Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность

Ас. Сисюк Л.П.,Бойчук Т.В.

Вінницький торговельно-економічний  інститут  КНТЕУ

м. Вінниця, Україна

НАСЛІДКИ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

Перехід України на ринковий шлях розвитку супроводжується не лише великою кількістю політичних і соціально-економічних змін, а й глибокою демографічною кризою, однією з першопричин якої є зовнішня міграція населення. Масовий виїзд громадян України за кордон супроводжується низкою негативних факторів, які з часом набирають все більш загрозливий характер.

Вагомий внесок у дослідження теорії і практики міжнародної трудової міграції зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені як В. Євтух, Е. Лібанова,                  О. Малиновська, О. Позняк, І. Прибиткова, У. Садова, О. Хомра, М. Шульга,                 П. Бурдьє, Т. Заславська, Л. Рибаковський ,О.В.Михайловська та ін.

Метою даного дослідження є визначення основних наслідків трудової міграції для України.

Проблема міграції, маючи всезростаючий глобальний вимір, для України стає одним із питань національної безпеки. Масштаби трудової міграції не просто великі, а такі, що здійснюють різносторонні суттєві впливи на демографію, економіку, соціум і суспільну свідомість. Особливо масштабною та актуальною нині є еміграція з країни, виїзд на певний час чи й назовсім українського населення. Оцінки її кількісних показників суттєво різняться, інколи в рази, що пов’язано і з відмінністю методик обрахунку, і зі складністю фіксації феномену міграції, різні форми прояву якого важко піддаються обліку традиційними статистичними методами.

За даними Міжнародної організації з міграції, на 2013 р. емігранти з України складають 14,5 % працездатного населення, за межами держави проживають         близько     6,5 млн. мігрантів. За офіційними оцінками, що базуються на обстеженнях Державної служби статистики, чисельність працівників-мігрантів значно менша й сягає нині 2-3 млн. осіб.[3]

Розбіжність у цифрах офіційної статистики пояснюється зростанням кількості нелегальної міграції, збільшенням кількості «тіньових» трудових поїздок та недосконалістю офіційної інформаційної бази, державної статистичної системи обліку міграційних процесів, відсутністю комплексного механізму дослідження та постійного моніторингу цих процесів.

Відмінності в оцінках починаються з кількості українських громадян, яких можна віднести до трудових мігрантів. Проблемою в даному випадку є висока тінізація українського ринку трудової еміграції, особливо у випадку її сезонного характеру. Причому за оцінками деяких фахівців (О. Варецька), за кордоном нелегально працює 90% усіх трудових мігрантів з України. Тому реальну кількість українських трудових мігрантів  деякі фахівці оцінюють у діапазоні 2-2,7 млн. осіб плюс 350-700 тис. осіб «човникових» мігрантів. За оцінками інших науковців, кількість українців - трудових мігрантів становить близько 4 млн.,сіб які проживають за кордоном.[4,c.33]

Оцінки значення міграційних процесів для суспільного розвитку України є неоднозначними ,адже міграція є однією з найбільш характерних рис сучасного динамічного способу життя , без обміну трудовими ресурсами  на міжнародному рівні неможливо  сформувати  відкриту економіку та перейти до ринкових відносин.

Трудова міграція має позитивні і негативні наслідки. Виділяють наступні негативні наслідки трудової міграції:

1. Виїжджає частина трудового потенціалу, в тому числі висококваліфіковані працівники, які згодом втрачають свої професійні навики, оскільки за кордоном виконувана ними робота часто носить примітивний та непрестижний характер.

 2. Морально-психологічний аспект має різносторонній вплив: з одного боку ‒розпадаються сім’ї, часто залишаються бездоглядними діти та люди похилого віку, з іншого ‒ працюючи на чужині, заробітчани втрачають власне здоров’я, не отримуючи при цьому кваліфіковану медичну допомогу, зазнають впливу важкої фізичної і часто ненормованої праці, насильства з боку роботодавців, в тому числі й сексуального, важких побутових умов, а крім цього, вони не мають гарантії щодо отримання зароблених грошей та правового захисту від злочинних елементів.

3. Зниження народжуваності у молодих сім’ях. Поряд з цим відомі факти, коли молоді жінки-заробітчанки незаконно народжують дітей для сімей за кордоном нібито "на замовлення", а в подальшому не можуть забрати їх додому як власних.Згідно з даними обстеження „Життєві шляхи населення України”, сільські жінки інтенсивніше, ніж міські беруть участь у трудових міграціях – у сільській місцевості в трудових міграціях задіяно 2,8% жінок віком 15–70 років, тоді як у міських поселеннях –1,5%.[2,с.53] ; зростання цін на товари і послуги на внутрішньому ринку, зокрема на житло, при існуючій низькій купівельній спроможності основної маси населення. Це, в свою чергу, призводить до нерівномірного розподілу коштів та ще більшого розшарування суспільства, оскільки найбідніші верстви не мають змога виїхати за кордон на заробітки; загальна зневіра, втрата національної самосвідомості, набуття чужих звичаїв та невластивого менталітету [2, с. 55].До позитивних наслідків трудової міграції відносять:стимулювання розвитку виробництва внаслідок екстенсивного збільшення робочої сили; зростання конкурентоспроможності продукції завдяки використанню більш дешевої праці іммігрантів; зниження  витрат на підготовку та перекваліфікацію власних кадрів, в тому числі вищої кваліфікації; заповнення вакансій в непрестижних сферах і галузях економіки; під час криз зниження  соціальної напруги за рахунок звільнення іммігрантів і заповнення вакансій робітниками-резидентами; зменшення бюджетного навантаження завдяки економії коштів по пенсіям та соціальним пільгам ; зростання продуктивності праці робітників і ефективності виробництва в цілому за рахунок конкуренції на ринку праці; покращення демографічної ситуація в «старіючих» країнах, а в деяких – і генофонд нації.Збільшення населення у країнах міграції відбувається не тільки шляхом імміграції на постійній основі, але й завдяки високому рівню народжуваності у мігрантів і, таким чином, кількісному зростанню майбутніх поколінь. На жінок-іноземок припадає 49 % народжень у Люксембурзі, 22.5 % народжень - у Швейцарії, 23.2 % - в Австралії, 15 % - у Великобританії.[1,c.17]                      

     Отже, міграція в Україні з кожним роком набирає все більших обертів. Оскільки зупинити таке глобальне явище неможливо, то варто використовувати її позитивні наслідки та намагатися зменшити негативні,а саме: вирішити питання підвищення рівня оплати праці, розв’язати соціальні питання пов’язані із збагаченням змісту роботи, дотриманням умов колективних договорів і угод та ін. За умов фінансово-економічної кризи та у посткризовий період вирішення проблем, пов’язаних як з поверненням  мігрантів у країни походження, так і з перебуванням мігрантів у країнах їх тимчасового перебування потребує принципово нових заходів з боку як країн-донорів, так і країн-реци­пієнтів . При розробці міграційної політики та проекту­ванні різних стратегій необхідно враховувати виклики загального характеру, а також національні, релігійні, місцеві умови у кожній окремій країні.

Список використаних джерел:

1. Гнибіденко І.Т.  Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення /                 І.Т.  Гнибіденко // Економіка України. – 2013 . – № 4. – С. 12-19.

2. Іляш О.В.Негативні наслідки міжнародної міграції людських ресурсів за умови формування в Україні зони вільної торгівлі  / О.В. Іляш  // Журнал європейської економіки. – 2012. ‒ №1. – С. 50-59.

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України / [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

4.  Михайловська О.В. Модель міграційних потенціалів: диспозиція України на міжнародному ринку праці / О.В. Михайловська, В.І. Мойсей  // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2013. – №3. – С.28-40.