Снесар Віта Анатолієвна, Керівник к.т.н., доцент Гадецька 3оя Митрофанівна

Черкаський Національний Університет ім. Б. Хмельницького, Україна

Підприємницькі ризики на Україні та необхідність їх страхування

Підприємницька діяльність в своїй основі є ризикованою. Саме поняття підприємницької діяльності має на увазі, що вона здійснюється на свій страх і ризик. У процесі здійснення підприємницької діяльності підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів, зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, а також через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим працівникам унаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства. Крім того здійснення безперервної, успішної підприємницької діяльності можливе за умов попередження,  подолання та локалізації стихійних та інших лих, а також при безумовному відшкодуванні нанесених збитків. Механізм відшкодування понесених збитків забезпечується страхуванням визначених ризиків. Він дає можливість розподілити масштабні втрати в часі та просторі між зацікавленими у страхуванні особами і, чим більша їх кількість, тим дешевшим і ефективнішим є для них є страховий захист [2,7].

Страхування підприємницьких ризиків в Україні є однієї з різновидів майнового страхування. У страхуванні підприємницьких ризиків є дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих втрат прибутків. До прямих втрат відносяться, наприклад, втрати від простою устаткування, до непрямих – страхування від перерв у торгівлі, страхування втраченої вигоди. В першу чергу, причиною тому є руйнівний вплив стихійних сил природи чи негативні наслідки інших надзвичайних подій (пожарів, вибухів, епідемій, травматизму та ін.) [3,7].        

Підприємницький ризик – це ймовірність втрати ресурсів чи неодержання доходів у порівнянні з очікуваною величиною, орієнтованою на раціональне використання ресурсів. Страхування підприємницьких ризиків охоплює всю підприємницьку діяльність страхувальника, яка пов'язана з вкладенням грошових та інших ресурсів у виробництво, виконанням робіт або наданням послуг і на цій основі отриманням доходу. Відповідальність страховика полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, що виникли внаслідок непередбачених несподіваних умов у здійсненні підприємницької діяльності [4,5].                                                                              Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін. то такі збитки підлягають відшкодуванню [1].                                                                              Отже, можна зробити висновок, що підприємницька діяльність завжди супроводжується виникненням різних ризиків, як внутрішніх, так і зовнішніх. Тому, необхідно вміти управляти ризиками та володіти засобами для фінансування втрат, яких вони можуть завдати. Розглянувши методи фінансування ризиків, можна сказати, що у підприємницькій діяльності необхідно застосовувати різні методи фінансування ризиків, оскільки їх поєднання надасть підприємству можливість швидко подолати втрати, які виникли. Проте, одним із найважливіших методів фінансування ризиків є страхування. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією, а й дає змогу впевненіше користуватись кредитом для забезпечення потреб підприємницької цілісності. Страхування є стимулом для виробника використовувати у своїй діяльності сучасні технічні й технологічні досягнення [1,6].                                                                В умовах становлення ринкової економіки в Україні саме страхування все більше стає об'єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі види страхування, яким властива підвищена небезпека, пов'язана з великими ризиками. Однак багато з них можуть стати об'єктом взаємного страхування (не на комерційних засадах).

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Лобова О.М. Форми страхового захисту підприємницької діяльності // Теоретичні та прикладні питання економіки. Випуск 22. – 2010. – С. 145-156.
2. Сорокіна О.М., Задорожна Я.Є. Електронний ресурс. – [Режим доступу:http://www.rusnauka.com/8_DNI_2009/Economics/43344.doc.htm]
3.[Електронний   ресурс]       -        Режим        доступу      : http://www.vlasnasprava.info/ua/business_az/how_to_grow/insurance.html?_m=publications&_t=rec&id=470
4.[Електронний   ресурс]       -        Режим        доступу      : http://www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php                                      5. Журнал «Страхування» В.Кравченко “Міжнародна нормативна база управління ризикапи підприємств та організацій і можливостей її застосування в Україні № 97/2007. – с.26-29                                                     6.  [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.riski.ua                      7.[Електронний         ресурс]       -        Режим        доступу      : http://pidruchniki.com/15341220/strahova_sprava/strahuvannya_pidpriyemnitskih_rizikiv