Кошова А., Безверхий В.
Науковий керівник І.Б.
Юрчик, ст.
викл.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Вінниця
БЕЗРОБІТТЯ ЯК ОДНА З ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ УКРАЇНИ
Для економіки всіх
типів характерним явищем є безробіття. Це є одна з корінних соціально-економічних проблем сучасного етапу розвитку
вітчизняної економіки та важливою характеристикою конкурентоспроможності ринку
праці. Надмірне безробіття негативно відображається на всій економіці країни,
негативно впливає на трансформаційні процеси, саме тому вивчення цього питання
на сьогодні є актуальним.
Вирішенням проблеми безробіття займалися такі вчені, як Л. Гальків, І.
Моцін, М. Папієв, О. Піжук, Я. Міклош, В.Фелоренко. Питання взаємозв’язку
інфляції і безробіття досліджував А. Філліпс, в подальшому П. Самуельсон та Р.
Солоу розробили «криву Філліпса». Артур Оукен прийшов до висновку, що рівень
безробіття знаходиться у визначеній числовій залежності від динаміки ВВП. Проте
ряд питань, пов’язаних з безробіттям в Україні, особливо у методологічному
плані, залишаються недостатньо дослідженими. [2]
Метою статті є дослідження основних причин, наслідків безробіття, а також
розробка пропозицій щодо зниження даного явища в Україні.
Під безробіттям розуміється таке соціально-економічне явище, коли частина
економічно активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі.
Головними причинами високого рівня безробіття є такі: спад економіки і
відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; структурні зрушення; рух
робочої сили.
Найбільшого скорочення зайнятості на початку кризи зазнали такі сектори, як
промисловість та будівництво. Рівень зареєстрованих безробітних за 2014 рік
сягає – 45426,2 тис. осіб і це на 128,4 тис.
чоловік більше, ніж кількість безробітних станом на 2013 рік (Рис.1). Отже,
спостерігається тенденція до зниження рівня безробіття, за рахунок того, що
збільшується міграція безробітної частини населення за кордон у пошуках робочих
місць, різноробочість населення. Серед них чоловіків - 20918,3 тис. чол., а
жінок - на 3409,3 тис. осіб більше [4].
Рис.1.Безробіття населення України(за методологією МОП)
(у
віці 15–70 років тис. чол..)
Найнижчою кількістю безробітних за 2012 рік виділились Чернівецька та
Волинська області де величина даного показника складала менше 40 тис. осіб.
Найвищою кількістю безробітних характеризувались Донецька та Дніпропетровська
області – більше 100 тис. осіб в кожній. [4]
Значне перевищення пропозиції робочої сили, яке існує сьогодні в Україні
призводить до того, що зростає кількість „хронічного безробіття”, тобто тих,
хто не може отримати роботу більше ніж протягом одного року.
Не менш негативний вплив на рівень безробіття в Україні має проблема
гендерної диференціації попиту на робочу силу та доходів населення України, що
розглядається здебільшого через призму економічного спаду. Заробітна плата
чоловіків залишається значно вищою, ніж у жінок, крім того жінкам складніше
знайти кваліфіковану роботу.
У таких умовах політика держави на ринку праці має бути спрямована на
скорочення рівня безробіття, тобто забезпечення можливості реалізації своєї
трудової активності всім громадянам [1].
Наслідки негативного впливу безробіття на стан у країні:
−
скорочення обсягів виробництва
валового національного продукту;
−
зниження податкових надходжень до
державного бюджету;
−
зростання витрат на соціальну
допомогу безробітним;
−
зниження трудової активності та
ін.
Саме тому, це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого
наукового аналізу та створення на цій основі практичних рекомендацій, які
можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної
соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної
зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до
мінімального соціально-допустимого рівня [3].
Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшення рівня
безробіття в Україні:
–
зниження податків для
підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на
прийом нових працівників);
–
реформування ринку праці;
–
сприяння соціальному захисту
неконкурентоспроможних верств населення;
–
надання роботодавцям коштів на
перекваліфікацію співробітників;
–
відновлення роботи підприємств ,
а внаслідок – створення нових робочих місць;
–
застосування нових методів
подолання безробіття , наприклад громадських робіт.
Отже, впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо
досягнути зменшення рівня безробіття, збільшення кількості працевлаштованого
населення і, як наслідок, загального покращення економічної і соціальної
ситуації у країні.
Список використаних джерел:
1.Зайнятість: випробування кризою / Урядовий кур’єр. – 2010. – №4 (26
січня). – с. 6.
2.Піжук, О.І. Прогнозування росту жіночого безробіття / Економіка та
держава / О.І. Піжук. – 2009. – №9. – с. 35-36.
3.Федоренко, В.Г. Ринок праці в Україні / Економіка та держава / В.Г.
Федоренко. – 2009. – №1. –с. 4-5.