к. філол. н., доц. Мунтян Антоніна Олександрівна

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

Синтаксичний план вираження концепту “місто” у романі Х. Халейні «Той, що біжить за вітром»

Слово концепт походить від латинського conceptus, що в перекладі означає «думка, уявлення, поняття» і первинно застосовувалося як термін логіки та філософії. За другою версією під концептом розуміється не conseptus (умовно передається терміном «поняття») а conseptum («зародок», «зернятко»), з якого й виростають у процесі комунікації всі змістові форми його втілення в дійсності. На нашу думку, слушними є обидві версії походження терміна, хоча друга точніше відбиває суть лінгвістичної категорії.

Співвідношення мовних і немовних знань, концептуальної і лексико-семантичної інформації є однією з найскладніших проблем сучасної лінгвістики. Вона зачіпає багато кардинальних питань взаємозв'язку мови і мислення, теорії мови, його структури, організації, типології мовних одиниць і їх значень. До їх числа відносяться проблеми визначення концепту і значення мовної одиниці, їх співвідношення, питання формування значення і сенсу з точки зору системи мови і його функціонування, зв'язок мовних значень з енциклопедичним знанням, а також методи і принципи дослідження перерахованих і багатьох інших проблем. Концептуальна інформація різного типу, як відомо, виражається в мові за допомогою слів, словосполук, пропозицій і текстів. Більш того, концептуальна інформація, яку кодує мова, є найбільш істотною, і саме концепт визначає семантику мовних одиниць, що використовуються для його вираження.

Поетична картина світу, яка створюється автором літературно-художнього твору реалізується через систему концептів, що подаються у специфічному словесно-образному вираженні. Вони утворюють складну й багатопланову концептуальну структуру художнього тексту, що відбиває реальність, пропущену крізь призму авторської уяви, та втілює сутність його творчого задуму.

У сучасній лінгвістичній науці відокремлюються два основні дослідницькі підходи до аналізу концептів: лінгвокогнітивний та лінгвокультурологічний. Лінгвістичний підхід говорить про те, що у концептах втілюються не лише поняття, але й знання людини про світ, певні асоціації, які викликає те чи інше слово, а також її особистісні переживання. Концепт, що народжується як образ у свідомості окремої людини, згодом абстрагується до різних уявлень і понять, узагальнюється і зберігається в культурній пам'яті етносу чи народу. Лінгвокультурологічний підхід вибудовується на визнанні культурного концепту як базової одиниці культури, її концентрату. Художні концепти, представлені в літературному творі, відбивають насамперед специфіку авторського світобачення, але водночас вони актуалізують ті рівні значень та сенсу, які є цікавими, аксіологічно вагомими для читачів. Автор вносить у концепт індивідуальні змісти, відмінні від загальномовних, що пояснюється його оцінною позицією та специфічним світосприйняттям. Дослідження кожного окремого концепту авторської художньої системи уможливлює виявлення узагальненого та специфічного в тому чи іншому фрагменті, що сприяє глибшому розумінню загальних системних закономірностей у цілому. В художньому концепті сублімуються поняття, уявлення, емоції, почуття, вольові акти автора. Зміст концепту залежить від жанрової специфіки цього тексту та особливостей авторської концептосфери.

Роман «Той, що біжить за вітром» має напівбіографічний характер, тому автор описує своє життя як і у рідному місті, столиці Афганістану, Кабулі, так і у місті Сан-Франциско, в яке він емігрував разом з родиною. Тому на сторінках роману ми бачимо описи американського мегаполісу : I went for a walk along Spreckels Lake on the northern edge of Golden Gate Park. The early-afternoon sun sparkled on the water where dozens of miniature boats sailed, propelled by a crisp breeze. Then I glanced up and saw a pair of kites, red with long blue tails, soaring in the sky. They danced high above the trees on the west end of the park, over the windmills, floating side by side like a pair of eyes looking down on San Francisco, the city I now call home.

Кабул – місто дитинства автора, тому не дивно, що майже всі його описи так, або інакше пов'язані зі спогадами з дитинства, а на сторінках ми бачимо 12-річних хлопчиків, для яких Кабул – це майданчик для змагань повітряних зміїв, також символів їх дитинства: Every winter, districts in Kabul held a kite-fighting tournament. And if you were a boy living in Kabul, the day of the tournament was undeniably the highlight of the cold season. I never slept the night before the tournament. I’d roll from side to side, make shadow animals on the wall, even sit on the balcony in the dark, a blanket wrapped around me. I felt like a soldier trying to sleep in the trenches the night before a major battle. And that wasn’t so far off. In Kabul, fighting kites was a little like going to war.

Перше враження від наступаючої, справжньої війни автор описав наступним чином: Something roared like thunder. The earth shook a little and we heard the rat-a-tat-tat of gunfire. “Father!” Hassan cried. We sprung to our feet and raced out of the living room.....As it turned out, they hadn’t shot much of anything that night of July 17, 1973.

Повернувшись до Кабулу у пошуках свого племінника, Амір наживо бачить зміни, яки сталися за час його відсутності у Кабулі: By then – that would have been 1995 – the Shorawiwere defeated and long gone and Kabul belonged to Massoud, Rabbani, and the Mujahedin. The infighting between the factions was fierce and no one knew if they would live to see the end of the day.

Таким Кабул, повним тревоги, сліз та горя, бачить і давній друг батька Аміра, який у своєму листі пише: Alas the Afghanistan of our youth is long dead. Kindness is gone from the land and you cannot escape the killings. Always the killings. In Kabul, fear is everywhere, in the streets, in the stadium, in the markets, it is a part of our lives here, Amir agha. The savages who rule our watan don’t care about human decency.

У цілому можна зробити висновок, що місто у Халеда Хосейні постає як непостійна, яка перебуває у динаміці, сутність, та водночас насичений сентиментальними спогадами об'єкт.