показники усіх трьох аналізованих імуноглобулінів не виходили за межі норми, вказаної у даних літератури [3; 4].

Істотне підвищення рівнів IgG та IgM у відповідь на хронічний вплив малих доз іонізуючого випромінювання, може зумовлюватись їх функціональним призначенням. IgG – головний клас сироваткових антитіл при вторинній імунній відповіді [3; 4]. Внаслідок малого розміру, IgG легко проникає в тканини й опсонізує патогени для презентації фагоцитам, тому, не виключено, що IgG може залучатися до нейтралізації ¹³⁷Cs, що проник через слизову оболонку кишечника у системний кровотік і досяг тканин [6].

IgM є першим бар’єром на шляху інфекції і еволюційно з’явився раніше, ніж інші класи імуноглобулінів. Синтез IgM, оскільки у ньому не беруть участі Т-лімфоцити, вважається резистентним до дії імунодепресантів та опромінення [5]. Таким чином, IgM першим взаємодіє з новими антигенами і вважається попередником інших класів імуноглобулінів [6]. Хоча можна було б передбачити його активніше зростання, не виключено, що у нашому випадку спостерігається істотний перерозподіл на користь функціонально вигідного у цій ситуації IgG.

Таким чином, у населення України, що продовжує проживати на територіях, забруднених радіонуклідами, спостерігається певна динаміка рівня сироваткових імуноглобулінів, яка може свідчити про наявність компенсаторних механізмів у відповідь на хронічне опромінювання, і про необхідність подальшого імунологічного моніторингу серед мешканців територій посиленого радіоекологічного контролю.

Література:

1. Бурлакова Е. Б. Особенности биологического действия малых доз облучения / Е. Б. Бурлакова // Радиационная биология и радиоэкология. – 1996. – Т. 36, № 4. – С. 610 – 631.

2. Медичні наслідки чорнобильської катастрофи / [В.Г. Бебешко, Д.А.Базика, О.М. Коваленко, В.В. Талько] // Радіаційна безпека в Україні (Бюлетень НКРЗУ). – 2001. – № 1-4. – С. 20-25.

3. Якобисяк М. Імунологія / М. Якобисяк. – Переклад з польської за ред. В.В. Чоп’як. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – С. 431-436.

4. Ярилин А.А. Основы иммунологии: учебник / А.А. Ярилин. – М.: Медицина, 1999. – 608 с.

5. Effects of long-term low-level radiation exposure after the Chernobyl catastrophe on immunoglobulins in children residing in contaminated areas: prospective and cross-sectional studies / [D. McMahon, V. Vdovenko, W.Karmaus et al.] // Environmental Health – 2014.

6. Janeway C. Immunobiology: the immune system in health and disease. 3rd edition / C. Janeway, P. Travers – New York: Garland Pub, 1997.

7. Regulation of protein synthesis by ionizing radiation / [S. Braunstein, M.L. Badura, Q. Xi et al.] // Mol. Cell. Biol. – 2009. – V.29. – P. 5645-5656.

8. The adaptive response in the lymphocytes of children from an area with an elevated background of ionizing radiation / [I.M. Vasil'eva, S.V. Unzhakov, I.A. Meliksetova et al.] // Radiats. Biol. Radioecol. – 1995. – V.35. – P.662-665.