Педагогические науки / 2.Проблемы подготовки специалистов.

К.б.н. Вельчева Л.Г., Потьомкіна К.В.

Мелитопольский государственный педагогический университет имени Богдана Хмельницкого, Украина

Особистісно орієнтоване навчання в шкільному курсі біології

Становлення нової системи освіти в Україні, зорієнтованої на влиття у світовий освітній простір, супроводжується істотними змінами в теорії та практиці навчально-виховного процесу. Необхідність змін у традиційній системі навчання лежить у площині розв'язання проблем розвитку особистості учителя й учня, а також впровадження нових технологій навчання. Школі сьогодні необхідний учитель, який і сам постійно розвивається, і забезпечує всебічний творчий розвиток учня. Такий учитель мусить володіти не лише певним набором методів та прийомів організації навчального процесу, а і знаннями сучасних педагогічних технологій та способами впровадження їх у практику.

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на врахування індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини. Суб'єктивний досвід учня, його здібності, інтереси, ціннісні орієнтації, інтелектуальні можливості є визначальними під час підбору цілей, змісту та методів навчання. Особистісно орієнтоване навчання розглядає навчання як індивідуальну діяльність школяра, спрямовану на розкриття своїх пізнавальних можливостей.

Залежно від того, що лежить в основі мотивації навчання, технології особистісно орієнтованого навчання поділяються на групи: розвивальне навчання Ельконіна – Давидова, згідно з яким мотивацією навчання є пізнавальний інтерес учня [1,6], потреба самовдосконалення (Г. К. Селевко) [4], індивідуальний досвід особистості (І. С. Якиманська) [7], творчі потреби (І. П. Волков) [3], соціальні інстинкти (І. П. Іванов) [2].

Зміст розвивального навчання дидактично побудований на основі домінування теоретичного мислення, передачі учням не готових ЗУН, а способів розумових дій – СРД. Оцінювання навчальних результатів здійснюється з погляду суб'єктивних можливостей учня. Оцінка відображає персональний розвиток учня, тому, якщо учень працює на межі своїх можливостей, він обов'язково заслуговує вищої оцінки, навіть коли, з погляду можливостей іншого учня, це зовсім посередній результат. Бо тут важлива оцінка як засіб, що стимулює навчальну діяльність. Темпи розвитку особистості глибоко індивідуальні, тому завдання вчителя – вивести особистість кожного учня в режим розвитку, пробудити в нього бажання до самовдосконалення, поставити його в роль дослідника. Організувати таку діяльність учня – основне і найскладніше методичне завдання для вчителя.

Особистісно орієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самостійність: суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Визнання учня ключовою фігурою всього освітнього процесу – це і є особистісно орієнтована педагогіка. Основними завданнями особистісно орієнтованого навчання є: розвинути індивідуальні позитивні здібності кожного школяра, максимально виявити і використати індивідуальний досвід учня, допомогти дитині пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися, сформувати культуру життєдіяльності, правильно визначати лінії поведінки.

Особистісно орієнтоване навчання – саме той шлях, який дає змогу організувати навчання з повагою до особистості, з урахуванням особливостей індивідуального розвитку, потреб кожної дитини. Потрібно побудувати навчання таким чином, щоб високі результати були досягнуті через поєднання пізнавальних можливостей і потреб школяра, щоб під практичну діяльність підводилося теоретичне підґрунтя. Основні ознаки особистісно орієнтованого навчання [5]: стимулювання розвитку, саморозвитку і відповідальності учнів, зосередження на потребах дитини, гуманізація навчального спілкування, співпраця, співтворчість учня і вчителя, переважання навчального діалогу, турбота про фізичне й емоційне здоров'я учнів; пристосування методики до можливостей учнів.

Учень як особистість стає центральною фігурою навчального процесу. Роль учителя – максимально виявити, ініціювати, використати, “окультурити” індивідуальний досвід дитини, допомогти їй пізнати себе, самовизначитись і самореалізуватися. Зрозуміло, що ця технологія навчання потребує неабиякої психологічної підготовки вчителя, а також якісної роботи психологічної служби у навчально-виховному закладі.

В ході виконання дослідження нами розроблена система роботи з використанням особистісно орієнтовних уроків з біології. Використання особистісно орієнтовних уроків біології позитивно вплинуло на встановлення взаємин між учнями, на підвищення рівня знань, умінь і навиків з біології, а також на формування особових якостей кожного учня.

Література:

1. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения. – М.: Народное образование, 1996. – 234 с.

2. Дробноход М. Освітні системи майбутнього творяться сьогодні // Рідна школа.– 1997.– № 2. – С.7-9.

3. Козлова О. Г. Методика інноваційного пошуку вчителя. – Суми: Університетська книга, 1998. – 214 с.

4. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие.— М.: Народное образование, 1998. – 264 с.

5. Теория и практика личностно-ориентированного образования. «Круглый стол» // Педагогика. – 1996. – № 5. – 3-15.

6. Эльконин Д. Б., Занков Л. В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Просвещение, 1986. – 256 с.

7. Якиманская И. С. Разработка технологии личностно ориентированного обучения // Вопросы психологии.— 1995.— № 8. – С. 18-21.