Економічні науки/10. Економіка підприємства

Резнічук В.Ю.

магістрант кафедри менеджменту зовнішньоекономічної

та інноваційної діяльності Одеського національного політехнічного університету

К.е.н. Станіславик О.В.

Одеський національний політехнічний університет

К.е.н. Коваленко О.М.

Одеський національний політехнічний університет

Основні напрями розвитку підприємств

птахівництва та їх зовнішньоекономічної діяльності

Основними напрямами розвитку підприємств птахівництва та підвищення їх ефективності мають бути:

1) збільшення чисельності поголів'я курей (особливо м'ясних), гусей, качок та індиків;

2) нарощування потужностей з виробництва м'яса бройлерів, доведення середньодобових приростів живої маси до 35 г і підвищення їх частки у структурі м'яса птиці;

3) повне забезпечення птахівничих господарств повнораціонними збалансованими комбікормами, а також спеціальними комбікормами для молодняку птиці;

4) розширення мережі фірмової торгівлі продуктами птахівництва, насамперед поблизу великих міст, промислових центрів та інших густонаселених пунктів;

5) проведення технічного переозброєння та автоматизації всіх виробничих процесів на птахофабриках;

6) продовження строку використання курей-несучок до 14 місяців проти існуючих 10 місяців;

7) надання допомоги господарствам населення у придбанні поголів'я молодняку птиці, поліпшення організації його вирощування, закупівлі та реалізації вирощеної продукції.

Україна має значні можливості для експорту м’яса птиці, обсяги виробництва якого перевищують можливості внутрішнього споживчого ринку.

Згідно з попередніми домовленостями з Європейським Союзом, Україні дозволено безмитно експортувати 20 тис. тонн курячих тушок.

Враховуючи минулі тенденції, можна очікувати зростання обсягу експорту м’яса птиці у 2015 році до 193,6 млн. дол. США, а у 2020 р. - до 352,3 млн. дол. США. Стосовно імпорту аграрної продукції, то за таких умов він дорівнюватиме у 2015 році 45,5 млн. дол. США, а у 2020 р. - 25,7 млн. дол. США.

У 2015 р. за оптимістичного прогнозу експорт м’яса птиці зросте у 1,4 рази й становитиме 122 тис. т, а за песимістичного - зросте на 84 % і складе 92 тис. т м’яса птиці. У 2020 р. очікується що експорт становитиме 222 тис. т за оптимістичного прогнозу та 172 тис. т за песимістичного.

На даний момент, експортний потенціал сільського господарства використовується не повністю. Основними факторами, що стримують розкриття експортного потенціалу українського виробництва м’яса птиці, є:

1) неповна інтеграція вітчизняного виробництва в світовій ринок на тлі тенденцій політичної та економічної глобалізації;

2) нестабільність державної політики експортно-імпортного регулювання, домінування концепції «соціальності низьких внутрішніх цін» над концепцією прибутковості виробництва при стабільності внутрішнього ринку;

3) відсутність збалансованої політики стимулювання та підтримки зовнішньоекономічної активності виробників м’яса птиці.

Метою стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств-виробників м’яса птиці є формування ефективної системи експорту м’яса птиці та продуктів його переробки, спроможної забезпечити повний збут цієї продукції та постійне нарощування обсягів постачання продукції на світові ринки. Основними стратегічними цілями розвитку з урахуванням зазначеної мети є: збільшення обсягів експорту м’яса птиці та продуктів її переробки; збільшення виробництва продукції, що імпортується (імпортозаміщення).

Литература:

1. Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики: Монографія / Під ред. д-ра екон. наук, проф. Пономаренка В.С., д-ра екон. наук, проф. Кизима М.О., д-ра екон. наук, проф. Тищенка О.М. – Х.: ФОП: Лібуркіна Л.М.; ВД “ІНЖЕК”, 2009. – 264 с.

2. Коломацька С. П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення / С.П. Коломацька. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 288с.

3. Копитець Н. Ринок м’яса птиці / Н. Копитець // Пропозиція. – 2010. – № 7. – С. 36-38.

4. Кутикіна К.М. Аналіз потенційних ринків збуту для підприємств птахівництва у системі розвитку зовнішньоекономічної діяльності / К.М. Кутикіна // Вісник ВІЄМ. – 2013. - № 6. – С. 78 – 86.