Экономические науки /10.Экономика предприятия.

Левошко Н.В., Дроботенко К.В.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Україна

СУТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Поняття інтелектуального потенціалу почалося формуватися у країнах Заходу як наслідок процесу прискорення науково – технічного розвитку, інтелектуалізації та інформатизації виробництва. Аналіз економічної літератури останніх років показує, що сучасні тенденції соціально – економічного розвитку окреслюють дві теоретичні концепції – теорія постіндустріального суспільства та теорія інформаційного суспільства [1, с.358].

Тому, існують різні тлумачення терміна «інтелектуальний потенціал», які за своєю суттю являє собою сукупність інтелектуальних можливостей та можуть бути використані в суспільному виробництві. А. Кендюхов під інтелектуальним потенціалом підприємства розуміє можливості, які надані інтелектуальними ресурсами в даний момент і в майбутньому можуть й можуть бути використані для вирішення будь – якого завдання або визначеної мети. Н. Заглуміна характеризує інтелектуальний потенціал підприємства як сукупність творчих, інформаційно – інтелектуальних, професійно – кваліфікаційних ресурсів, а також організаційних систем управління ними, створених й використовуваних як в підприємстві, так і в навколишньому середовищі з метою формування конкретних переваг. В. Мурашко трактує інтелектуальний потенціал як сукупність інтелектуальних здібностей населення регіону, матеріально – технічних, фінансових, інформаційних, організаційно – економічних ресурсів та комплексу чинників, які дозволяють вирішити в теперішній час і в майбутньому проблеми інноваційного розвитку як в інтересах регіону, так і всієї країни [2,с.69].

Саме слово «потенціал» походить від латинського слова ‘‘potentia’’, що означає сила, міць. У тлумачному словнику сучасної української мови «потенціал» трактується як «запас чого – небудь, резерв; приховані здатності, сили для якої – небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов» [3, с.902]. Отже, на мій погляд найбільш доцільніше визначення «інтелектуального потенціалу » є сукупність колективних знань персоналу підприємства, творчі здібності й ідеї, уміння вирішувати проблеми, лідерські якості, підприємницькі й управлінські навички і здібності окремої людини, - визначив у своєму дослідженні В. Зінов [4, с.302].

На думку Гайдай Р.В, категорія інтелектуального потенціалу повинна розкриватись з урахуванням трьох основних аспектів:

1. По – перше, інтелектуальний потенціал, як і будь – який інший потенціал економічної системи, ґрунтується на відповідному ресурсному забезпеченні. Як і у випадку, наприклад, потенціалу виробничих фондів, який охоплює певний техніко – технологічний базис виробництва у вигляді устаткування, конкретних машин, автоматизованих ліній тощо, інтелектуальний потенціал можна розкрити за складом знаємо – інформаційних ресурсів, залучених у процес генерування нових ідей.

2. По – друге, інтелектуальний потенціал підприємства повинен розглядатись як «система факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва». З даного положення випливає, що рівень розвинення інтелектуального потенціалу має досліджуватись опосередковано через низку непрямих індикаторів розвитку виробничої структури, а також викриття резервів використання інтелектуального капіталу.

3. По – третє, інтелектуальний потенціал має забезпечувати можливості подальшого розвинення організації у майбутньому. Це може виявлятись як у розвитку ресурсів підприємства у майбутньому, так і у зростанні ефективності їхнього використання. Спираючись на названі вище аспекти, розкрити структуру поняття «інтелектуальний потенціал підприємства» можна за допомогою рис.1 [ 5, с.192].

Рис. 1. Структура інтелектуального потенціалу підприємства

На рівні підприємства інтелектуальний потенціал є основою інноваційного розвитку . Джерелом формування інтелектуального потенціалу є інтелектуальні ресурси, а також фінансові ресурси, що їх формують, які підприємство має в своєму розпорядженні. Тобто фінансові ресурси через фінансовий потенціал підприємства, реалізуючись в інтелектуальні ресурси, є основою для формування інтелектуального потенціалу підприємства [ 6, с.230].

Для покращення інтелектуального потенціалу підприємства потрібно, щоб кадрові служби розробляли свою політику з урахуванням майбутніх потреб підприємства, складали умови для формування необхідного потенціалу, який за наявності відповідних організаційно – технічних умов перетвориться в інтелектуальний капітал й призведе до ефективної діяльності підприємства. Також значну роль в формуванні інтелектуального потенціалу та капіталу повинні відігравати колективні договори, які є основним інструментом оптимізації соціально – економічних відносин на підприємстві [ 2, с.72].

Отже, можна зробити наступний висновок, про те, що інтелектуальний потенціал підприємства – це складова двох економічних категорій: структурна складова інтелектуального капіталу і власне інтелектуальний потенціал, як функція творчої діяльності людини.

Література

1. Мамонов К.А. Інтелектуальний потенціал: сутність та особливості використання / К.А. Мамонов // Науково – технічний збірник. – 2012. - №.106 – с.357 – 362.

2. Горобов А.О. Формування інтелектуального потенціалу в умовах сучасного підприємства / А.О. Горобов, В.В. Андріанова // Економика предприятия. – 2012. - №2(39) – с.62 – 72.

3.Великий тлумачний словник сучасної української мови : 170000 слів і словосполучень. – К: Ірпінь ВТФ «Перун», 2004 – с.1440.

4.Зінов В.Г. Управление інтеллектуальной собственностью / В.Г. Зінов //Навч. посібник – М.:Дело – 2003. – с.512

5. Гайдай Р.Ф. Оцінка інтелектуального потенціалу підприємства з врахуванням його сутнісного змісту / Р.Ф. Гайдай // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. - №6. – с.191 – 193.

6. Філіпова С.В. Інтелектуальний потенціал як головний чинник формування інтелектуального капіталу / С.В. Філіпова, К.В. Ковтуненко //Одеський національний політехнічний університет. – 2013. - №3 - с.227 – 232.