Економічні науки/ 13.Регіональна економіка.

Аспірант Ресульєва Н.Ш.

ДБОУВО РК «Кримський інженерно-педагогічний університет», Республіка Крим

Ринок біоенергетичної сировини України

Україна є енергодефіцитною країною, яка імпортує 75 % природного газу та 85 % нафти і нафтопродуктів [1]. В зв’язку з цим важливим завданням держави є зменшення енергозалежності, що можна досягти завдяки енергозбереженню і розвитку поновлюваної енергетики. Великий аграрний потенціал країни є важливим джерелом сировинних ресурсів для задоволення енергетичних потреб, зокрема, шляхом використання біоенергетичного потенціалу сільського господарства. Зважаючи на скрутну енергетичну ситуацію з власними природними копалинами, широке застосування відновлювальної енергетики, перш за все біомаси, може бути одним із шляхів до скорочення споживання природного газу. Створення сприятливих умов для розвитку і виробництва біоенергетичних ресурсів приведе до зменшення залежності України від імпортованих енергоносіїв, ефективного використання земельних ресурсів, що сприятиме підвищенню енергетичної ефективності сільського господарства та покращенню умов навколишнього середовища.

Ціль роботи полягає в дослідженні ринку біоенергетичної сировини та визначення специфіки його розвитку в Україні.

Ринок біологічних видів пального як важлива складова альтернативних джерел енергії охоплює процеси виробництва сировини, переробки на біопаливо, зберігання і реалізацію готової продукції. Сировиною для виробництва біопалива в Україні виступають різноманітні сільськогосподарські культури, зокрема кукурудза, ріпак, соя, цукрові буряки, пшениця і інші культури, а також залишки та відходи сільського, лісового господарства, промисловості, тверді побутові відходи та інші. Згідно з законом України «Про альтернативні види палива» біомаса – біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів [2]. Однак згідно Дерективі 2009/28/EC біомаса включає не тільки відходи, а й продукти і залишки лісового та сільського господарства. Тому на думку таких українських вчених як Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А. визначення біомаси в українському законодавстві некоректне і вимагає доопрацювання, а інакше при такому визначенні біомаси, до неї не будуть віднесені найбільш поширені на практиці види біомаси, зокрема: дрова, брикети, тріска, силос кукурудзи [3].

Основними джерелами біомаси в Україні є:

Ø Лісове господарство:

Ø Агропромисловий комплекс:

Ø Біогенні відходи біомаси.

Важливим джерелом для виробництва біопалива в Україні є побічна продукція сільського господарства. Відходи АПК можна розділити на первинні та вторинні відходи. До первинних відходів відносяться побічні продукти вирощування цільової сировини, екскременти, які утворюються при вирощуванні тварин. Найбільш значущими в Україні є солома зернових, солома соняшника, солома і початки кукурудзяні, бадилля цукрового буряка, гній великої рогатої худоби, курячий послід. Вторинні відходи – відходи і побічні продукти, які генеруються в результаті технологічних процесів перетворення цільової сировини, а також некондиційна продукція переробки. Потенційні можливості виробництва енергії з рослинних залишків можна оцінити через основні параметри, найбільш важливими із яких є кількість та склад залишків, їх територіальне розміщення, сезонність збору врожаю [3].

Органічні добрива (гнійна рідота, твердий гній) є значним джерелом виробництва біогазу, оскільки вони утворюються у великих кількостях і доступні безкоштовно на багатьох сільськогосподарських підприємствах. Крім того, гній ідеально підходить для спільного зброджування, тобто легко змішується з іншою сировиною, такою як кукурудза, силос та інші, таким чином створюючи додаткові можливості для збільшення обсягів виробництва біогазу. Основні джерела тваринного гною включають молочнотоварні ферми, свиноферми і птахоферми. Але не всі відходи тваринництва придатні до використання, що пов’язано з відсутністю належної інфраструктури [4].

Інші можливості полягають у використанні біогенних відходів. В Україні щорічно утворюється від 10 до 12 млн. тон твердих побутових відходів (ТПВ). На території країни існує приблизно 700 полігонів відходів. На діючих полігонах відходів не застосовуються сучасні процедури поводження з відходами і це унеможливлює використання звалищного газу для виробництва електричної або теплової енергії. Доцільним є виробництво електроенергії на полігонах ТПВ, які функціонують біля міст з великою кількістю населення, де утворюються і накопичуються найбільші обсяги відходів. Це забезпечить сталу і беззбиткову роботу встановленого енергетичного обладнання.

Значний потенціал біоенергії існує у переробці невикористаних відходів, порубкових залишків лісового господарства і вирощуванні швидкозростаючих дерев у лісових масивах. Ліси на території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно Поліссі та в Українських Карпатах. Наявність відходів деревини по областях України безпосередньо пов’язана з обсягом заготівлі деревини та розміщенням підприємств лісопромислового комплексу. Лісозаготівельна промисловість розміщується, в основному, в Карпатському, Поліському та Центральному економічних районах. Обов’язковою умовою її функціонування є не наявність лісів взагалі, а їх експлуатаційність, тобто можливість проведення рубок. Для підприємств комунального сектору найбільш доступними є деревні відходи від будівництва і реконструкції житла та відходи, отримувані внаслідок чисток міських насаджень. Вартість такої деревини практично нульова [5].

Залучення біомаси до процесу формування необхідного рівня енергетичної безпеки в Україні є об’єктивним і необхідним як з економічного, так і з екологічного погляду. Основними джерелами сировини для отримання біоенергії в Україні є сільське господарство, лісове господарство і біогенні відходи біомаси.

Література

1. Шевченко В. «Використання енергозберігаючих технологій в країнах ЄС: досвід для України». Аналітична записка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/262/

2. .Закон України «Про альтернативні види палива» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1391-14

3. Гелетуха Г. Развитие биогазовых технологий в Украине и Германии: нормативно-правовое поле, состояние и перспективы / Гелетуха Г., Кучерук П., Матвеев Ю.– Киев – Гюльцов: Специальное агентство по возобновляемым ресурсам (FNR), 2013. – 72 с.

4. Виробництво і використання біогазу в Україні. Рада з питань біогазу з.т./Biogasrat e.V. травень 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uabio.org/ru/materials/analytics/276-biogas-arzinger-handbook

5. Загальна характеристика лісів України. Державне агентство лісових ресурсів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=62921&cat_id=32867