Буданова Л.Г.

Національний фармацевтичний університет, Україна

Підготовки фармацевтів у вищих навчальних закладах

Реформування системи професійної підготовки фахівців для фармацевтичної галузі як складової системи охорони здоров’я України на сучасному етапі зумовлено глобальними змінами на європейському ринку праці, прогресом світової фармацевтичної та медичної науки, змінами в соціальному, економічному, правовому й освітянському просторі.

 Сорок років тому в Європі почав напрацьовуватися політичний консенсус щодо нової ролі вищої освіти, особливо в професійній її компоненті, на європейському ринку праці, який поступово об'єднується в єдиний економічний простір . Формування єдиної "Європи знань", зближення цілей, стандартів, моделей вищої освіти стали адекватною відповіддю вищої школи на зростаючу конкуренцію у світі. Для того щоб вступити до Болонської співдружності Україні необхідно буде зробити два істотних кроку. По-перше, провести серйозний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки та освіти з європейською по (болонської моделі). За результатами цього аналізу визначити, що необхідно змінити в нашій системі та продовжити відповідні реформи. Розпочати реформи вже не зможуть бути "косметичними", вони повинні торкнутися корінних основ нашої науки та освіти. Здійснюючи їх, ми повинні відповісти на питання, чому і як слід навчати в сучасному світі гострої конкуренції? Ми не зможемо уникнути реальної інтеграції вітчизняної науки та освіти. Через відмову від освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" виникає необхідність запропонувати еквівалентну систему іншого рівня. Це особливо важливо для підготовки і кваліфікації провізорів. Доведеться приймати нелегкі рішення, щодо системи наукових ступенів кандидатів і докторів наук та принципів їх присудження. На шляху цих реформ виникає ще багато складних проблем. Але особливість найближчого періоду часу в тому, що уникнути позначених перетворень вже неможливо.
 З початку 90 років в Україні в системі фармацевтичної освіти , поступально реалізуються міжнародні стандарти, а саме:
• успішно працює інститут магістратури ;
• затверджено державні та галузеві стандарти фармацевтичної освіти;
• у рамках програми якості підготовки кадрів впроваджені інтегровані іспити для діагностики професійних вмінь та навичок майбутніх фармацевтів.
 Слід також зазначити, що медичні і фармацевтичні спеціальності, як і раніше, залишаються найбільш привабливими для іноземців. Сьогодні з 35 тисяч іноземців – представників 130 держав, більше половини навчаються в медичних та фармацевтичному вищих навчальних закладах.
 Не викликає сумніву реалізація в Україні одного з найважливіших положень представлених у Болонській декларації, Празькому комюніке та інших документах – "Навчання через усе життя". Система безперервного фармацевтичної освіти ефективно працює, але в даний час зазнає серйозну модернізацію. Мабуть, "слабкою ланкою" у системі фармацевтичної освіти сьогодні є низька активність академічних обмінів студентами та представниками з європейськими ВНЗ однак і в цьому напрямку намічені серйозні зрушення. Фармацевтична освіта в нашій країні завжди відрізнялося високим новаторським потенціалом. При цьому, зберігаючи великі традиції фармацевтичних шкіл, забезпечуючи високу якість освітніх послуг, демонструючи гнучкість, воно завжди адекватно відповідало усезростаючим вимогам ринку праці. Особливо наочні в цьому відношенні докорінні зміни у вищому фармацевтичному освіті, ініційовані Національним фармацевтичним університетом. За останні 20 років наочно збільшився спектр фармацевтичних спеціальностей, зросла кількість фармацевтичних факультетів. Поряд з трьома відомими авторитетними центрами підготовки фармацевтичних кадрів: у Харкові (Національний фармацевтичний університет) у Львові (на фармацевтичному факультеті Львівського національного медичного університету) , в Запоріжжі ( на фармацевтичному факультеті Запорізького державного медичного університету ) відкрито ще 19 факультетів. Таким чином, в Україні сформувалася потужна система фармацевтичної освіти, наближена до європейської за кількісними показниками.

Сьогодні перед вищою фармацевтичною освітою стоїть нелегке завдання переходу до нового мислення, впровадження основних положень європейської освіти, осмислення сутності передбачуваних реформ.

Література:

1. Буданова Л.Г. Порівняльний аналіз систем підготовки та оцінювання професійних досягнень фармацевтів за кордоном / Л.Г.Буданова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту: зб.наук. праць – Вип. 2. – Харків, 2004. – С. 14-18.

2. Громовик Б.П. Неперервна фармацевтична освіта в Україні: науково-методичні аспекти управлінсько-економічної підготовки : монографія / Б.П.Громовик, А.В. Горілик. – Львів: РАСТР-7, 2012. – 166с.

3. Maio V, Belazi D, Goldfarb NI, Phillips AL, Crawford AG. Use and effectiveness of pharmacy continuing-education materials. Am J Health-Syst Pharm. 2003;60(16):1644-9.

4. . Rouse MJ. Continuing professional development in pharmacy. Am J Health-Syst Pharm. 2004;61(19):2069-76.