Студентка II курсу Лаврик Тетяна Станіславівна,

к. філол. н., доц. Сидорук Галина Іванівна,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 

АНГЛІЦИЗМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

 

Актуальність теми полягає в тому, що нині в термінознавстві приділяється все більше уваги функціонуванню термінологічних одиниць в мові. Питання про специфіку термінів та способи їх перекладу завжди займали особливе місце в порівняльному мовознавстві. Їх розглядали в своїх працях з теорії перекладу В.М. Комісарів, Я.І. Рецкер, І.В. Арнольд. Вони є об'єктом дедалі більш пильної уваги сучасних вчених.

Мета статті – описати особливості переймання іншомовних елементів під впливом зовнішніх чинників та визначити наявність іншомовних запозичень у складі української лексики.

Об’єктом дослідження є англомовні запозичення в українській правничій термінології. Предметом дослідження є аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників засвоєння іншомовної лексики мовою.

З давніх давен люди різних країн спілкуються між собою. Це і переговори, і торгівля, політика, економіка, культура тощо. Внаслідок цього мови взаємодіють між собою, що саме по собі, внаслідок інтерференції. призводить до запозичень. Завдяки такому явищу мова збагачується, з’являються нові лексеми, розвивається багатозначність слів.

Запозичення – це перехід слів з однієї мови в іншу внаслідок взаємодії мов [2]. Співвідношення запозичених та корінних слів у різних мовах неоднакове. В українській мові запозичення становлять близько 10% її словникового складу, в англійській – майже 30% (найбільше з французької мови), в румунській – понад 40% (переважають запозичення зі слов'янських мов), у японській – приблизно 70% (здебільшого з китайської мови). Мабуть, найбільш насиченою іншомовними словами є лексика корейської мови – їх тут майже 90% (переважно з китайської мови). Найменше запозичень спостерігається в ісландській мові їх тут лише кілька десятків (напр.: sykur – "цукор", bепzіп – "бензин", sitrоna – "лимон"). Чим давнішим є запозичення, тим важче його виявити. Переходячи в іншу мову, слово пристосовується до її закономірностей, асимілюється, адаптується і входить в її лексичну систему [2].

За способом запозичення такі лексичні одиниці класифікуються як:

а) прямі запозичення – слова, що в не зміненому вигляді перейшли з однієї мови в іншу.

б) опосередковані запозичення – слова, що перейшли з однієї мови в іншу через “посередника”, тобто з іншої мови або мов. Залежно від шляхів та періодів запозичення слово може істотно змінюватись [3].

За характером розрізняють наступні типи запозичених слів:

а) лексичні запозичення - засвоєння слів у єдності їх форми та змісту. Наприклад, запозичення з англійської: мітинг, траулер, трактор, гангстер, футбол, маркетинг, бізнесвумен, бос, спонсор;

б) кальки (франц. calque – копія) - запозичення слів або фраз шляхом буквального, поморфемного їх перекладу. Як от українське «хмарочос» з англійської skyscraper (sky – "небо", scraре – "шкребти"). Іншомовне походження кальок, як правило, непомітне, виявити його можна в результаті спеціальних досліджень.

в) семантичні запозичення - розвиток нових значень у корінному слові під впливом іноземного слова. Так, українське слово «риса» (лінія) набуло значення "властивість" під впливом французького слова trait – "стріла; штрих; риса характеру", узбецьке кураш – "єдиноборство, сутичка" за зразком російського борьба означає "діяльність, скерована на досягнення певного результату". Хоча іноді семантичні запозичення деякі мовознавці відносять до кальок.

Процес запозичення завжди йде у супроводі з освоєнням іншомовної лексики на всіх мовних рівнях системи мови-носія, тому базою дослідження особливостей освоєння англомовних запозичень в українській термінології в усіх її галузях є розгляд їх фонетичного, граматичного, словотвірного та лексико-семантичного освоєння в системі сучасної української мови із засто­суванням структурно-типологічного підходу. Взаємодію англійської та української мов визначають як взаємодію споріднених мов, але вони далекі як за своєю граматичною будовою так і за словниковим складом (за класифікацією Б.Горнунга) [ 4 ].

Дослідження термінів-англіцизмів на граматичному рівні української мови довело, що абсолютна більшість англомовних запозичень, яких налічується 98 %, увійшла до розряду іменника, що повністю відповідає загальним тенденціям процесу запозичення іншомовної лексики. Результати освоєння на основі граматичних категорій дає підстави стверджувати, що англомовні терміни-іменники підпорядковуються під граматичні норми української мови та функціонують у межах їх значень.

 Якщо ближче взяти до уваги запозичення в українській мові, то у системі відмінювання переважна кількість англомовних запозичень, у тому числі й складні слова та терміни-словосполучення, функціонує відповідно до норм української мови та відмінюється за моделями питомої лексики офшор – офшору – офшору – офшор – офшором – (на) офшорі; баратрія – баратрії – баратрії – баратрію – баратрією – (на) баратрії; консолі – консолей – консолям – консолі – консолями – (на) консолях. Відхиленням від норм української мови є функціонування англомовних запозичень, у яких відмінювання відсутнє, що становлять окрему морфологічну групу невідмінюваних іменників і знаходяться на периферії граматичної системи української мови (лобі, ноу-хау, роялті, ескроу, прайвесі та ін.).

Англомовні терміни-іменники, як правило, не зазнають змін у числовій парадигмі та утворюють множину за законами та за допомогою засобів української мови: аудитор – аудитори, інвестор – інвестори, ваучер – ваучери. Про зміну числа на українському мовному ґрунті можна говорити стосовно термінів, які вживаються в англійській мові лише у множині, а в українській утворюють форму однини (ф’ючерс – ф’ючерси), або, навпаки, у мові-джерелі мають повну числову парадигму, а в нашій мові вживаються лише в однині, наприклад: англ. export – exports - в українській мові має форму однини експорт; англійське import – imports  – імпорт в українській [4].

Дослідження словотвірної активності певних англіцизмів у системі української мови виявило їх реальні та потенційні можливості набувати статусу основ як творення на національній мовній базі мови-реципієнта внаслідок адаптації мови. Щодо продуктивності окремих словотвірних моделей у творенні похідних термінів від запозичень-англіцизмів, можна сказати наступне: є певний вплив, своя специфіка термінотворення в системі української термінології.

Процес запозичення є багатогранним. Він має ознаки, причини, види та результати. Причини запозичення існують як в межах певної мовної системи, так і поза нею. Внутрішньолінгвістична потреба в запозиченні іншомовного елемента пояснюється неточністю або відсутністю наявної назви, внаслідок появи позначуваного об'єкта народом, який користується цією мовою. Зовнішнішньолігвістична поява запозичень виникла в результаті контактів людей, що спілкуються різними мовами. Запозичені слова полегшують спілкування і нерідко мають соціально-психологічне забарвлення та навантаження у вигляді конотацій, відсутніх в прямих еквівалентах мови-реципієнта. Запозичення може відбуватися між різними мовами, як близькими, спорідненими. так і віддаленими. Результати дії даного процесу можуть бути найрізноманітнішими; вони торкаються не тільки лексичного рівня мови, але й граматики, що є помітним на прикладі англійської мови, граматична система якої змінилася в результаті втрати відмінків, яка відбулася під впливом французької мови.

Запозичення як елемент мови також має свою специфіку: такі елементи існують на різних рівнях мови, але не в рівних кількостях. Найбільша їх кількість є на рівні слів, найменша – на рівні стійких словосполучень. Незважаючи на тривалий і глибокий процес асиміляції, якої зазнають запозичення в мові-реципієнті, встановити іншомовні елементи при знанні критеріїв її визначення для конкретної мови не є надто складним.[1]

Проведене дослідження засвідчило інтенсивний розвиток терміносистеми та наявність помітного впливу англомовної термінології на формування не тільки на прикладі терміносистеми української мови, але й в українській лексиці в цілому. Аналіз функціонування англомовних запозичень в українській термінології, насамперед на семантичному та словотвірному рівнях, дає підстави стверджувати, що англомовні запозичення є основою та одним з найбільш важливих складників її формування. Залучення англіцизмів до української терміносистеми сприяло усуненню багатьох описових конструкцій, розширенню фахової лексики внаслідок номінації нових українських понять, диференціації та деталізації деяких із них. Запозичення термінів на позначення нових для української термінології понять дозволяє задовольнити нагальну потребу в термінологічному наповненні підмов науки і техніки.

 

Література:

1.Арнольд, І.В. Лексикологія сучасної англійської мови / І.В. Арнольд. - М.: АспектПресс, 2001. - 536 с.

2. Архипенко Л.М. Про деякі причини іншомовного запозичення в українській мові кінця ХХ ст./Л.М Архипенко//Учёные записки Таврического нац.ун-та им.В.И Вернадского. – серия “Филология”. – Симферополь.2002.-Т.

3.[Електронний ресурс] режим доступу: http://uareferat.com/Освоєння_ іншомовної_лексики. – заголовок з екрану.

4.[Електронний ресурс] режим доступу :http://www.br.com.ua/referats/ dysertacii_ta_autoreferaty/120744-6.html/ Англомовні запозичення в українській правничій термінології. – Загол.з екрану].