ЕКОНОМІЧНА НЕБЕЗПЕКА ЯК ГОЛОВНА ПРИЧИНА ЗАНЕПАДУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСНИЦТВА

Науковий керівник: Лаврік-Слісенко Л.П.

Рудик Є.Ю., Александровський Д.О.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

У сучасних умовах господарювання в Україні, діяльність підприємців є достатньо складним і ризикованим заняттям. І це пов'язано не тільки з далеко не найкращим загальним станом національної економіки та різними макроекономічними деформаціями, а й з низкою специфічних факторів, що негативно впливають на економічну безпеку підприємництва. Невирішеність соціальних проблем населення, збереження високого рівня криміналізації економіки; підсилення конкурентної боротьби за українські ринки збуту; недосконалість чинного законодавства, що регулює відносини в сфері підприємництва; високий рівень монополізації ринку; відсутність досвіду в українського бізнесу у розробці та реалізації засобів і методів захисту власної економічної безпеки, відсутність досвідчених фахівців-професіоналів – усе це причини, які дестабілізують економічну безпеку на підприємстві.

У дослідженні проблеми економічної безпеки певний інтерес становить досвід США. Ні для кого не секрет, що саме малий бізнес є стрижнем американської економіки. Щодо малих підприємств в США проводитися м'яка і продумана податкова політика, оскільки адміністрація Білого Дому чудово розуміє, що підтримавши мале підприємство податковими послабленнями, пільгами, прямими інвестиціями, і давши йому добре розвернутися – держава, в кінцевому рахунку, отримає набагато більше, ніж просто повернення вкладеного капіталу. На малий бізнес поширюються і спеціальні податкові пільги, наприклад, "бонус першого року", коли сплачується податок не з усієї, а з половини оподатковуваної суми [3].

В Україні ж навпаки, в сучасних нестабільних економічних та політичних умовах спостерігається значний занепад та «придушення» розвитку малого підприємництва. Серед малих підприємств спостерігається значна кількість збиткових підприємств. Їх питома вага у загальній кількості малих підприємств в 2006 р. склала 34,5%. Але слід враховувати той факт, що частина малих суб’єктів господарювання лише декларують збитковість, приховуючи свої фактичні прибутки [2]. Одна з найважливіших проблем такого стану малого бізнесу в Україні - економічна незахищеність. Підтримку малого підприємництва в Україні регламентує Закон «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», який являється досить недосконалим та не передбачає податкової лояльності та захищеності від несправедливої конкуренції. Діючий принцип оподаткування, на відміну від загальноприйнятого, є принципом оподаткування намірів, а не результатів діяльності. Мається на увазі, що у нас оподаткуванню підлягає удаваний, а не реальний прибуток, отже, оподаткуванню піддягають не отримані реально кошти. Такий підхід дуже стримує розвиток підприємницької діяльності.

Реформування податкової системи повинно передбачати запровадження простої системи нарахувань та сплати податків, скорочення кількості податків, удосконалення системи обчислення податкових зобов’язань, скасування пільг для привілейованих підприємств тощо.

Держава повинна забезпечити підвищення якості управління, тобто гарантування безпеки, забезпеченість виконання договорів, зменшення адміністративних та інших бар’єрів через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років.

Спрощення системи отримання дозволів та реєстрації передбачає підвищення ефективності роботи “єдиних вікон” шляхом здійснення більш жорсткого контролю за їх діяльністю.

Завершуючи тему, яка була подана у даних тезах, можно зробити висновки [1].

1. Тактичні заходи державної політики щодо зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні необхідно визначати за основними (найбільш незабезпеченими) її функціональними складниками - система оподаткування, дозвільна сфера, а також інноваційна та виробнича компоненти.

2. Характеристики системи оподаткування значною мірою визначають стимули до підприємницької діяльності, її активізації та ділову активність населення загалом.

3. Прозорість та ефективність дозвільної системи, рівність у доступі та проходженні дозвільних процедур мають вплив на рівень сформованості конкурентного середовища, а недосконалість та складність їх проходження призводить як до руйнування засад справедливої конкуренції та належного економіко-правового середовища, так і зниження рівня економічної безпеки підприємництва в Україні.

4. Складниками стратегії зміцнення інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств повинні стати: формування системи ефективної міжгалузевої кооперації (кластерів) для забезпечення ресурсоощадних виробничих циклів; фінансово-економічне стимулювання запровадження суб‟єктами підприємництва інноваційних технологій; сприяння залученню інвестицій на підприємства;

5. Суттєвим чинником, який негативно впливає на виробничий функціональний складник економічної безпеки підприємництва, є надмірна ресурсомісткість (та зокрема енергомісткість) виробництва.

Отже, в Україні на сьогоднішній день є багато проблем, що перешкоджають розвитку вітчизняного підприємництва, вирішення яких забезпечить підвищення ефективності підприємницької діяльності, забезпечить розширення підприємницького сектора, зменшення тіньового сектору, тобто гарантувати економічну безпеку малому підприємництву. Основну роль у цих перетворення повинна відіграти держава. 

1. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: Монографія. – Львів: Арал, 2008. – 384с.

2. Виговська В.В. Малий бізнес України: сучасний стан і тенденції розвитку // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №1. - С. 59 – 64

3. Економічна безпека: Виробництво – фінанси – банки. / Під ред. В.К. Сенчагова. – М.: Фінстатінформ, 1998. – 616с.