Философия / 4. Философия культуры
К.мист., доцент Васильєва Л.Л.
Миколаївський національний університет ім.В.О.Сухомлинського, Україна
Семантичне
поле віртуальної реальності
Постановка
проблеми. Актуальним компонентом інформаційного простору
сучасного суспільства є віртуальна реальність. Увійшли в ужиток такі
сполучення, як "віртуальна корпорація", "віртуальні гроші",
"віртуальна демократія", "віртуальне навчання",
"віртуальна студія" та багато інших. Глибина проникнення
віртуальності в соціальне й індивідуальне життя дозволяє говорити про
"віртуалізацію" суспільства.
Аналіз
останніх досліджень і публікацій. Як правило, термін
“віртуальний” пов'язується з технічною сферою (В.С.Бабенко, А.Є.Войскунський,
Д.В.Пивоваров, В.І.Шереверов та ін.), але все частіше вживається в ширшому контексті (Е.Асадуллін, С.Асадулліна,
С.Дацюк, С.Захарова, А.Маджуга, М.Носов, Е.Смерічевський). Наявність такої можливості пов’язана з багатозначністю слів з коренем “vrt”
і, як наслідок, багатозначністю прикметника “віртуальний”.
Мета
статті: дослідження спектру семантичних значень прикметника
“віртуальний” та семантичного поля словосполучення “віртуальна реальність”
(“віртуальність”).
Виклад
основного матеріалу. Семантика (від гр.:
semantikos — такий, що позначає), в широкому значенні — аналіз співвідношення
між мовленнєвим виразом і світом, реальним, або уявним, а також саме це
відношення (семантика слова) і сукупність таких відношень (семантика мови).
Семантика слів може змінюватись залежно від системно
пов'язаних з ними партнерів [11]. Так формується лексико-семантична система
мови. Вона має багатовимірну структуру, неоднорідна за своїми складниками та
відображеними у них відношеннями, відкрита для постійного поповнення новими
одиницями (словами та значеннями), безпосередньо пов'язана з об'єктивною
дійсністю, віддзеркаленням якої вона є.
Лексико-семантична система базується
на відношеннях, найголовнішими серед яких є парадигматичні, синтагматичні та
епідигматичні.
В парадигматиці семантичні відношення
описуються за допомогою лексико-семантичного поля — сукупності лексичних
одиниць, об'єднаних спільністю змісту, що відбиває понятійну, предметну чи
функціональну подібність означуваних явищ; смисловий, змістовий комплекс
окремої однозначної чи багатозначної лексеми, слова; семантичне поле
лексико-семантичної групи [16]. Кожне поле має у своєму складі спільну
(інтегральну) ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака називається
архісемою і виражається лексемою з узагальненим значенням. Розрізняють
лексико-семантичні поля двох основних видів: денотатні або предметні
(об'єднання слів за їхнім відношенням до однієї предметної галузі) та
сигніфікатні або понятійні (об'єднання слів за їхнім відношенням до однієї
сфери уявлень або понять).
В предметних полях слова організовані переважно
за принципом “простір” і за принципом співвідношення речей: частина і ціле,
функція (призначення) та її аргументи (інструмент, результат); в поняттєвих
полях — переважно за принципом “час” і за принципами співвідношення понять
(підпорядкування, гіпонімія, антонімія и др.) [5].
Лексико-семантичні поля пов'язані між
собою багатозначними словами. Таким багатозначним може бути визнаний прикметник
“віртуальний”. Спорідненими до нього науковці називають “virtus”, “virtual”,
“virtualier”, “virtualis”.
Порівняємо визначення терміну
“віртуальний”, наведені в українських та російських словниках. У “Словнику
іншомовних слів” термін “віртуальний” визначається як “(лат., сильний, здібний) можливий; той, що може або має проявитися” [20]. У “Словнику іншомовних соціокультурних термінів” термін визначений
як “можливий, такий, що може проявитися при
певних умовах; в інформатиці - той, що не має фізичного втілення або той, що
відрізняється від реальності”. Там же вказується його
латинське походження: “ср. лат. Virtualis” [21]. У “Словнику музичних термінів” - “уявний цілісний об’єкт, який не можна сприймати як
реальний, але такий, що за певних умов може виникнути і бути придатним до
втілення. В музичному мистецтві до віртуальних процедур практично належить
процес композиторської творчості, а також уявні пошуки виконавцем шляхів і
засобів втілення художнього образу. Останнім часом термін віртуальний
поширюється на інші сфери, пов’язані з людською діяльністю, що не порушує
цілісної системи зв’язків” [22].
Звернімося до доступних перекладів з
англійської. “Великий англо-руський словник” під редакцією І.Р.Гальперина
перекладає “virtual” як фактичний, дійсний, такий, що є чимось по суті;
можливий, ймовірний; удаваний; ефективний. У англо-російському словнику Мюллера
(М., 1969) virtual перекладається як “фактичний, не номінальний, дійсний;
ефективний”. Англо-російський політехнічний словник під редакцією А.Е.Чернухіна
(М.,1979) пропонує три варіанти перекладу virtual: фактичний, дійсний,
ефективний; можливий; уявний.
Не прояснює ситуації і Оксфордський
словник англійської мови, в якому присутні наступні визначення: такий, що має
певні фізичні властивості та здатності; ефективний відносно внутрішньо
присутніх природних якостей або сил; здатний впливати завдяки цим якостям; морально
доброчинний; здатний продукувати певний ефект або результат; ефективний
потужний, могутній; те, що є за суттю, або в дії, хоча відсутнє формально або в
дійсності; те що допускає таке існування [17].
Ясність в термінологію вносить
Webster's Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language. Для
virtual в ньому дається латинський еквівалент virtus. У Латино-російському словнику
І.Х.Дворецького virtus перекладається як: мужність, хоробрість, стійкість;
енергія, сила, доблесть; чудові якості, відмінні властивості, талант,
дарування; доброчесність, етична досконалість. Приклади, що наводяться для
використання цього терміну, дозволяють зробити висновок, що вказані варіанти
значень поширюються не тільки на людей, але і на неживі об'єкти [18]. В латино-російському
“Лексиконі” І.Кронеберга до вказаного переліку додане ще одне значення:
“дійсність” [Цит.по 15].
Є.С.Шаповалов перекладає латинське
virtualis як “можливий”, а англійське virtual - “фактичний; не номінальний, а
дійсний” [14]. Відзначимо розбіжність перекладів з англійської і з латини:
прикметники “можливий” і “фактичний” мають різне смислове навантаження, що
підтверджує багатозначність даного прикметника.
В.С.Бабенко тлумачить virtual як “щось,
яке хоча і має всі характеристики конкретної речі, але не може бути визначене
як ця річ, тобто не є дійсним” [2, C.108]. У працях М.О.Носова, навпаки,
virtual перекладається як “актуальне, фактичне, таке що реально існує” [8, 9].
В.І.Шереверов тлумачить virtual як “володіння природженою енергією для
продукування певних дій” [15, C.58].
З наведених визначень видно, що
прикметник “віртуальний” в своєму початковому сенсі означає, що будучи
прикладеним до окремого об'єкта,
переводить його в ранг суб'єкта, наділеного особливими досконалими
якостями, природженою енергією, що дозволяє цьому суб'єктові брати активну
участь в перетвореннях і взаємодії з іншими об'єктами буття. У такому контексті
“віртуальний” розглядається як активний суб'єкт, наділений власною волею.
Семантика слова, його
змістовий обсяг визначається можливостями слова поєднуватися з іншими словами,
тобто його синтагматичними відношеннями. Щодо прикметника “віртуальний” можемо
констатувати його майже унікальні можливості сполучуватися із
найрізноманітнішими іменниками (деякі приклади наведені на початку статті), а словосполучення “віртуальна реальність” має широке семантичне поле з
нечіткими межами.
Друга складова даного словосполучення
походить від піздньолатинського realis, що означає “речовий”. Поняття
реальності було введене середньовічними схоластами для розмежування понять
“буття”, “сутність”, “існування”. Реальність можна визначити як буття в формі
речей, сутність буття речі. У філософії реальність протиставляється поняттям,
які в побутовому мовленні часто змішуються: безмежному та невизначеному,
чистому буттю, субстанції, абсолюту; неуречевленому буттю у формах ейдосу,
ідеї, ідеалу; дійсності, яка значить єдність того, хто творить і створеного,
дії і результату, ідеї і речі, ідеального і реального [13].
Однією з провідних властивостей
віртуального вважається його актуальна дійсність. Таким чином термін
«віртуальна реальність», може бути охарактеризований як тавтологія. Віртуальне,
за одним з визначень, означає те, що реально існує.
“Сучасний філософський словник” в
якості основної властивості віртуальної реальності виділяє потенційну
можливість: “віртуальна реальність — штучна реалізація в знаково-графічній
формі тієї або іншої мислимої можливості (абстрактної або конкретної), яка за
певних причин не здійснилася або не здійсниться природним шляхом, самостійно. В
основі знакового моделювання “віртуальної реальності” художником, літератором,
вченим або політиком лежить припущення “Що могло б статися, якщо створити
такі-то умови?” [10]. За цим визначенням, віртуальна реальність не пов'язується
жорстко з комп'ютерами, а розуміється як продукт будь-якої творчої діяльності.
В.Руднєв подає вузьке і широке
визначення віртуальної реальності. “У вузькому сенсі віртуальна реальність — це
ті ігрові, або необхідні з технічної точки зору “штучні реальності”, які
виникають завдяки впливу комп'ютера на свідомість...В цьому випадку свідомість
людини занурюється в певний сконструйований за допомогою комп'ютера можливий
світ, в якому вона може рухатися, бачити, чути, відчувати — віртуально. В широкому
сенсі віртуальна реальність — це будь-які змінені стани свідомості: психотичне
або шизофренічне марення, наркотичне або алкогольне сп'яніння, гіпнотичний
стан, зміна сприйняття світу під
впливом наркозу” [12] або сильних (переважно негативних) емоцій, за
спостереженнями М.О.Носова [7].
В словнику “Культурологія. ХХ століття”
акцентується інтерактивна якість віртуальної реальності: “віртуальна реальність
— штучно створене комп'ютерними засобами середовище, в яке можна проникати,
змінюючи його зсередини, спостерігаючи трансформації і випробовуючи при цьому
реальні відчуття” [6].
П.Браславський під віртуальною
реальністю розуміє комп'ютерну технологію та її продукт — інтерактивне
аудіовізуальне середовище, яке має високий рівень психологічної достовірності
[3, С.18].
Асоціативні
зв'язки словосполучення “віртуальна реальність”, з одного боку,
виводить нас до семантичного поля
“середовище віртуальних подій”, а отже до уяви, фантазії тощо, а з
іншого — до семантики кіберпростору, штучної реальності та розширеної
реальності (таких, що виникають за допомогою технічних засобів).
С.В.Захарова вважає, що віртуальна
реальність незводима до категорій об'єктивної і суб'єктивної реальності, адже є
продуктом складних і незвичних взаємодій матеріального і нематеріального,
природного і штучного, технічного і соціально-психологічного, речового і
діяльнісного, свідомого. Віртуальна реальність може розглядатися як принципово
нова історична форма розвитку знакових систем [4].
Віртуальну реальність як продукт роботи
психіки запропонував розглядати американський психолог Ч.Тарт. Для порівняння
він використав розроблене в психології поняття Образ Світу. Дослідник розглядає
психологічну віртуальну реальність як образ світу, що заново породжується в
даний момент часу і існує лише актуально. Психологічна віртуальна реальність,
таким чином, це не постійна, а змінна образу ситуації (об'єктів, що
сприймаються) [19]. Окрім неї існує також явище, яке М.О.Носов називає
“Процесуальний Симулятор Світу” [7, С.36], хоча наведений дослідником
англійський еквівалент “the World Simulation Process” скоріше може бути
перекладений як “процес(ор) симуляції світу” або “процес(ор), який симулює
світ”. Такий переклад зміщує акцент з факту симуляції (поняттєве, сігніфікатне
семантичне поле) на дію, функцію (предметне, денотатне семантичне поле).
Запропонована Ч.Тартом інтерпретація дозволяє перейти в семантичне поле
креативності з одного боку, а з іншого — розкриває необмежені можливості
вивчення втілення в продуктах культури (діяльності людини) взаємовпливу образу
світу автора (як суб'єкта культури) та реального світу.
Інше психологічне тлумачення
віртуальної реальності пропонує М.О.Носов, будуючи свій підхід на ідеї
поліонтизму реальностей і даючи йому назву віртуалістики. Дослідник вважає, що
віртуальна реальність може мати різну природу: фізичну, соціальну,
психологічну, технічну тощо. Незалежно від цього можуть бути виділені такі її
специфічні властивості, як породженість, актуальність, автономність,
інтерактивність. На думку дослідника, віртуальна реальність утворює бінарну
опозицію не з “реальною реальністю” (субстанціональною), а з константною (з
відносним, як і у віртуальної реальності, онтологічним статусом) [7].
М.О.Носов, розрізняє віртуальні стани
(короткочасні незвичайні стани у людини в звичайних або незвичайних обставинах)
і віртуальні реальності (тілесності, свідомості, особистості, волі, внутрішньої
та зовнішньої людини), які обов'язково
освоює людина протягом життя [7, 8]. Отже, семантичне поле словосполучення
“віртуальна реальність” розширюється цими дослідженнями в бік вікової
психології та психології надзвичайних ситуацій.
Виходячи з того, що людина є основним
творцем історії та культури, С.Х.Асадулліна, Є.Ф.Асадуллін, А.Г.Маджуга
застосували запропонований М.О.Носовим віртуальний підхід до аналізу історичних
періодів розвитку людства загалом та різних верств суспільства зокрема. Автори
проводять паралель розвитку людини протягом життя, розвитку людства протягом
свого існування і послідовністю освоєння віртуальних реальностей, наведеною
вище [1]. Таким чином, семантичне поле “віртуальної реальності” розширюється у
бік термінології суспільно-історичних наук та культурології.
Висновки. “Віртуальність” є архісемою - спільною (інтегральною) ознакою, яка
об'єднує всі одиниці даного семантичного поля. Категоріальні дефініції
“віртуальної реальності (віртуальності)” задані з необхідною повнотою
семантичним полем її значень і підтверджені контекстами її вживання. Віртуальна
реальність (віртуальність), представлена як онтологічна модель, може бути
застосована до аналізу багатьох явищ дійсності, в тому числі до пояснення
історичних та культурних подій. Цей напрямок застосування категорії
віртуальності може скласти перспективу подальших розвідок.
Література
1. Асадуллина С.Х., Асадуллин Э.Ф., Маджуга А.Г. Теория
и практика историко-психологического познания в контексте виртуального подхода:
практико-ориентированная монография. – СПб: Нестор, 2009. – 455с.
2. Бабенко В.С. Размышления о виртуальной реальности / «Технология виртуальной
реальности».- М, 1996. - С.107-116.
3. Браславский П.И. Технология виртуальной реальности как феномен культуры
конца ХХ — начала ХХІ веков: Дисс.канд. Культурологии: 24.00.01 — Теория и
история культури. - Екатеринбург, 2003. - 163с.
4. Захарова С.В. Знаковая форма социальной предметности. Автореферат ...
к.филос.н., 09.00.11 — Социальная философия. - Челябинск, 2010. - 25с.
5. Лингвистический энциклопедический словарь http://tapemark.narod.ru/les/
438a.html
6. Маньковская И.Б., Мотлевский В.Д. Культурология. ХХ век. Словарь. - Спб: Университетская
книга, 1997. - С.73-76.
7. Носов Н.А. Виртуальная психология. - М.: "Аграф", 2000. - 432с.
8. Носов Н.А. Психологические виртуальные реальности. - М.: Ин-т человека РАН,
1994. - 456с.
9. Пивоваров Д.В. Виртуальное, виртуал, вируальная реальность // Современный
философский словарь / Под. общ. ред. В.Е Кемерова. - 2-е изд., испр. и доп. -
Лондон, Франфкурт-на-Майне, Париж: Партпринт, 1998. - С.139-141.
10. Пивоваров Д.В. Реальность // Современный философский словарь / Под. общ.
ред. В.Е Кемерова. - Москва, Екатеринбург, Бишкек: Одиссей, 1996. - С. 399-404.
11. Покровский М.М. Избранные работы по языкознанию. - М,
1959.
12. Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. - М.: "Аграф", 1997. -
382с.
13. Силин А.А. «Творение нового как переход от возможного к действительному» //
Философские науки. - №3-4. - 1999 р. - С.82-89.
14. Шаповалова Є.С. «Философская интерпретация виртуальной реальности» // сб.
«Виртуальная реальность як феномен науки, техники и культуры». - СПб., 1996. -
С.6-12.