Котробай О.А.

Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі

Науковий керівник: к.е.н.,доцент Гура О.Л.

Проблематичний стан на ринку праці для молоді одеської області

Молодь – це одна з найбільш вразливих та не захищених соціально-демографічних груп, яка в певний час не має таких цінностей, як робота, пов’язаний з нею престиж та матеріальний благоустрій, це окрема частина ринку праці, вона розвивається не так як весь ринок, проте залежить від нього.

Тому актуальність даної проблеми у наступному: працевлаштування молоді на сьогоднішній день є однією з найважливіших проблем економіки. Все це пов’язано з тим, що ринок праці та ринок освітніх послуг розвивається за законами попиту і пропозиції. Молодь – це основа майбутнього потенціалу країни, вона впливає на суспільні процеси, визначаючи майбутнє держави, використовуючи свою мобільність, гнучкість та інтелектуальний потенціал. Тому залучення молоді до праці є невід’ємною частиною трудового механізму, адже з роками відбувається старіння кадрів і потрібно змінювати їх на нові, щоб не стояти на місці а рухатися вперед.

Питаннями зайнятості молоді займалися багато вчених: Д.Л. Богиня, О.А. Грішнова, А.М. Колот, Е.М. Лібанова, М.С. Мутяк, В.О. Покрищук, Г.О. Радіонова, Ю.М. Щотова, та російських: Л.П. Арзамасцева, Г.Е. Єгіазарян, І.Є. Карякіна, А.М. Клемешев, С.С. Львов, З.В. Суркова та ін. Зокрема, зайнятість молоді на регіональних ринках праці досліджували О.В. Абашина, О.В. Ягірська, зайнятість молоді в аграрній сфері - О.С. Лаврук, А.І. Уланчук. В.В. Онікієнко, Л.Г. Ткаченко розглядали проблеми молодіжного ринку праці в Україні, а В.Л. Кравченко - методологію та перспективи розвитку молодіжного сегменту ринку праці.

Мета дослідження полягає у тому, щоб розглянути, як держава впливає на працевлаштування молоді, зрозуміти, за якими причинами молодь не може знайти роботу, проаналізувати данні статистики на прикладі Одеської області в сфері працевлаштування і знайти шляхи, якими можна уникнути цієї проблеми.

Для того щоб знайти шлях вирішення цієї проблеми доцільно дослідити механізм, принципи, правові засади та форми регулювання зайнятості населення у зарубіжних країнах. У світі розрізняють 5 домінуючих моделей регулювання зайнятості: англійська, німецька, японська, американська, швецька. Серед них Україна повинна знайти свій шлях. Проаналізувавши зарубіжний досвід слід зазначити, що перехід України до ринкових моделей зайнятості мав би означати цілковиту перебудову – нові методи та принципи управління трудовим потенціалом.

За даними Одеського центру зайнятості, були отримані такі відомості, після шести місяців пошуку роботи, у людини починається небезпечна фаза безробіття. Людина, яка знаходиться у цій стадії починає звикати до бездії, втрачає набуті навички, кваліфікаційний рівень, а в подальшому – безпорадність і примирення з даною ситуацією, втратою самоповаги, починаються розлади у сім’ї, збільшується рівень злочинності. Але молодіжне безробіття супроводжується ще більш негативними наслідками.

Провівши опитування серед студентів середніх навчальних закладів чого саме їм не вистачає, щоб ефективно працевлаштуватися, то більшість (41%) відповіли, що їм не вистачає професійних знань з певної спеціальності; 22% не знайомі з вимогами сучасних роботодавців; 24% опитаних відкрито заявляють, що не усвідомлюють свої можливості і обмеження; 13% не бажають самостійно шукати роботу.

Існує ще один не менш важливий аспект, він полягає в тому, що у молодих шукачів роботи дуже завищенні вимоги. Раніше молодь обирала собі роботу в залежності від інтересів, які її цікавлять, зараз же ситуація змінилась в інший бік, тепер професію обирають в залежності від того, де більше оклад. Більшість з них дуже переоцінює свої можливості, прийшовши на нову роботу, вони одразу прагнуть отримати високу заробітну плату і гарну роботу. Але мало хто з них замислюється, що починати треба спочатку. Таким чином, в області на одного випускника – майбутнього працівника, який тільки-но закінчив навчання, доводиться до чотирьох фахівців з вищою освітою, та з гарним досвідом.

Аналізуючи рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2013 році, визначили, що найвищий рівень спостерігається серед осіб 40-49 років, а найнижчий – для молоді віком 15-24 років (таблиця 1).

Таблиця 1

Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2013 році [4]

	Всього	у тому числі за віковими групами, років						Праце-здатного віку
		15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	60,3	32,5	73,8	79,8	80,5	63,8	23,8	67,4
Жінки	55,3	28,5	65,0	74,0	79,6	58,2	21,4	63,8
Чоловіки	65,9	36,3	82,2	85,6	81,5	70,6	27,5	71,1
міські поселення	58,9	28,9	74,5	80,9	80,9	61,3	16,5	67,3
сільська місцевість	63,5	39,7	71,7	76,9	79,6	69,8	41,0	67,8

Згідно даних зайнятості молоді по деяким видам економічної діяльності (рис. 1) на кінець 2013 року можемо побачити, що загальна чисельність зайнятих працівників у віці від 15 до 34 років складає приблизно 185тис446 осіб. Із них: у промисловості 88409 осіб, у торгівлі – 14997, у фінансовій діяльності – 5712, у галузі державного управління – 10414, у будівництві – 6066, та у освіті – 15653. Можна зробити висновок, що зайнятість молодих спеціалістів переважає у сфері промисловості.

Рисунок 1. Зайнятість молоді по деяким видам економічної діяльності на кінець 2013 року

На сьогодні державна політика у сфері працевлаштування є не досить ефективною, бо по суті це є тільки виплати по безробіттю. Так, Держава гарантує молоді право на працю, але за відсутності достатнього досвіду, правових, соціальних та професійних знань, а іноді навіть моральної непідготовленості до конкуренції молодим фахівцям на ринку праці, допомогти та забезпечити молодь робочим місцем вона не в змозі. Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», Держава гарантує працевлаштування молоді, надання першого робочого місця на термін не менше двох років, але це стосується тільки тих, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. Тому потрібен більш досконалий механізм, який допоміг би Державі у працевлаштуванні молоді та врахував фінансові, соціальні та економічні можливості держави, регіону та підприємства.[5]

На основі проведених досліджень можна запропонувати такі шляхи вирішення проблеми:

1. Потрібно розробити та прийняти закон «Про гнучкі та нестандартні організаційні форми зайнятості», який би дозволив би використовувати гнучкий графік робочого часу і закріплював умови дії тимчасових та сезонних контрактів.

2. Створювати нові робочі місця.

3. Надавати фінансову та іншу підтримку підприємствам, організаціям та іншим установам, які приймають участь у реалізації програми з працевлаштування молоді.

4. Приділяти особу увагу розвитку системи перепідготовки та підвищенню кваліфікації молодих робітників.

Отже, можна зробити висновок, що ринок праці Одеської області характеризується підвищенням рівня безробіття серед молоді. Ця ситуація потребує негайного втручання з боку держави, оскільки молодь є великим трудовим потенціалом та здатна забезпечити прогресивний розвиток економіки країни.

Література:

1 Черноіванова О. Г. Сучасний стан конкурентоспроможності молоді на ринку праці в умовах подолання наслідків системної кризи / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект.сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2011.– С. 408-412.

2. Романюк О. В. Проблеми працевлаштування молоді [Електронний ресурс] / О. В. Романюк. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/2011_6/files/EC611_53.pdf.

3. Кодекс законів про працю України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.rada.gov.ua.

4. Офіційний сайт Державної служби зайнятості України: http://www.dcz.gov.ua.

5. Леган І. М. Актуальні проблеми молоді на ринку праці на сучасному етапі розвитку економіки / Економічний форум. – 2012. – №3. – С. 458-463.