Солотвінський О.А.

Житомирський державний технологічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах ринкової економіки управління конкурентоспроможністю продукції – це цілеспрямована діяльність персоналу, що включає сукупність різноманітних процесів, які охоплюють весь ланцюжок створення цінностей на підприємстві та спрямовані на нарощення або утримання на заданому рівні конкурентних переваг (конкурентоспроможності) продукції на кожному етапі створення доданої вартості. На основі вивчення літературних джерел [1, 3, 4, 5], ми дійшли висновку, що конкурентоспроможність продукції – це сукупність її цінових, якісних, споживчих властивостей, що становлять інтерес для споживача, відрізняють її від товару-аналога та дозволяють конкурувати на конкретному ринку.

До основних складових конкурентоспроможності продукції слід віднести наступні: якість товару, ціну, маркетингову, комерційну та економічну складову (витрати на споживання), витрати фірми на виробництво продукції, імідж та престиж продукції та підприємства, престиж і вага країни, де виробляється товар, відповідність товару бажанням і потребам споживачів, відмінність товару за властивостями від аналогічного, що виробляється конкурентами, місце та час продажу товару, швидка реакція, гнучкість, сервіс та після продажне обслуговування [1, 3].

Окрім врахування даних факторів, дозволять підвищити рівень конкурентоспроможності продукції підприємства різноманітні методи та механізми підвищення конкурентоспроможності, такі як бенчмаркінг, створення системи управління якістю, даунсайзинг, брендинг та ін. Саме такий інструмент як бенчмаркінг, дає можливість перейняти кращий досвід інших підприємств.

Другим важливим фактором підвищення конкурентоспроможності продукції на підприємстві на нашу думку є створення ефективної системи управління якістю. Управління якістю продукції є особливим напрямком у підвищенні конкурентоспроможності продукції є, де важливим є усунення можливості появи брака в процесі виробництва, а не контроль готової продукції і виправлення уже бракованої продукції. Для реалізації даного заходу необхідні висококваліфіковані робітники, зорієнтовані на задоволення потреб внутрішнього чи зовнішнього споживача.Впровадження даного процесу має на меті постійний контроль за рівнем якості і базується на принципі, за яким вартість виправлення низькоякісної продукції є вищою, ніж витрати на контроль і підтримку якості.

Потужним механізмом підвищення ефективності діяльності організації і, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності продукції, є даунсайзинг. Даунсайзинг – це комплекс заходів пов’язаний із зменшенням (оптимізацією) розмірів організації для покращення її функціонування і зниження витрат шляхом скорочення кадрів або більш ефективної кадрової політики, зміни структури фірми та її основних процесів.

Зазначимо, що врахування даних факторів позитивно впливає на конкурентоспроможність продукції. Однак на практиці для забезпечення стабільного зростання конкурентоспроможності продукції або утримання її на певному рівні виникає необхідність у розробці механізму управління конкурентоспроможністю продукції. Отже, при аналізі механізмів управління конкурентоспроможністю продукції не можна не згадати про теорію конкурентних стратегій Портера. Вчений виокремлює 3 конкурентні стратегії: лідерства у витратах (внаслідок економії на витратах, підприємство створює продукт з нижчою собівартістю, що дозволяє йому проводити цінову конкуренцію); диференціації (створення продукту з унікальними можливостями , що дозволить зменшити рівень конкуренції); спеціалізації (фокусування на певному сегменті ринку, що дозволить повніше задовольняти потреби вибраного цільового сегмента, тобто досягнення великої частки ринку у вузькому сегменті при малій частці ринку загалом) [9].

Ми вважаємо, що доречно розробити дієву модель управління конкурентоспроможністю продукції, яка б комплексно враховувала всі процеси, що відбуваються на підприємстві в процесі створення цінностей і спрямовувала б на них свій вплив. Тож, необхідно виділити основні шляхи підвищення конкурентоспроможності на кожному етапі створення цінностей на підприємстві, здійснити пошук та відбір різних ефективних існуючих методик і підходів (інструментів) для підвищення конкурентоспроможності продукції та оцінити їх вплив. Сутність та зміст даної моделі полягає в тому, щоб наглядно визначити, на які процеси підприємства чинить вплив управління конкурентоспроможністю продукції, та ефективно удосконалювати дані процеси з метою підвищення конкурентоспроможності продукції.

В основі моделі знаходиться TQM або загальне управління якістю – цілеспрямований процес безперервного підвищення якості всіх процесів на підприємстві. Важливим є ефективне управління персоналом на підприємстві. Щодо структури персоналу може бути застосований метод даунсайзинг для оптимізації або скорочення організаційної структури підприємства. Покращення процесу виробництва передбачає пошук ефективних шляхів зниження витрат на обробку сировини та виготовлення продукту, використання якісних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, автоматизація та роботизація праці, як наслідок - зниження виробничої собівартості продукції. На вибір споживача значним чином впливають витрати на споживання (витрати на запуск, використання, обслуговування, утилізацію не повинні бути занадто високими). Значний вплив на конкурентоспроможність продукції має також сервіс, який залежить від того, наскільки якісно він здійснюється та як уважно ставляться до споживача працівники, що його надають. Від усіх витрат на виробництво і реалізацію продукції головним чином залежить ціна товару – одна з найважливіших його складових. Зниження витрат дозволить знизити ціну товару, однак воно не повинно відбуватися на шкоду якості.

Оцінка конкурентоспроможності продукції дасть змогу виявити сильні та слабкі сторони і відповідним чином покращити конкурентні позиції підприємства. Але слід пам’ятати, що важливу роль відіграє авторитет і престиж країни, де виготовляється дана продукція.

Література:

1. Stevenson W. Operations Management / Stevenson W. – McGraw-Hill/Irwin; 11 edition, 2011. - 994 p.

2. Воронин А. Е. Пути повышения конкурентоспособности предприятия / А. Е. Воронин, А. М. Дуванов // Экономика Крыма. - 2011. - № 1 (34). - С. 353-355.

3. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: управління, оцінка, стратегія: монографія / В.А. Павлова, О.В. Кузьменко, В.М. Орлова, Г.А. Рижкова. – Д: Вид-во ДУЕП імені Альфреда Нобеля, 2011. – 352 с.

4. Портер М. Конкуренция: Уч. пос. / М. Портер – Москва: Вильямс, 2001. – 425 с.

5. Фатхутдінов Р.А. Управління конкурентоздатністю організації: Підручник/ Фатхутдінов Р.А., Осовська Г.В.; заг. ред. Осовська Г.В. – К.: Кондор, 2009. – 468 с.