Економічні науки/1. Банки і банківська система

К.е.н. Штепа О.В.

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, Україна

Структура комерційних і державних банків в регіонах України

Ринок банківських послуг є однією із важливих і невід'ємних складових сучасної ринкової економки. Тому сьогодні зростає інтерес до різних аспектів діяльності банків та методів управління ними. Банки поступово перетворилися у основних посередників у перерозподілі капіталів, у забезпеченні безперервності процесу економічного відтворення. Умови зростаючої конкуренції і комерціалізації діяльності диктують необхідність реорганізації структур, розробки гнучких ринкових стратегій, проведення сегментації ринку банківських послуг, розвитку нових його сегментів, послуг та методів обслуговування.

Станом на середину 2013 року банки України за правовим статусом структурних підрозділів можна поділити на ті, що мають філії з окремим балансом та ті, чиї структурні підрозділи (територіально відокремлені безбалансові відділення) знаходяться на єдиному балансі головного банку. Філії мають, як правило, більш широкі повноваження щодо тарифів та самостійно приймають рішення щодо кредитування у встановлених лімітах, платять податок на прибуток у регіоні. Як правило, філія знаходиться в обласному центрі і їй підпорядковуються відділення, що знаходяться в межах області. Безбалансове відділення може за обсягами кредитування та іншими фінансовими показниками бути більшим за філію. Останні 5 років більшість комерційних банків перевело свої філії на баланси головних банків, створивши замість них регіональні дирекції, які де-юре, є відділеннями. Можна виділити декілька основних причин таких дій. По-перше, наявність філії зобов’язує вести податковий облік та звітувати перед Пенсійним та іншими державними фондами за місцем реєстрації філії. Оскільки Україна за даними рейтингу податкового навантаження та простоти податкового адміністрування, що складається Світовим банком та аудиторською компанією «PriceWaterHouseCoopers» у 2013 році посідає 165 місце із 185 країн, економія на скороченні внутрішніх бухгалтерій 24-25 філій опиняється суттєвою. По-друге, прибуткові філії мали платити досить високий податок на прибуток за місцем реєстрації, а збиткові філії, звичайно вказували нулі у податковій декларації. Поєднання в одному балансі прибуткових та збиткових структурних підрозділів дало змогу оптимізувати податок на прибуток, адже збитки по відношенню до загальної бази оподаткування становили не нуль, а від’ємну суму. По-третє, брендування та стандартизація процесів вимагає єдиного централізованого оперативного управління. То б то клієнт, який зайшов у відділення банку в Ужгороді, може розраховувати на ті ж самі послуги та той самий рівень сервісу, як у відділенні цього ж банку в Києві чи Донецьку.

Національний банк України, як орган державного управління, має свої філії (територіальні управління) у всіх обласних центрах України. Згідно ст. 23 Закону України «Про національний банк України», філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку. Типове Положення про філію НБУ визначає наступні функції філії:

- реалізація заходів з проведення грошово-кредитної політики, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України та зміцнення банківської системи;

- забезпечення схоронності цінностей та дотримання належних умов їх зберігання;

- здійснення валютного контролю за дотриманням уповноваженими банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку вимог валютного законодавства України. Здійснення ліцензування та реєстрації операцій з валютними цінностями в порядку, установленому Національним банком України;

- організація розрахунків у порядку, установленому Національним банком України;

- забезпечення нагляду за діяльністю банків та розташованих на території регіону відокремлених підрозділів банків, філій іноземних банків, учасників банківських груп;

- проведення емісійно-касової роботи, спрямованої на безперебійне і своєчасне забезпечення  економіки регіону готівкою;

- упровадження засобів автоматизації та сучасних комп’ютерних технологій за всіма напрямами банківської діяльності;

- забезпечення в межах повноважень виконання вимог законодавства України з питань боротьби зі злочинністю, корупцією, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Державний Експортно-імпортний банк має 29 філій у всіх обласних центрах та у м. Ізмаїл, м. Кривий Ріг, м. Маріуполь та м. Севастополь. Деякі філії мають підпорядковані їм відділення. Державний Ощадний банк має найбільш розгалужену мережу філій та відділень в Україні. Станом на 2013 рік їх налічується 5779, включаючи обласні управління у кожному обласному центрі.

Комерційні банки, окрім філій та відділень, мають також територіально відокремлені каси, обмінні пункти та точки видачі споживчих кредитів. Каси, як правило, відкриваються при організаціях, у яких громадяни мають необхідність робити значну кількість платежів. Це може бути, наприклад, МРЕВ ДАЇ, Обленерго і т.п. Як правило каси та обмінні пункти формально реєструються як відділення, що виконують обмежену кількість операцій – не мають права приймати депозитні вклади, видавати кредити, обслуговувати рахунки юридичних осіб. Точки видачі споживчих кредитів розташовуються у великих магазинах побутової техніки або торгівельних центрах із значним потоком людей. Завдання працівника точки полягає у залученні потенційних клієнтів, формуванні пакету документів та передачу його до головного банку, у разі прийняття банком позитивного рішення щодо надання кредиту, забезпечити підписання клієнтом договорів та роз’яснити способи і умови погашення. Точки видачі споживчих кредитів не працюють з готівкою, перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунок магазину здійснюється головним банком, тому вони не реєструються в НБУ як відділення. 
У зв’язку з цим, основними цілями розвитку вітчизняної банківської системи можна визначити наступні:
- зміцнення банківської системи України, підвищення її стійкості до 
криз;
- зміцнення довіри до банків, зокрема, та до банківської системи, взагалі,  з боку вкладників та інвесторів (кредиторів);
- поглиблення інтеграції банківської системи України в світовий фінансовий простір;
- активізація діяльності банків по залученню коштів та їх трансформації 
в кредит для суб’єктів реального сектору економіки;
- розширення спектру та збільшення обсягів продуктів та послуг на банківському та фінансових ринках та ін.
-

Література:

1. Oсновнi показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. – http://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798. – 12.12.2013.

2. Правик, Ю. Банківська система України в період фінансової кризи: впровадження антикризових заходів [Текст] / Ю. Правик //Банківська справа. – 2011. – № 1. – С. 76-88.

3. Банківська система України : становлення і розвиток в умовах глобалізації економічних процесів [Текст]: монографія / О.В. Дзюблюк, Б.П. Адамик, Г.Р. Балянт [та ін.]; за ред. О.В. Дзюблюка. – Тернопіль: Астон, 2012. – 358 с.