Студент Касько Віталій Сергійович,

к.філол. н., доц. Сидорук Галина Іванівна,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Особливості вживання форм тривалого часу в англійській мові та їх переклад

В англійській мові з давніх часів існувала тенденція щодо більш чіткого розмежування видових значень. Це проявилося в створенні цілої системи описових видових форм, початок якої закладається в староанглійський період. Систему передачі видових значень в староанглійській мові можна представити двома опозиціями: нетривала дія, тривала та незавершена дія, завершена дія.

Виникнення Continuous як єдиної аналітичної форми відноситься до ранньоновоанглійського періоду. В цей час дієслово to be повністю проходить процес граматизації й перетворюється на допоміжне дієслово.

He was on hunting – він був на полюванні.

Взагалі, аналіз існуючих гіпотез та дистибутивний аналіз об’єкта дослідження показує , що тривалі та перфектні форми не входять в опозиції, представлені категорією часу в англійській мові.

Тривалі та перфектні форми не можуть бути зіставлені в єдину категорію виду , тому що вони не вступають у відношення контрастної та додаткової дистрибуції. Одночасне вживання цих форм Present, Past, Future Continuous – свідчать про те, що тривалі та перфектні форми не можуть бути протиставлені у бінарній опозиції.

Категоріальними значеннями тривалого часу у сучасній англійській мові є актуальність, процесуальність, тривалість, обмежена у часі.

Категоріальною ознакою перфекту є передування відносно якого – небудь часового центру або дії: Present Perfect означає передування моменту мовлення, Past Perfect означає передування моменту події, Future Perfect означає передування моменту у майбутньому.

Стосовно сучасного етапу розвитку граматичної системи англійської мови, відбулася стабілізація тривалих та перфектних форм. Тривалі та перфектні форми морфологізовані, при цьому тривалі форми досягли меншої міри граматизації у порівнянні з перфектом.

Отже, комплексний аналіз тривалих та перфектних дієслівних форм англійської мови вносить певну ясність у споконвічні проблеми традиційної граматики та історії англійської мови.

Слід зауважити, що в цілому результати даної роботи розширюють уявлення про категоріальну належність конструкцій to be + дієприкметник минулого часу і have / be + дієприкметник теперішнього часу, про формальні та семантичні зміни, що привели до становлення тривалих та перфектних форм англійського дієслова.

Теперішній тривалий час. Утворення, значення, вживання можна побачити з ни жченаведених таблиць.

Стверджувальна форма

Особа	Однина	Множина
1	I am (I'm) asking	We are (we're) asking
2	You are (you're) asking	You are (you're) asking
3	He (she) is (he's) asking	They are (they're) asking

У питальній формі Present Continuous допоміжне ді єслово ставиться перед підметом, а дієприкметник теперішнього часу (Present Participle) відмінюваного дієслова — після підмета.

Питальна форма

Особа	Однина	Множина
1	Am I asking?	Are we asking?
2	Are you asking?	Are you asking?
3	Is he (she) asking?	Are they asking?

Заперечна форма Present Continuous утворюється за допомогою частки not, яка ставиться між допоміжним і відмінюваним дієсловом.

Заперечна форма

Особа	Однина	Множина
1	I am not asking	We are not (aren't) asking
2	You are not (aren't) asking	You are not (aren't) asking
3	He (she) is not (isn't) asking	They are not (aren't) asking

Вживається й інша скорочена заперечна форма:

I'm not asking. He's not asking.

She's not asking. We're not asking.

You're not asking. They're not asking.

Present Continuous описує дію або стан, що триває у момент розмови або у період теперішнього часу. Цим даний час відрізняється від Present Indefinite, який виражає дію або стан як звичайний або характерний для суб'єкта.

В українській мові обидва відтінки теперішнього часу передаються однією формою дієслова.

Present Continuous вживається:

• для вираження дії, яка відбувається у момент розмови:

What are you doing now?

Don't you see I'm writing a letter?

Where are all the boys?

They're playing football.

• для вираження дії або стану, що триває протягом періоду теперішнього часу, але не обов'язково, щоб він відносився до моменту розмови:

Couldn't you lend me the book you bought yesterday?

Sorry, I can't, I'm reading it myself.

Where are you staying?

I'm staying at my friend's.

I hope you are enjoying your vacation.

• у розмовній мові для вираження окремих намічених на найближче майбутнє дій (особливо з дієсловом to come, to leave, to stay, to call і виразами to have guests; to give a party і т. п.).

When are you coming to see us?

(Коли ви відвідаєте нас?)

She is giving a birthday party tomorrow.

We are going to the cinema this afternoon.

He is calling on me tonight.

So you are leaving for Kyiv on Saturday, aren't you?

We're buying a new TV set soon.

• для вираження сталої звички або нахилу; у цьому випадку дієслово супроводжується прислівниками always, constantly, all the time і т. п. і виражає незадоволення, нетерпіння:

You're always coming late!

He is constantly getting into trouble.

• сполучення Present Continuous дієслова to be з інфінітивом іншого дієслова вживається для вираження наміру здійснити дію в найближчому майбутньому:

What are you going to do with your old toys?

I'm going to present them to my little brother.

Отже, англійські тривалі форми — як унікальне в граматичному ладі німецьких мов — давно привертають до себе увагу англістів і германістів. У сучасній англійській вивчався зміст тривалих форм, їх функції та призначення у мові, їх стилістичні потенції. Так само цікава й історія тривалих форм; їх походження і джерела їх значення дали багату поживу щодо різноманітних гіпотез.

Оскільки число прикладів, знайдених в ранньосередньоанглійських текстах, дуже невелике — значно менше, ніж у древньонглійских, — склалося враження, що успішний розвиток причетної конструкції призупинилося або й повністю припинилося. Такого погляду добре цілком узгоджується з ідеєю про чужорідності цієї конструкції і його запозичений характері: латинських обертів з причастям, кальковані в древньонглійских перекладах [Ф. Моссе; Т.Ф.Мустанойя 7], вплив французьких синтаксичних конструкцій в серед ньонглійский період [Е. Айнекель 6] і кельтське впливом геть північний і шотландський діалекти [І.Даль 5]. На думку І.П.Івановой всі ці припущення дуже сумнівні. Запозичений характер конструкції спростовується тим, що і в давньоанглійській мові, і у середньонглійській вона трапляється не лише у перекладах, а й у оригінальних творах; стосовно кельтського впливу, то багато лінгвістів ставлять під можливість прояву його у такій вузькій специфічній області лише за повної у більш сприйнятливих частинах мови.

Література:

1. Маслов Ю.С. Теорія англійської граматики. – М.: Просвіта, 1978. – 315 с.

2. Пешковський О.М. Граматика англійської мови. – М.: Просвіта, 1956. – 230 с.

3. Dreiser Th. Sister Carrie. – N.Y.: Macmillan, 1982. – 400 р.

4. Драйзер Т. Сестра Керрі./ Пер. Я. Ржевуцької. – М.: Художня література, 1987. – 380 с.

5. Бархударов Л.С. Мова та переклад: питання загальної та часткової теорії перекладу. – М.: Просвіта, 1975. – 372 с.

6. Кошева І.Г. Порівняльне мовознавство. – М.: Вища школа, 1972. – 210 с.

7. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української та російської мов. – К.: Вища школа, 1981. – 410 с.