Буднік М. М., Гуща М. С.
Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного
університету, Україна
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ
МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ
В
УМОВАХ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ УКРАЇНИ
Інвестиції є одним із найважливіший елементів
трансформації економіки. В сучасних умовах ведення бізнесу процес інвестування
є вкрай важливим та необхідним. Тому що як показує практика, той хто не
інвестує, не збільшує і не удосконалює свої активи – не має майбутнього.
Саме інвестиції виступають
джерелом розвитку виробництва, ведуть до збільшення виробничого капіталу,
оновлення основних фондів, розширення асортиментного ряду продукції і т. д.
Актуальність даної теми полягає у раціональному та
продуктивному виборі суб’єктами господарювання оптимального
варіанту інвестиційного
розвитку.
Дане питання має широке відображення в наукових
статтях,публікаціях, літературі. Дослідженням основних елементів інвестиційного
менеджменту, проблем та недоліків, шляхів його реалізації займалися багато
вчених. Наприклад, зарубіжні учені-економісти:
У. Шарп, Дж. Кейнс, Л. Гітман,
М. Джонк, а також вітчизняні вчені:
І. О. Бланк, А. А. Пересада,
М. І. Крупка, О. В. Мертенс, В. Г. Федоренко та інші.
Метою дослідження є визначення
основних напрямків вдосконалення організації інвестиційного менеджменту на
підприємстві.
Предметом є сукупність соціальних, економічних та інших
відносин, що виникають на підприємстві при здійсненні інвестиційної діяльності.
Інвестиційний менеджмент, як наука, сформувався доволі
недавно, у другій половині ХХ ст..
Проте на сьогодні користується великою популярністю, особливо серед закордонних
економістів-практиків. Інвестиційний менеджмент займається дослідженням питань
пов’язаних з інвестиціями та інвестиційною політикою як на мікро- так і на
макрорівнях.
Інвестиції – це різні види активів, які вкладаються в
різноманітні об’єкти господарювання, програми, проекти для отримання прибутку.
До них відносять: кошти, цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери;
рухоме та нерухоме майно майнові права
інтелектуальної власності та ін. [3].
Інвестиційна політика організації – це система принципів,
методів та форм реалізації інвестиційної діяльності. Головна ціль –
забезпечення найефективнішого залучення активів для перспективного розвитку
організації.
Інвестиційний менеджмент – сукупність методів, прийомів, способів та принципів
управління інвестиційним процесом, рухом інвестиційних ресурсів з метою одержання
доходу в майбутньому. Його зміст полягає у правильному розпорядженні
інвестиційними ресурсами, їх ефективне залучення та раціональне використання.
На практиці інвестиційний
менеджмент займається вирішенням широкого ряду завдань:
–
забезпечення високих темпів
економічного розвитку підприємства;
–
максимізація доходу від
інвестиційної діяльності та мінімізація ризиків;
–
розробка та обґрунтування
бюджету капіталовкладень, контроль за його дотриманням;
–
забезпечення
платоспроможності, фінансової стійкості організації та нагляд за основними
економічними показниками в процесі реалізацій інвестиційної діяльності;
–
створення нових та
модернізація старих інвестиційних програм, вибір ефективної інвестиційної
стратегії.
Зазначимо,
що інвестиційний менеджмент значною мірою пов'язаний і з іншими видами
менеджменту: з фінансовим, через формування інвестиційних ресурсів; з
виробничим, через формування оборотних та необоротних активів; з менеджментом
персоналу, через підбор, підготовку персоналу для реалізації інвестиційної
діяльності.
Важливим показником
ефективної реалізації інвестиційного менеджменту є інвестиційний клімат та
привабливість країни. Останне, значною мірою впливає на інвестиційну
привабливість підприємства – це сукупність його основних господарських
характеристик, реалізованих проектів, перспектив розвитку, можливостей
залучення інвестицій.
Інвестиційний клімат – це узагальнена
характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових,
політичних, соціокультурних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність
інвестування в ту або іншу господарську
систему (економіку країни, регіону, корпорації) [8].
На сьогоднішній день іноземні інвестори зовсім не
зацікавлені у проведенні інвестиційної діяльності на території України. Незважаючи
на те, що індекс інвестиційної привабливості, в порівнянні з минулим роком
піднявся на 15% (станом на 3 квартал
2014 року – 2.65), приплив іноземних інвестицій в Україну майже не змінився [4] .
За
інформацією Європейської бізнес
асоціації, інвестори відзначили
низку негативних тенденцій,
які сьогодні спостерігаються в
економіці України: корупція (15%); недосконале правове середовище (11%);
непрозорість судової системи (5%); технічні бар’єри в процесі митного
оформлення (13%); 5% респондентів зіткнулися з проблемами під час отримання
банківських кредитів і позик [5].
Відмітимо, що для
ефективного управління інвестиційною діяльністю на підприємстві
необхідно дотримуватися даних принципів:
–
поєднання
загальної системи управління та окремих її елементів, підсистем, їх
взаємозв’язок між собою;
–
ціленаправленість
інвестиційного менеджменту на конкретно поставлені цілі та задачі;
–
вибір
напрямів інвестиційного менеджменту в залежності від об’єкту;
–
єдність
інвестиційної стратегії та інвестиційного менеджменту на підприємстві;
–
єдність
цілей та результатів інвестиційної діяльності;
–
укомплектованість
інвестиційного менеджменту та його системність;
–
розробка
методів та засобів інвестиційного менеджменту з урахуванням підвищення
ефективності виробництва, збільшення прибутку та мінімізації інвестиційних
ризиків.
Потрібно пам’ятати, що реалізація інвестиційного
менеджменту відбувається через формування інвестиційної стратегії організації
та портфеля замовлень. Саме від правильності формування цих основних елементів
залежить ефективність реалізації політики інвестиційного менеджменту
організації.
Термін «інвестиційна стратегія» можна трактувати як
сукупність довгострокових цілей інвестиційної діяльності організації в
поєднанні з найефективнішими способами їх досягнення.
Сучасні економісти-практики виділяють ряд стратегій, які
можуть використовуватися при реалізації інвестиційної діяльності на
підприємстві:
–
стратегія збереження – притаманна, в переважній
більшості, для інвесторів, які не впевнені у своїй інвестиційній діяльності,
строках інвестування, а також не бажають ризикувати капіталом;
–
стратегія накопичення – націлена на збільшення капіталовкладень, інвестори не
бажають ризикувати, переважає стабільна фінансово-інвестиційна діяльність організації, що призводить до
поступового накопичення капіталу;
–
стратегія поміркованого росту – націленість на великі
доходи організації при мінімальних ризиках інвестиційної діяльності, постійний
моніторинг ринку діяльності конкурентів, використання їх помилок як показників
вдосконалення власної діяльності;
–
стратегія агресивного росту – передбачає отримання
максимального доходу за відносно короткий період часу, наявність високих
ризиків при реалізації інвестиційної діяльності, велика схильність до банкрутства
і розпаду організації.
Дані стратегії застосовуються організацією в залежності
від економічної ситуації в країні, техніко-економічних характеристик самого
підприємства, мети та цілі інвестиційної діяльності, а також від багатьох інших
факторів, що є доволі суттєві при виборі інвестиційної стратегії організації.
Інвестиційний портфель – це цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів
фінансового та/або реального інвестування, призначена для реалізації попередньо
розробленої стратегії, що визначає інвестиційну мету [8].
Необхідно пам’ятати, що
інвестиційний портфель формується відповідно до інвестиційної стратегії з
урахуванням таких чинників:
–
фінансово-економічних
можливостей інвестора, наявності джерел фінансування, можливості залучення
нових;
–
інвестиційного
клімату, кон’юктури інвестиційного
ринку;
–
особливостей
організаційної структури управління, інвестиційної стратегії, політики
організації.
Інвестиційний менеджмент,
на підприємстві, може реалізуватися за такими напрямами:
–
управління
реальними інвестиціями – визначення об’єктів реального інвестування, їх
обсягів, складання програм реального інвестування з урахування ліквідності
підприємства та мінімальних ризиків;
–
управління
фінансовими інвестиціями – аналіз ринків, вибір потенційних об’єктів, оцінка їх
особливостей та основних характеристик, визначення обсягів фінансового
інвестування, формування
інвестиційного портфелю;
–
управління
інвестиційним портфелем – аналіз, оцінка, вибір найбільш ефективних об’єктів
необхідних для реалізації інвестиційної стратегії;
–
управління
формуванням інвестиційними ресурсами – вибір необхідних інвестиційних ресурсів,
визначення їх обсягу, використання зовнішніх та внутрішніх джерел для залучення
інвестиційних ресурсів.
Основною
метою впровадженням інвестиційного менеджменту є визначення основних заходів,
напрямів та форм реалізації інвестиційної діяльності для досягнення
максимальної ефективності виробництва та збільшення прибутковості
підприємства. Відмітимо, що на сьогоднішній день, головною
проблемою українських підприємств, організацій є низький рівень впровадження
інвестиційного менеджменту. Дана проблема є недоліком підприємства в цілому, з
одного боку, а саме, керівництва та
відповідних органів, а з іншого боку – держави. Тому що саме держава створює умови для розвитку
підприємництва. По-перше, це стабільна
економічна, політична, соціальна ситуація в країні, по-друге, оптимальне
законодавство, по-третє, наявність зовнішніх зв’язків іншими країнами.
Основною причиною такого становища є негативний
інвестиційний клімат України:
–
нестабільність економічної та політичної ситуації в
країни;
–
складність податкової системи, її нестабільність та
переобтяження;
–
значний рівень приватизованих підприємств;
–
незахищеність законодавством іноземного інвестора;
–
відсутність конкретної єдиної стратегії у розвитку
інвестиційної діяльності країни;
–
низький рівень розвитку ринкової інфраструктури;
–
великий тіньовий сектор ведення бізнесу;
–
неефективність ведення ділових переговорів.
Тому, для покращення інвестиційного клімату України та
інвестиційної привабливості необхідно провести ряд заходів:
1. Стабілізувати та покращити політичну ситуацію в
країні, створити єдину економічну стратегію розвитку.
2. Згідно до основних пріоритетів розвитку держави
скласти план дій, щодо покращення інвестиційного клімату.
3. Запровадити ряд заходів, щодо реалізації регіональної
політики інвестиційної діяльності, визначити пріоритети кожного регіону.
4. Залучитися підтримкою іноземних держав, налагодити
партнерські відносини, вдосконалити рівень діловодства.
5. Боротися з тіньовою економікою, раціонально
використовувати залучені інвестиції.
6. Провести реформи відповідно до міжнародних стандартів,
рейтингів, розвивати ринкову інфраструктуру.
При виконанні даних умов реалізація
інвестиційного менеджменту на підприємстві буде більш продуктивнішою та
ефективною.
Отже, інвестиційний менеджмент є дуже важливим елементом
ефективного розвитку організації.
Неменш важливим елементом його реалізації є інвестиційний клімат країни та її
інвестиційна привабливість. Дані фактори значно впливають на приплив іноземних
інвестицій. В свою чергу, для ефективної діяльності потрібно, дбати і про
інвестиційну привабливість самого підприємства в цілому.
Список
використаної літератури:
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» [Текст].
Офійійний сайт ВРУ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12
2. Горяча О.Б. Підвищення інвестиційної привабливості в умовах трансформації економіки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. //http://nauka.zinet.info/4/goryatsha.php
[Електронний ресурс]. – Режим доступу. // http://academia-pc.com.ua/product/254
4. Інвестиційна привабливість України [Текст]. Офіційний сайт державної служби статистики.
[Електронний ресурс]. –
Режим доступу.
// http://www.ukrstat.gov.ua/
5. Основні показники інвестиційної привабливості країн світу [Текст]. Офіційний сайт European Business Association.
[Електронний ресурс]: –
Режим доступу. //http://www.eba.com.ua/uk.
6. Характеристика інвестиційної
діяльності і умовах трансформації економіки [Текст]. Офіційний сайт Проекту Doing business
[Електронний ресурс]: – Режим доступу. // http://russian.doingbusiness.org
7. Правик Ю. М. Стратегічні
напрямки залучення і використання іноземних інвестицій // Інвестиції: практика
та досвід. – 2010. – №18. – С. 26.
8. Хачатрян В. В., Лоївська Р. Ю. Управління
інвестиційною діяльністю торгового підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. //http://intkonf.org/ ken-hachatryan-vv-loyivska-ryu-upravlinnya-investitsiynoyu-diyalnistyu -torgovelnogo-pidpriemstva/