Цвілюк Наталя

Науковий керівник: к.е.н. Соколовська В.В

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Управління проектними ризиками на підприємстві сфери туризму

Нестабільність економічної ситуації, складне конкурентне середовище, падіння рівня доходів населення зумовлюють посилення негативного впливу різноманітних кризових явищ на підприємницьку діяльність в усіх сферах господарського життя, в тому числі і у сфері послуг а туристична індустрія є чи не найризикованішим видом підприємницької діяльності.

Фактор ризику особливо посилюється в умовах нестабільності стану економіки, який супроводжується інфляційними процесами, підняттям ставок кредитування,  коливанням ринкової кон’юнктури та ін. У зв’язку з цим, ризик відіграє важливу роль у туристичній діяльності і потребує розробки заходів щодо його управління.

Слід розглядати ризик, з точки зору саме туристичної діяльності, як ймовірність настання втрат або збитків внаслідок неправильної реалізації прийнятих управлінських рішень, нездійснення якихось заходів під дією різних передбачуваних, але яких неможливо було уникнути, чи непередбачуваних факторів, або якщо при прийнятті цих рішень були допущені помилки чи прорахунки.

Ризиком можна управляти,  тобто  використовувати  різні  інструменти, що дозволяють деякою мірою прогнозувати настання ризикової події і вживати заходи щодо зниження ступеня ризику. Ефективність організації управління  ризиком багато в чому визначається класифікацією видів ризику.

Як і в будь якій іншій підприємницькій діяльності ризики в туризмі поділяються на економічні, політичні та соціальні.

Під класифікацією ризику варто розуміти розподіл ризику на конкретні групи по визначених ознаках для досягнення поставлених цілей . Науково обґрунтована класифікація ризику дозволяє чітко визначити місце кожного ризику в їхній загальній системі. Вона створює можливості для ефективного застосування відповідних методів, прийомів керування ризиком.

Туристичний бізнес, як і будь-який вид підприємництва, містить у собі величезну кількість явних та прихованих загроз, однаково небезпечних як для туристів, так і для компаній у сфері туристичних послуг, – турагенств, готелів, ресторанів, казино, авіакомпаній та інших підприємств індустрії туризму.

Ризики, які існують у сфері туризму, можна розділити на дві категорії. У першому випадку ризикує турист, який купує туристичні послуги. Під час подорожі туристи наражаються на небезпеку з різних причин: незнайоме місце перебування, незнання іноземної мови, різного роду несподіванки та катаклізми (втрата багажу, медичне захворювання, пограбування, непередбачувані події під час екскурсій тощо) .

У другому випадку ризикує саме туристичне підприємство, яке також зобов’язане надати послуги харчування, проживання й відпочинку, що пов’язано з фінансовими втратами в зв’язку з виникнення ризикових обставин.

До потенційних ризиків підприємств туризму можна віднести:

ü ризик невірного розміщення капіталу на розвиток мережі туристичних послуг;

ü ризик згідно з вибором напрямів туристичної діяльності (маркетинговий);

ü загальноекономічні ризики;

ü фінансові (кредитні) ризики;

ü екологічні тощо.

У туристичній діяльності ризик має ряд особливостей, до яких, в першу чергу, можна віднести: нестабільність попиту й пропозиції; вплив конкуренції; еластичність ціни та прибутку; чинник сезонності; вплив зовнішніх непередбачуваних факторів. Тому необхідно скласти опис небезпечних ситуацій в галузі й на ринку збуту, а у бізнес-плані слід визначити розмір ризику, вірогідність його настання, міру керованості конкретним ризиком. Тому, важливо вміти управляти цими ризика і вчасно їх попереджати.

Управління ризиками – це реальна діяльність пов’язана із зменшенням впливу негативних наслідків ризиків на систему, що являє собою розробку дій та заходів, які спрямовані на усунення можливих негативних наслідків ризику. У випадку невизначеності туристичне підприємство робить різні кроки, які мають на меті уникнути небажаних наслідків прийняття рішення за відсутності знань. У сучасній практиці застосовують декілька способів (методів) зменшення ризику:

- уникнення ризику завдяки неучасті у ризикованому заході;

- набуття додаткової інформації (купівля або самостійне отримання інформації);

- диверсифікація діяльності;

- передача частини ризику іншим особам і організаціям завдяки страхуванню бізнесу і працівників;

- страхування у страхових компаніях;

-самострахування (створення позабюджетних фондів за рахунок частини оборотних коштів).

Використання широкої гами методів і прийомів контролю ризику дає змогу розробити адекватні стратегії реагування на ризик. Така діяльність сприяє більш ефективному використанню засобів і покращенню конкурентної позиції туристичного підприємства.

Управління ризиком означає не лише знати, що він є, але і дозволяє ідентифікувати його, а також дати йому кількісну і якісну оцінку. А от які саме методи управління ризиками застосовувати у своїй практиці, туристична фірма повинна обирати сама. Дане положення є однією з найважливіших умов забезпечення ефективної діяльності фірми в індустрії туризму. Використання широкої гами методів і прийомів управління ризиками дає змогу розробити адекватні стратегії реагування і сприяє більш ефективному використанню засобів та покращенню конкурентної позиції туристичного підприємства.

Література

1. Кокорєва О.В. Вдосконалення управління туристичних підприємств/ О.В.Кокорєва.

2. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком // В.В. Вітлінський, П.І. Верчено. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

3. Білецька І.М. Організація підприємницької діяльності у туризмі: навчальний посібник / І.М. Білецька, І.Ф. Карташевська, О.В.Плугарь; за заг.ред. С.Ю.Цьохли; Таврійський нац.ун-т ім. В.І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2011. – 244с.