ОСНОВНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ В СФЕРІ АГРАРНОЇ ОСВІТИ, НАУКИ ТА ВИРОБНИЦТВА

Пугач Андрій Миколайович,

к.т.н., доцент кафедри сільськогосподарських машин Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету

Процес інтеграції аграрної освіти, науки та виробництва з точки зору еволюційного розвитку підрозділяється на три етапи.

На першому з них існувала триланкова система організації науки: установи загальнонаукового профілю (фундаментальні дослідження), які концентрувалися в першу чергу в університетах, а потім в Академії наук; організації, зайняті прикладними дослідженнями і розробками, які належали, в основному, виробничим об’єднанням і трестам; зв’язок фундаментальних і прикладних досліджень здійснювали інститути науково-технічного управління.

Другий період, характерний організаційним відокремленням галузевої науки, яка в повоєнні роки обігнала за кількістю співробітників і обсягом асигнувань фундаментальну. У складі останньої провідну роль зайняли інститути Академії наук. На цьому етапі відбувся перехід до багатоланкової організації галузевої науки. Науково-дослідні інститути, проектні, конструкторські та технологічні організації спеціалізувалися за окремими фазами процесу «дослідження-виробництво», мали свої специфічні завдання, плани, фонди та ресурси і являли собою відокремлені системи, взаємозв’язок між якими здійснювалася за допомогою координаційних планів. Подібна система дозволила створити кадри радянської науки, відокремивши її на певний період від поточних проблем виробництва.

На третьому етапі відбулося поєднання науки з виробництвом результатом якого стало створення принципово нової форми інтеграції - навчально-науково-виробничих комплексів. Вони ґрунтувалися на первинних організаціях, які об’єктивно потребували об’єднання навчально-виховних, науково-дослідних і виробничих видів діяльності - у створенні єдиної системи «наука - виробництво - підготовка та підвищення кваліфікації кадрів» [1, с. 133]. Зберігаючи економічну самостійність і юридичну незалежність, вузи, промислові підприємства та наукові установи, взаємно зацікавлені у вирішенні завдань з підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, виконання дослідно-конструкторських та науково-дослідних робіт, технічної реконструкції тощо, входять в кооперацію і стають елементами єдиного навчально-науково-виробничого комплексу.

Для успішного функціонування аграрної науки та підвищення ефективності наукового забезпечення розвитку аграрного ресурсного потенціалу необхідно прийняття нормативно-правових документів. Реалізаційні наукові програми, особливо першочергового досягнення конкретних виробничих цілей на основі використання наявних (або розроблюваних) результатів досліджень, залежно від актуальності і масштабів завдання, на наш погляд, повинні фінансуватися з бюджету та за рахунок коштів, зацікавлених замовників із залученням у необхідних випадках інших джерел.

З метою об’єднання наукових і науково-виробничих потенціалів, усунення дублювання наукової тематики, паралелізму в організаційних структурах; зосередження спільних зусиль вчених і фахівців на вирішенні пріоритетних наукових і виробничих проблем, доцільно створити в регіонах України зональні освітньо-науково-виробничі комплекси, в яких на асоціативній основі (на першому етапі інтеграції) будуть ефективно взаємодіяти аграрні освітні установи, науково-дослідні та консультаційні структури, а також господарюючі суб’єкти регіонального розвитку аграрного ресурсного потенціалу.

Важливою характеристикою інтеграційних формувань є принципи і спонукальні мотиви їх створення. У світовій економічній практиці існують різноманітні типи інтеграції організацій, фірм та інших господарських структур, що відрізняються в залежності від цілей співпраці, ступеня самостійності вхідних в об’єднання підприємств, та характеру господарських відносин між їх учасниками. Вони носять назви: консорціуми, стратегічні альянси, синдикати, картелі, пули, конгломерати, асоціації, трести, промислові холдинги, концерни, фінансово-промислові групи і т.п. [2, с. 172].

Процес інтеграційних процесів в сфері аграрної освіти, науки та виробництва здійснюється на основі ряду принципів інтеграції, якими слід керуватися:

- принцип симбіозу, цей принцип спрямований на дослідження і посилення взаємозв’язків між освітою, наукою та виробництвом з метою розвитку їх взаємодії і формування системної цілісності;

- принцип взаємності розвитку освіти, науки та виробництва забезпечує доцільність змін їх структурно-ізоморфних складових;

- принцип релевантності, який допускає формування розвитку інтеграційних форм взаємодії соціальних інститутів освіти, науки та виробництва за допомогою об’єднання в єдине ціле раніше різнорідних частин та елементів;

- принцип функціональності - передбачає формування системної цілісності «освіта-наука-виробництво» при одночасному поділі між ними функцій;

- принцип комутації, який означає що зміни в освітній, науковій чи виробничій діяльності впливають на трансформацію системної цілісності «освіта-наука-виробництво», динаміку розвитку якості аграрної освіти;

- принцип сумісності, відповідно до якого формується нова єдність освітньої, наукової та виробничої діяльності на основі інформаційних обмінів з метою оптимізації підготовки сучасного фахівця для розвитку аграрного ресурсного потенціалу.

Література

1. Воловик Д.В. Розвиток системи управління ресурсним потенціалом аграрних підприємств / Д.В. Воловик // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2014. - № 4. - С. 133-135.

2. Маршалок М.С. Формування та використання ресурсного потенціалу аграрної сфери в контексті розвитку біоекономіки / М.С. Маршалок // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - 2014. - Вип. 200 (2). - С. 171-175.

References

1. Volovik, D.V. (2014) “Development of the control system resource potential of agricultural enterprises”, Visnik Poltavskoyi derzhavnoyi agrarnoyi akademiyi, vol. 4, pp. 133-135.

2. Marshalok, M.S. (2014) “Formuvannya ta vikoristannya resursnogo potentsialu agrarnoyi sferi v konteksti rozvitku bioekonomiki”, Naukoviy visnik Natsionalnogo universitetu bioresursiv i prirodokoristuvannya Ukrayini. Seriya: Ekonomika, agrarniy menedzhment, biznes, vol. 200 (2), pp. 171-175.