Экономические науки/14. Экономическая теория

К.е.н. Хрустальова В.В.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Основні теоретичні засади дослідження державного сектору економіки

«Економіка державного сектора» є сучасним напрямом економічної науки та невід'ємною складовою економічної освіти у країнах з розвинутим ринковим господарством. Він є «наскрізним», універсальним поняттям, оскільки як економічний феномен він властивий практично всім історичним епохам та суспільно-економічним формаціям. Виходячи з позиції, що державний сектор виступає таким же гравцем на ринку як і інші суб‘єкти ринку, об‘єктивною є необхідність підвищення ефективності його функціонування.

Світова практика свідчить, що у будь-якій економічній та політичній системі державний сектор економіки виступає ключовою економічною опорою країни і основою економічної безпеки. Держава завжди бере участь у здійсненні великих народногосподарських проектів, а роль державних компаній в досягненні макроекономічних показників може бути досить вагомою. На частку держсектору припадає 30-40% обсягу промислового виробництва в Центральній і Східній Європі [1, с. 9]. В наш час існування державного сектору визначається його важливою роллю у формуванні та розвитку високоефективної соціально-орієнтованої ринкової економіки. Як показує практика індустріально розвинених країн, сучасна держава акумулює значні матеріальні та фінансові ресурси. Через систему державного бюджету консолідується та розподіляється від 30 до 65% ВВП. Крім цього, держава виступає найбільшим стратегічним власником. В зв’язку з цим зазначені тенденції та закономірності потребують глибокого осмислення та вивчення. Проблематика дослідження особливостей функціонування державного сектора економіки набула актуальності у ХХ столітті, коли сформувалася змішана економіка, яка на сьогодні стала домінуючим типом господарювання.

"Економіка державного сектора" як наука виникла на Заході в п‘ятдесятих роках ХХ століття як реакція на поширення кейнсіанства і отримала поглиблений розвиток у працях видатних вчених мейнстріму – П. Самуельсона, Д. Б‘юкенена, Д. Стігліца, Е. Аткінсона, К. Ероу, Д. Ролза, М. Олсона, Г. Талока, Р. Масгрейв і П. Масгрейв та ін. Їх дослідження були побудовані на принципах неокласичного лібералізму і мікроекономічних методах аналізу економічної поведінки. Об‘єктом їх вивчення стали не стільки макроекономічні особливості застосування того чи іншого інструменту державного впливу на економіку, скільки реакції на певні дії чи заходи, явища чи процеси окремих гравців ринку (в тому числі і самої держави) на мікрорівні.

Предметом “Економіки державного сектора” є дослідження економічної поведінки держави як одного з суб‘єктів ринкової економіки зі специфічними можливостями та статусом, який при взаємодії з іншими організаціями (фірмами) виробляє та споживає блага в ринковому середовищі. В основу теорії економіки державного сектору покладено ідею про вільне ринкове ціноутворення як єдиний ефективний засіб координації, розподілу ресурсів та досягнення оптимуму серед учасників економічної взаємодії, а також уявлення про діяльність уряду як такого, який порушує цей механізм. Базовим методом аналізу економічних процесів при цьому виступає концепція вигід (надлишків) споживача чи виробника, яка через призму альтернативи втрат ними частини добробуту розглядається як адекватне відображення усвідомлених ними власних інтересів. Таким чином, економіка державного сектору має справу із закономірностями та практичними проблемами, які пов‘язані з виробництвом суспільних (громадських) благ, економічними механізмами досягнення соціальних цілей та позаринковою взаємодією інтересів різних суб‘єктів економіки [2, с. 11]. Дослідження функціонування державного сектору економіки формує логічну завершеність у структурі теоретичних уявлень про функціонування змішаної ринкової економіки. У світовій економічній науці поняття державного сектора пов‘язують із сукупністю форм присутності та участі держави у виробництві, розподілі, обміні й споживанні. У такому розумінні державний сектор є основою, спираючись на яку держава здійснює свою діяльність. У сфері розподілу питома вага держави дуже велика, у виробництві — значно менша, а в обміні — мінімальна. Поняття "державний сектор економіки" в сучасній науці розглядається з декількох позицій. До основних підходів щодо визначення поняття державний сектор економіки ми можемо віднести наступні: - державний сектор економіки — це сукупність господарських суб‘єктів, які діють на основі або за участю державної власності; - державний сектор економіки — це сфера діяльності, яка доповнює ринкове саморегулювання і зорієнтована на ліквідацію "провалів ринку"; - державний сектор економіки — це специфічний економічний механізм, який використовується державою для виконання певних функції; - державний сектор економіки як ототожнення державного сектора економіки з суспільним (публічним) сектором економіки [3].

Узагальнюючи основні підходи, визначимо, що державний сектор економіки є сферою діяльності, яка доповнюю ринкове саморегулювання і зорієнтована на ліквідацію "провалів ринку" й створення соціально значущих благ, за допомогою ресурсів економіки, які знаходяться у розпорядженні держави.

Література:

1. Кожевина О.В. Зарубежная практика использования организационных моделей управления эффективностью в государственном секторе экономики [Текст] / О.В. Кожевина // Фундаментальные науки. – 2014. – № 11. – С. 9-17.

2. Длугопольський О.В. Теорія економіки державного сектора: Навчальний посібник [Текст] / О.В. Длугопольський. – К.: Професіонал, 2007. – 592 с.

3. Майстер А.В. Теоретичні підходи до визначення сутності державного сектору економіки та його Розділ 6. Економіка державного сектора 367 оптимального розміру. [Електронний ресурс] / А.В. Майстер // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3195